PROFILPELAJAR.COM

Міжгірський район
	адміністративно-територіальна одиниця
Герб
	Район на карті Закарпатська
Основні дані
Країна:	Україна
Область:	Закарпатська
Код КОАТУУ:	2122400000
Утворений:	1947 р.
Населення:	▼ 47 215 (на 01.01.2020)
Площа:	1166 км²
Густота:	41.3 осіб/км²
Тел. код:	+380-3146
Поштові індекси:	90000—90046
Населені пункти та ради
Районний центр:	Міжгір'я
Селищні ради:	1
Сільські ради:	22
Смт:	1
Села:	43
	Мапа району
Районна влада
Голова ради:	Щур Василь Михайлович
Голова РДА:	Цімбота Віталій Іванович
Вебсторінка:	Міжгірська РДА; Міжгірський район
Адреса:	90000, Закарпатська обл., Міжгірський р-н, смт. Міжгір’я, вул. Шевченка, 97
Мапа
	Міжгірський район у Вікісховищі

Міжгі́рський райо́н (до 1953 року Волівський округ^[2], Волівська округа^[3]^[4]^[5]) — колишня адміністративно-територіальна одиниця, що була розташована у північно-східній частині Закарпатської області. Міжгірський район лежав у центрі Українських Карпат. Площа становила району 1166 км², у ньому проживало майже 49,2 тис. осіб у 44 населених пунктах, які були об'єднані в 22 сільські та 1 селищну раду. Район межував з Львівською та Івано-Франківською областями та п'ятьма іншими районами Закарпатської області: Воловецьким, Свалявським, Іршавським, Хустським, Тячівським. Районний центр був розташований у смт Міжгір'я. Понад 99 відсотків населення району — українці. Ліквідований у липні 2020 року, у зв'язку з проведенням адміністративно-територіальної реформи та включений до складу новоутвореного укрупненого Хустського району, до якого також увійшли частини колишніх Хустського, Свалявського та Іршавського районів^[6]

Географія

Воловецький район	Львівська область (Сколівський район)	Івано-Франківська область (Долинський район Рожнятівський район)
Свалявський район Іршавський район		Тячівський район
Хустський район		Тячівський район

Район був розташований у помірному кліматичному поясі. Позитивна щомісячна температура утримується з другої половини квітня по першу декаду жовтня. Тривалість періоду з температурою вище 10 °C становить 135—155 днів. Зима помірно морозна, сніжна і довга, триває до 5—5,5 місяця, максимальна температура взимку буває — 32—35 °C.

Річна кількість опадів досить велика й у зв'язку з цим і зниженим температурним режимом територія гірського району характеризується надмірним зволоженням. Більше половини території (66 %) вкрито лісами, сільськогосподарські угіддя становлять 28 %, в тому числі рілля — всього 6,9 %. Ліси Міжгірщини надані в постійне користування державному підприємству «Міжгірське лісове господарство», лісогосподарському підприємству «Міжгір'ядержспецлісгосп» та національному природному парку «Синевир» За породами лісоутворюючих видів найбільша територія бука — 50 % та смереки — 34 %.

Район багатий цілющими мінеральними джерелами, яких у районі близько 50. Найвідоміші з них — Соймівське, Келечинське, Вучківське, Верхньобистрянське та Колочавське. Майже в кожному селі на Міжгірщині є невеликі джерела мінеральної води. Зокрема, місцеві жителі села Річка налічують до 12 таких джерел.

Поряд з санаторієм працює українсько-німецьке підприємство «Сойми-ЛТД» із розливу мінеральної води. Розлив води з Колочавського родовища здійснює підприємство «Бінако».

Територія району багата водними ресурсами. Найбільші річки району — Ріка та Теребля. На відстані 10 км від с. Колочава розташоване штучне Тереблянське водосховище Теребле — Ріцької ГЕС, яке є місцем літнього відпочинку жителів району та гостей нашого краю.

Гордість Міжгірщини — Синевирське озеро. Ця водна перлина лежить на висоті 989 метрів над рівнем моря. Озеро виникло внаслідок гірського обвалу в давні часи. Неподалік від Синевирського озера розташований єдиний і унікальний у всій Європі музей лісу і сплаву на Чорній ріці. Тут можна побачити знаряддя праці лісорубів і плотогонів, їхні речі побуту, макети плотів тощо. Відвідувачі музею можуть дізнатися чимало цікавого про минуле і сучасне у розробці лісових багатств Карпат.

Ще одним визначним місцем Міжгірщини є Полонина Боржава чи Боржавський хребет. Цей гірський об'єкт знаний далеко за межами Закарпаття та України. Туристичний маршрут для піших туристів, велосипедистів, байкерів та джипів починається в с. Річка і проходить по полонині Боржава, по горах Кругла, Граб, Магура-Жиде, Гимба.

Природні ресурси Міжгірського району багаті й різноманітні, що забезпечує діяльність різних галузей господарського комплексу в районі. Найбільшим багатством району є ліси. Вони займають 79 тис. гектарів, або близько 60 відсотків території району. Переважна частина це хвойні (ялина, ялиця), рідше це змішані ліси — хвойно-букові. Територія району — одна з найбільш екологічно чистих територій України. Відсутність екологічно шкідливих підприємств, значна площа заповідних територій сприяли збереженню природних екологічних систем. У районі є сировинні матеріали для дорожньо-будівельної галузі (пісковик, гравій), є незначні поклади торфу.

Кліматичні умови району надзвичайно сприятливі для рекреаційних і туристичних цілей завдяки мальовничим видам, цілющому повітрю і наявності перепаду висот (для гірськолижного туризму). Природа району — ландшафт, клімат, джерела мінеральних вод, гірське повітря — це ресурси, що мають великий потенціал для розвитку галузі туризму в цілому.

Майже половина території Міжгірського району належить до природно-заповідного фонду України. Район володіє значними природними ресурсами дикоростучих плодів і ягід. Щорічно в районі заготовлюється близько 120 тонн грибів, 40 тонн ягід.

Річки: Теребля, Озерянка, Канчовський.

Історія

Вперше поселення на місці сучасного районного центру Міжгір'я згадується в історичних джерелах в 1415 році. В 1947 році радянська влада зробила село Волове окружним центром, а в 1953 році уже селище Волове через плутанину кореспонденції з сусіднім селищем Воловець було перейменоване у смт Міжгір'я. Відтоді ця назва використовується для означення районного центру.

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Міжгірського району було створено 49 виборчих дільниць. Явка на виборах становила — 59,19 % (проголосували 22 055 із 37 260 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 59,54 % (13 131 виборців); Юлія Тимошенко — 16,81 % (3 707 виборців), Олег Ляшко — 7,63 % (1 683 виборців), Анатолій Гриценко — 3,74 % (824 виборців), Сергій Тігіпко — 3,42 % (754 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,40 %.^[7]

Адміністративний устрій

Докладніше: Адміністративний устрій Міжгірського району

Адміністративно-територіально район поділяється на 1 селищну раду і 22 сільські ради, які об'єднують 44 населені пункти та підпорядковані Міжгірській районній раді. Адміністративний центр — смт Міжгір'я^[8].

Населення

Динаміка чисельності населення^[9]

1970 — 46 968
1979 — 49 760
1989 — 50 555
2001 — 50 057
2014 — 48 100

Розподіл населення за віком та статтю (2001)^[10]:

Стать

Всього

До 15 років

15-24

25-44

45-64

65-85

Понад 85

Чоловіки

24 632

5813

3874

7897

4805

2181

62

Жінки

25 258

5415

3794

6944

5292

3689

124

Статево-вікова піраміда
Чоловіки	Вік	Жінки
62	85 +	124
122	80-84	265
471	75-79	752
695	70-74	1189
893	65-69	1483
1015	60-64	1485
955	55-59	969
1383	50-54	1302
1452	45-49	1536
1926	40-44	1791
1907	35-39	1669
1974	30-34	1732
2090	25-29	1752
2006	20-24	1798
1868	15-20	1996
2210	10-14	2036
1959	5-9	1810
1644	0-4	1569

Національний склад населення району за переписом 2001 року^[11]

національність	чисельність	частка
українці	49453	99,1 %
росіяни	245	0,5 %
цигани	118	0,2 %
білоруси	15	0,0 %
угорці	8	0,0 %
німці	6	0,0 %

Культура

На території району нараховується 14 старовинних церков — пам'яток архітектури. Всі вони побудовані в період XVIII—XIX століть. Найстаріша з них — Миколаївська церква та дзвіниця в с. Подобовець. Вона побудована в 1751 році. У Введенській церкві (1759 р.) в с. Розтока збереглися фрагменти іконостасу XVII століття, а ікона Благовіщення датується 1709 роком.

Серед інших слід виділити церкву Різдва (1780 рік) в с. Пилипець, Миколаївську церкву та дзвіницю в с. Присліп, Святодухівську церкву та дзвіницю в с. Колочава.

До історично-архітектурних пам'яток слід віднести і Лінію Арпада. Це оборонна споруда часів Другої світової війни, значна частина якої збереглася в межах Тереблянської долини району.

В галузі культури та мистецтва району проводиться робота з виконання Указів Президента України «Про невідкладні заходи щодо розвитку бібліотек», «Про державну підтримку клубних установ», районних Програм «Про поповнення бібліотечних фондів на період до 2005 року», «Про Програму паспортизацію в районі пам'яток археології та архітектури національного і місцевого значення», «Про Програму збереження культових споруд — пам'яток дерев'яної архітектури району на 2004–2010 роки» та інших законодавчих документів щодо роботи галузі культури.

На даний час в районі працює центральна районна бібліотека, районна дитяча бібліотека ім. В. С. Гренджі — Донського, районний Будинок культури, дві дитячі музичні школи, 37 бібліотечних та 32 клубні установи у сільській місцевості.

Персоналії

В Міжгір'ї народився поет, публіцист, громадський діяч В. С. Гренджа-Донський, лауреат Шевченківської премії поет Петро Скунць, молодий науковець, письменник Михайло Рошко, поет Олексій Янчик — уродженець Верхнього Студеного, прозаїки: Василь Тарчинець, Андрій Дурунда народилися в Рекітах письменник Володимир Фединишинець родом з Репинного, професор зав. відділенням давньої української літератури інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної академії наук України Олексій Мишанич з Верхнього Студеного, зав.кафедрою філософії України педагогічної Академії м. Стаханов професор Михайло Шегута з Вучкового, доктор філологічних наук Микола Зимомря з Голятина, звідси і доктор філологічних наук УжДУ Михайло Сюсько, з Ізок декан факультету романо-германської філології УжДУ Степан Бобинець та зав.кафедрою російської філології Іван Сенько, виходець з Міжгір'я доктор історичних наук Микола Вегеш. Голова Центрвиборчкому Михайло Рябець народився в Пилипці.

Примітки

Міжгірський район у сестринських Вікіпроєктах
	Теми у Вікіджерелах^?
	Міжгірський район у Вікісховищі^?

↑ Розпорядження Президента України від 27 жовтня 2020 року № 495/2020-рп «Про призначення В.Цімботи головою Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області»
↑ Міжгір’я, Міжгірський район, Закарпатська область / до 1953 року Волівський округ // Історія міст і сіл Української РСР
↑ [s:Указ Президії Верховної Ради УРСР від 25.6.1946 «Про збереження історичних найменувань та уточнення … назв … Закарпатської області»]], s:Сторінка:Відомості Верховної Ради 1947.djvu/229
↑ Волівська округа (Міжгірщина) виявилася цілою підземною скарбницею: цегельна глина, вапняк, дорожний камінь, кремінь. Тільки будуй – усе є (33); Тільки у Волівському окрузі (тепер Міжгірський район) нараховувалося близько однієї тисячі січовиків (64); Така ж доля спіткала коменданта Волівської Січі С. Фігуру, якого розстріляли 18 березня [1939 року] // «Карпатська Україна – етап українського державотворення: історія і сучасність». Матеріали наукової конференції, присвяченої 80-річчю проголошення незалежності Карпато-Української держави і 145-річчю від дня народження видатного закарпатського політика й громадсько-культурного мислителя Августина Волошина (м. Ужгород, 14 березня 2019 року). Ужгород, 2019. 376 с.
↑ Убрання молодих. Русини-верховинці. Волівська округа Закарпаття (Міжгірський р-н Закарпатської обл.) // Традиційні українські весільні строї: регіональні особливості
↑ Прийнято Постанову. www.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 10 серпня 2020.
↑ ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 19 лютого 2016.
↑ Адміністративно-територіальний устрій Міжгірського району [Архівовано 12 лютого 2014 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради України
↑ Динаміка чисельності адміністративних одиниць України. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 9 травня 2015.
↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Закарпатська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком...2001]. Архів оригіналу за 10 серпня 2021.
↑ Molnár József — Molnár D. István: Kárpátalja népessége és magyarsága a népszámlálási és népmozgalmi adatok tükrében (II. Rákóczi Ferenc Kárpátaljai Magyar Főiskola, Matematika és Természettudományi Tanszék, Beregszász, 2005) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 травня 2015. Процитовано 9 травня 2015.

Література

Верховина: Волівщина-Міжгірщина: історико-культурологічні нариси / [редкол.: А. А. Сербайло (голова) та ін.]. — Ужгород: TIMPANI, 2017. — 456 с. — ISBN 966-8904-95-0.