PROFILPELAJAR.COM

	Премія Коула; англ. The Frank Nelson Cole Prize
Країна	США
Тип	нагорода з математикиd
Вручає:	Американське математичне товариство
Статус	вручається
На честь:	Френк Нельсон Коул
Нагородження
Засновано:	1928
Нагороджені:
	Категорія:Лауреати премії Коула (5)
Черговість
	Премія Коула у Вікісховищі

Пре́мія Фре́нка Не́льсона Ко́ула (англ. Frank Nelson Cole Prize), або скорочено — пре́мія Ко́ула (англ. Cole Prize) — одна з нагород, яку вручає математикам Американське математичне товариство та яку присуджують за видатні заслуги в одній з двох галузей математики: одна в алгебрі, друга у теорії чисел^[1]. Названа в честь американського математика Френка Нельсона Коула, котрий обіймав пост секретаря товариства упродовж 25 років. Починаючи з 2000 року, кожну з премій вручають щотри роки, розмір кожної з них становить 5000 доларів.

Премію Коула з алгебри фінансував сам Френк Коул із коштів, наданих йому як подарунок при виході на пенсію; призовий фонд пізніше був збільшений його сином, що призвело до створення подвійної нагороди^[1]^[2].

Щоб претендувати на отримання премії Коула, науковець має бути членом Американського математичного товариства або його стаття повинна бути опублікована у визнаному північноамериканському журналі. Перше нагородження відбулось у 1928 році, лауреатом премії з алгебри став Леонард Діксон^[en], перше нагородження за здобутки в теорії чисел відбулось у 1931 році, нагороду отримав Гаррі Вендівер^[en].^[2]

Лауреати премії Коула з алгебри

Рік	Лауреат	Підстава для нагородження
1928	Леонард Юджин Діксон^[en]	За його книжку «Algebren und ihre Zahlentheorie» («Алгебра та теорія чисел»)
1939	Абрагам Адріан Альберт^[en]	за його праці з побудови матриці Рімана^[en]
1944	Оскар Зарицький	За його праці з алгебричних многовидів
1949	Ріхард Брауер	За працю «On Artin's L-series with general group characters» («Про L-серії Артіна із загальними груповими ознаками»)
1954	Харіш Чандра^[en]	За його роботи, що сформували уявлення про напівпросту алгебру Лі та компактні групи Лі
1960	Серж Ленг	За його працю «Unramified class field theory over function fields in several variables» («Нерозгалужена теорія полів класів над функціональними полями в кількох змінних»)
1960	Максвелл Розенліхт^[en]	За його праці «Generalized Jacobian varieties» («Узагальнені різновиди Якобі») та «A universal mapping property of generalized Jacobians» («Властивість універсального відображення узагальнених якобіанів»)
1965	Волтер Фейт^[en] Джон Ґріґґз Томпсон	за їх публікацію «Solvability of groups of odd order» («Розв'язність груп непарного порядку»)
1970	Джон Столлінгс^[en]	За його публікацію «On torsion-free groups with infinitely many ends» («Про групи без закруту з нескінченною кількістю кінців»)
1970	Річард Свон^[en]	За його статтю «Groups of cohomological dimension one» («Групи когомологічної розмірності один»
1975	Гайман Басс^[en]	За його статтю «Unitary algebraic K-theory» («Унітарна алгебраїчна К-теорія^[en]»)
1975	Деніел Квіллен	За його статтю «Higher algebraic K-theories» («Вищі алгебраїчні К-теорії^[en]»)
1980	Майкл Ашбахер^[en]	За його статтю «A characterization of Chevalley groups over fields of odd order» («Характеристика груп Шевалле над полями непарного порядку»)
1980	Мелвін Гогстер^[en]	За його статтю «Topics in the homological theory of commutative rings» («Теми гомологічної теорії комутативних кілець»)
1985	Джордж Люстиґ	За фундаментальну роботу з теорії представлень скінченних груп типу Лі
1990	Морі Сіґефумі	За видатну роботу з класифікації алгебричних многовидів
1995	Мішель Рейно^[en] Девід Гарбатер^[en]	За розв'язання гіпотези Абхянкара^[en]
2000	Андрій Суслін^[en]	За його наукову працю з мотивної когомології^[en]
2000	Aise Johan de Jong^[en]	За важливу працю з розрізнення сингулярностей через загальні скінчені відображення
2003	Хіраку Накадзіма^[en]	За його роботу в теорії представлень і геометрії
2006	Янош Коллар	За його видатні досягнення в теорії раціонально зв'язаних многовидів та за його яскраву роботу над гіпотезою Неша
2009	Крістофер Хекон Джеймс Маккернан	за новаторську спільну роботу над багатовимірною біраціональною алгебричною геометрією
2012	Олександр Меркур'єв^[en]	За його роботу над істотним виміром^[en] груп
2015	Петер Шольце	За його працю над перфектоїдними просторами^[en], що привело до вирішення важливого окремого випадку гіпотези вагової монодромії Деліня
2018	Роберт Гуральнік^[en]	За його новаторські дослідження теорії представлень, когомології та структури підгруп скінченних квазіпростих груп, а також широке застосування цієї роботи в інших галузях математики
2021	Chenyang Xu^[en]	За керівництво групою, що розробляє алгебраїчну теорію модулів для K-стабільних многовидів Фано та працює над радикально новим підходом до особливостей програми мінімальної моделі з використанням K-стабільності

Лауреати премії Коула з теорії чисел

Рік	Лауреат	Підстава для нагородження
1931	Гаррі Вендівер^[en]	За його декілька статей з останньої теореми Ферма
1941	Клод Шевалле^[en]	За його статтю «La théorie du corps de classes» («Теорія полів класів»)
1946	Генрі Манн^[en]	За його статтю «A proof of the fundamental theorem on the density of sums of sets of positive integers» («Доведення основної теореми про щільність сум множин натуральних чисел»)
1951	Пал Ердеш	За велику кількість публікацій з теорії чисел
1956	Джон Тейт^[en]	За його статтю «The higher dimensional cohomology groups of class field theory» («Когомологічні групи вищої розмірності теорії полів класів»)
1962	Кенкіті Ікасава^[en]	За його працю «Gamma extensions of number fields» («Гамма розширення числових полів»)
1962	Бернард Дворк^[en]	За його статтю «On the rationality of the zeta function of an algebraic variety» («Про раціональність дзета-функції алгебричного многовиду»
1967	Джеймс Акс^[en] Саймон Кохен^[en]	За серію з трьох статей «Diophantine problems over local fields I, II, III» («Діофантові задачі над локальними полями I, II, III»)
1972	Вольфганг Шмідт^[en]	За різні наукові публікації
1977	Горо Шимура	За різні наукові публікації
1982	Роберт Ленглендс	За новаторську працю з автоморфних форм^[en], рядів Ейзенштейна та формул продукту^[en]
1982	Баррі Мазур^[en]	За видатну роботу з еліптичних кривих та абелевих многовидів, особливо на раціональних точках скінченного порядку
1987	Доріан Голдфілд^[en]	За його працю «Gauss's class number problem for imaginary quadratic fields» («Проблема чисел класу Гаусса для уявних квадратичних полів»)
1987	Бендикт Гросс^[en] Дон Цагір^[en]	За їхню спільну публікацію «Heegner points and derivatives of L-Series» («Точки Гегнера^[en] та похідні L-ряду»)
1992	Карл Рубін	За його роботу в галузі еліптичних кривих та теорії Івасави^[en]
1992	Пол Войта^[en]	За його роботу над діофантовими задачами
1997	Ендрю Джон Вайлс	За його роботу над теоремою про модулярність і останньою теоремою Ферма
2002	Генрик Іванец	За фундаментальний внесок в аналітичну теорію чисел
2002	Річард Тейлор	За декілька видатних досягнень у алгебраїчній теорії чисел
2005	Пітер Сарнак	За фундаментальний внесок у теорію чисел
2008	Манджул Бхаргава	За його революційну роботу над законами вищої композиції
2011	Chandrashekhar Khare^[en] Жан-П’єр Вітенберґер^[en]	За їхнє чудове доведення гіпотези модулярності Серра^[en]
2014	Чжан Їтан	За його роботу над обмеженими інтервалами між простими числами
2014	Деніел Голдстон^[en] Янош Пінц^[en] Cem Y. Yildirim^[en]	За їхню роботу над малими інтервалами між простими числами
2017	Генрі Дармон^[en]	За його внесок в арифметику еліптичних кривих і модулярних форм
2020	Джеймс Мейнард	За його статті: Small gaps between primes // Ann. of Math., 2015 («Невеликі проміжки між простими числами»), Large gaps between primes // Ann. of Math., 2016 («Великі проміжки між простими числами») та Primes with restricted digits // Inv. Math., 2019 («Прості числа з обмеженими цифрами»).
2023	Kaisa Matomäki^[en] Максим Радзивілл	За їхню проривну статтю, Multiplicative functions in short intervals //Annals of Math. 183 (2016), pp. 1015—1056 («Мультиплікативні функції на коротких інтервалах»)
2023	Джеймс Ньютон Джек Торн	За їхній дивовижний доказ знакового, популярного випадку гіпотез Ленглендса: а саме симетричної степеневої функторіальності для голоморфних модульних форм (зроблений у двох статтях: 1. Symmetric power functoriality for holomorphic modular forms, I. Publ. Math. Inst. Hautes Études Sci. 134 (2021), pp. 1-116 2. Symmetric power functoriality for holomorphic modular forms, II. Publ. Math. Inst. Hautes Études Sci. 134 (2021), pp. 117—152)