PROFILPELAJAR.COM

Олександр Миколайович Підсуха
Олександр Миколайович Підсуха
Народився	16 жовтня 1918; Ніжиловичі, нині Макарівський район Київська область
Помер	21 жовтня 1990 (72 роки); Київ
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР
Національність	українець
Діяльність	письменник
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Заклад	ДВНЗ ДонНТУ
Мова творів	українська
Жанр	поет, прозаїк, драматург, перекладач
Членство	Національна спілка письменників України
Партія	КПРС
Нагороди

Олекса́ндр Миколайович Підсу́ха (16 жовтня 1918, Ніжиловичі — 21 жовтня 1990, м. Київ) — український поет, прозаїк, драматург, перекладач, громадський діяч.

Біографія

Народився 16 жовтня 1918 року в селі Ніжиловичах (тепер Макарівського району Київської області) в родині сільського коваля. Закінчивши семирічку в сусідньому селі, пішов на робітфак Київського лінгвістичного інституту, а за два роки був уже студентом Харківського педагогічного інституту іноземних мов.

Після закінчення навчання у 1939—1941 роках Підсуха працював викладачем Донецького індустріального інституту. У 1941—1945 роках поет на фронтах радянсько-німецької війни (спочатку сапером і автоматником, а потім стає кореспондентом дивізійної газети)^[1]. У післявоєнні роки викладав англійську мову в Київському педагогічному інституті імені Максима Горького. Член Спілки письменників України з 1947 року^[2].

У 1953—1958 роках працював відповідальним редактором журналу «Дніпро», згодом — завідувачем редакції серії «Романи й повісті» видавництва «Дніпро». У 1973—1979 роках — голова Товариства культурних зв'язків з українцями за кордоном.

У 1952—1957 і 1980—1990 роках мешкав у Києві у будинку письменників Роліті, у 1957—1979 — в будинку на вулиці Михайла Коцюбинського, 2.

Виховав доньку. Зять — математик, педагог, доктор фізико-математичних наук Валерій Булдигін (1946—2012).

Помер 21 жовтня 1990 року. Похований в Києві на Байковому цвинтарі разом з родиною.

Творчість

Ще у студентські роки Підсуха пробує своє перо. Перша поетична збірка «Солдати миру» вийшла друком у 1948 році. Тут найповніше виписано образ воїна-визволителя. З'являються книги «Життя за нас» (1950), «Слово про наших друзів» (1951).

У 1950—60-ті роки відкривається Підсуха читачам як прозаїк. Поряд із ліричними збірками «Героїка» (1951), «Іду на клич» (1965), «Краплини» (1966), «Розповень» (1969) з'являється перша книжка прози «Віч-на-віч. Невигадані історії» (1962). Найпомітніше досягнення поета того періоду — віршований роман «Поліська трилогія» (1962).

З кінця 1962 року за рекомендацією Спілки письменників Підсуха відряджається як стипендіат ЮНЕСКО до Канади, Великої Британії, Франції, США. Наслідком подорожі за океан став цикл поезій «Канадський зошит», який ліг в основу збірки «Материн заповіт» (1964).

Поема «Материн заповіт» (1962) ввійшла до однойменної збірки, що побачила світ в 1964 році, стала одним з найкращих творів в ліро-епічному жанрі. Вона заснована на автобіографічному матеріалі.

Твори

«Запахло квітнем»
«Канадський зошит»
«Мова»
«Нумо в ліс, чи в поле!»
«Ровесники»

Нагороди

Нагороджений двома орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня, орденами Червоної Зірки, Дружби народів, медалями^[3].

Пам'ять

У радянський повоєнний час в рідному селі письменника Ніжиловичах вчителька З. А. Шевченко організувала музей Олександра Підсухи.

На будинку в Києві по вулиці Михайла Коцюбинського, 2, де мешкав письменник, встановлено гранітну меморіальну дошку.

В журналі «Перець» № 19 за 1978 р. розміщено дружній шарж А.Арутюнянца, присвячений 60-річчю митця.^[4]

Примітки

↑ ukrtvoru.info. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 1 березня 2012.
↑ uadocs.exdat.com. Архів оригіналу за 2 березня 2016. Процитовано 1 березня 2012.
↑ kiev-necropol.narod.ru [Архівовано 29 листопада 2012 у Wayback Machine.](рос.)
↑ Журнал перець 1978 19. www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 9 квітня 2021.

Література

Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упоряд.: Олег Килимник, Олександр Петровський. — К. : Радянський письменник, 1970. — 540 с.
Проценко Л. А. Київський некрополь : путівник-довідник / Людмила Проценко. — К. : Український письменник, 1994. — С. 147.