Келечин — одне з найдавніших поселень Верховини. Династії сімей Білкей, Лепчеї, Горзови та Урмезеї поселилися тут в 15 столітті, ім'я вперше згадується в грамоті в 1457 році як Keleczen, коли сім'ї Білкеї та Урмезеї судили за землі, а потім розділили село на рівні частини.
Поселення було придбано родиною Долгаї наприкінці XV століття, які заселили сюди родини Барчі, Бейчі, Будаї, Імрефі, Корніс та Сибрік. У 1550 році село у власності Петера Білкея, Дьордя Долгая, у 1600 році — Дьордя Корніса, Ласло Берната. Село у 1610 році мало назву Kelechien.
Село було зруйновано близько 1659 року кримськими татарами. Саме тоді перша дерев'яна церква була зруйнована і замінена в 19 столітті новою дерев'яною церквою.
Церква св. арх. Михайла. 1895.
У 1751 р. в селі стояла дерев'яна церква св. Архангела Михайла з вежею, шинґлами вкрита, всіми образами красними прикрашена. У 1801 р. згадують дерев'яну церкву на 250 вірників.
У 1871 р. дерев'яна церква згоріла (вціліла лише дерев'яна дзвіниця) і при дорозі, нижче цвинтаря, збудували типову кам'яну церкву. Як розповідають у селі, церкву збудували майстри із Словаччини. Почали будувати в 1892 р., а освячення відбулося в 1895 р. У серпні 1906 р. вірники просили через пресу пожертви на оздоблення церкви. Оригінальною є композиція іконостаса, цікаво вирізьблено бічний вівтар. На цвинтарі збереглася дерев'яна двоярусна дзвіниця, що вціліла після пожежі. Поблизу неї келечинці хотіли збудувати монастир, про що повідомляла газета «Свобода» від 31 липня 1930 р. На початку 1980-х років ще зберігалися традиційні дерев'яні ворітця під двосхилим дахом, що вели у двір церкви.
