Суньєр народився 12 вересня1901 року у Картахені та був п'ятою дитиною в сім'ї. Він відмінно навчався в школі та мріяв стати адвокатом. Однак, його батьки не підтримували захоплень сина. Попри це, Рамон успішно склав іспити та вступив до Мадридського університету, де навчався разом із Хосе Антоніо Прімо де Ріверою, від якого і успадкував прихильність до ідеології фалангізму.
У 1924 році Суньєр вступив до Корпусу державних адвокатів. Займався адвокатською практикою в Кастельйон-де-ла-Плата, потім працював державним адвокатом у Сарагосі.
У 1929 році Суньєр познайомився з начальником військової академії в СарагосіФрансіско Франко. Вони стали хорошими друзями та навіть родичами, адже 1931 року Рамон одружився із сестрою дружини самого генерала Франко, який спільно з Хосе Антоніо Прімо де Ріверою був свідком на його весіллі. З часом вплив Суньєра на Франко став настільки великим, що подеколи він ставив думку Рамона вище думки своїх радників.
У липні1936 року Суньєр був заарештований та ув'язнений до республіканської в'язниці. Двох братів Рамона також заарештували, проте пізніше розстріляли. За сприяння депутата-соціаліста Теодоміро Менендеса Суньєра помістили до приватної лікарні, де він лікувався від виразки шлунку. 20 січня1937 року він, одягнувши жіночий одяг, утік із лікарні та сховався в голландській місії, звідки з фальшивими документами військового-республіканця він дістався до Аліканте. Звідти він відплив до Марселя, а далі відправився назад до Іспанії та 20 лютого Суньєр приїхав до Саламанки, яка була тимчасовою столицею повсталих націоналістів.
30 січня1938 року з ініціативи Суньєра Франко сформував повноцінний уряд націоналістів. Раніше вони такого уряду не мали. Того ж дня Суньєр був призначений на посаду міністра внутрішніх справ, яка була чи не найбільш важливою на той час. Вплив Суньєра у цей період був настільки великим, що він зміг переконати самого Франсіско Франко не призначати його ж рідного брата Ніколаса міністром промисловості, а відправити останнього послом до Португалії. Саме за таку роль він отримав прізвисько "Куньядісимус", що означало "верховний свояк" (з пародійним значенням для самого Франко, який був свояком Суньєра та мав званнягенералісимуса).
Перебуваючи на посаді очільника Міністерства внутрішніх справ, Суньєр став організатором масових репресій проти представників Республіки та соціалістів. Завдяки цьому тінь не падала на самого Франко. Суньєр грав роль сірого кардиналаІспанії та відповідав за придушення опозиції та боротьби з соціалістами та ворогами свого свояка. Після перемоги у війні він очолив Іспанську Фалангу.
Проте Франко горів бажанням взяти участь у війні на стороні країн Осі ще до того як Британія офіційно капітулює. Він захоплювався Гітлером як політиком та стратегом.
Міністр закордонних справ
23 жовтня1940 року, за тиждень після призначення на посаду міністра закордонних справ, Суньєр взяв участь у зустрічі Франко та Гітлера на залізничній станції Андай. Тут знову обговорювалася можливість вступу Іспанії у війну. Проте Гітлер, скептично оцінюючи бойову міць іспанців, відмовився передати Франко Французьке Марокко, побоюючись конфлікту з урядоммаршала Петена. Після цього було досягнуто компромісу, що Іспанія вступить у війну, проте після завершення військових приготувань. Саме це формулювання дозволило уряду Франко оминути війну.
Суньєр ініціював відправлення Блакитної дивізії на Східний фронт, проте більшої активності щодо забезпечення вступу Іспанії у війну не проявив. На зустрічі з Вільямом Донованом він повідомив, що й надалі підтримує Рейх та вірить у його перемогу, проте зауважив, що Іспанія вступить у війну лише у випадку, якщо під загрозу потраплять її персональні інтереси. Німецькі дипломати вважали саме Суньєра головною причиною того, що іспанський уряд таки не вступив у війну. Вважалося, що він особисто переконав самого Франко у хибності такого кроку та тим самим забезпечив нейтралітет своєї країни.
Пронімецька позиція Суньєра, однак, спричинила неприємності всередині самої Іспанії. Генерали-монархісти з оточення Франко, які відкрито симпатизували Британії, розпочали відкриту конфронтацію з Рамоном. Конфлікт досягнув свого піка в серпні1942 року, коли представники фалангістів кинули гранату в монархістів, які були присутні на релігійній церемонії в районі Бегонья, що в місті Більбао. Після цього лідер монархістів генерал Хосе Варела подав у відставку. Франко, бажаючи зберегти стабільність у державі, відправив Суньєра у відставку 3 вересня1942 року. Крім того, Рамон фактично залишив і посаду очільника Іспанської Фаланги. На цьому його надзвичайно активна роль у державному житті скінчилася.
Подальше життя
Після відставки Суньєр знову зайнявся адвокатською діяльністю. Одночасно з цим, до 1967 року залишався депутатом кортесів. У 1945 році він написав листа до Франко, закликаючи останнього створити перехідний уряд та почати впроваджувати ліберальні свободи в країні, проте генералісимус глузливо сприйняв це послання.
Lowe, Sid (2010). Catholicism, War and the Foundation of Francoism: The Juventud de Acción Popular in Spain, 1931-1939. Sussex Academic Press. ISBN 978-1-84519-373-7.
Redondo, Gonzalo (1993). Historia de la Iglesia en España, 1931-1939: La Guerra Civil, 1936-1939. Ediciones Rialp. ISBN 84-321-3016-8.