З 1933 року по 1939 рік навчався в Дніпропетровському металургійному інституті. Після закінчення інституту працював плавильним майстром заводу «Дніпроспецсталь» м. Запоріжжя. За часів радянсько — нымецької війни був пропагандистом госпіталю Південного фронту, перебував на посаді секретаря політвідділу Південного, Закавказького, Північно-Кавказького фронтів. У 1946 році працював старшим інженером Міністерства місцевої промисловості у місті Кишиневі. З 1946 року по 1951 рік призначався на посади інструктора, заступника секретаря, третього секретаря Кам'янець-Подільського міського комітету Комуністичної партії України. У період з 1951 року по 1953 рік працював другим секретарем Хмельницького міського комітету Комуністичної партії України. З 1953 року до 1956 року працював головою виконавчого комітету Хмельницької міської ради народних депутатів. З 1956 року по 1962 рік працював на посадах другого, першого секретаря Хмельницького міського комітету Комуністичної партії України. У 1962 році обраний секретарем Хмельницького обкому Комуністичної партії України. З 1963 року по 1964 рік голова облвиконкому (промислова Рада).

Діяльність Шоханова А. Г. по розвитку соціально-економічної інфраструктури, будівництва та житлово-комунального господарства дозволила місту Хмельницькому в короткий термін перетворитись у розвинутий в економічному та соціальному відношенні обласний центр. При активній участі Шоханова А. Г. було здійснено будівництво взуттєвої та швейної фабрик, аеропорту, молокозаводу, маслосирбази, автобусного депо. Шоханов А. Г. був ініціатором, куратором газифікації та подальшої телефонізації міста Хмельницького. За часи роботи Шоханова А. Г. проводилося будівництво заводів, які мали оборонне значення, що сприяло зведенню навколо них житлово-комунальних масивів, об'єктів інфраструктури, що визначило нинішнє обличчя міста Хмельницького. Його особистою заслугою є відкриття загальнотехнічного факультету Львівського поліграфічного інституту, який згодом став першим у нашому місті вищим навчальним закладом (нині Хмельницький національний університет).

З 1982 року по 1990 рік Барбалюк Віктор Денисович працював заступником Хмельницького міського голови. Депутат Хмельницької міської ради семи скликань у період з 1977 року по 1990 рік.

Барбалюк В. Д. є Заслуженим працівником фізичної культури і спорту України, нагороджений орденом «Дружби народів», медаллю А. С. Макаренка, Почесними грамотами Міністерства освіти і науки України, Національного олімпійського комітету України, Хмельницької обласної державної адміністрації, Хмельницької обласної і міської рад, Почесною відзнакою Хмельницького міського голови, був визнаний «Людиною року» у номінації «Громадський діяч»^[4].

Майору Петраківському Олександру Петровичу за виняткову мужність, героїзм і незламність духу, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, присвоєно Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (4 грудня 2014 року).

З 1965 по 1975 рік служив в місті Хмельницькому на посаді заступника командира 17 гвардійської мотострілецької дивізії з технічної частини. Ініціатор встановлення у місті танка-пам'ятника Т-34, що стоїть на перетині вулиць Кам'янецької-Сковороди. З кінця 1967 року по травень 1970 року брав участь в бойових діях на Близькому Сході.

Більше 22 років займається громадською діяльністю та військово-патріотичним вихованням молоді, є членом правління міського товариства інвалідів ВВВ та Збройних сил, членом рад міської та обласної ветеранських організацій. Іван Бабак є автором книги спогадів, самобутнім художником.

Почесний ветеран України, учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни, нагороджений орденами «Вітчизняної війни» І ступеня, «Богдана Хмельницького» III ступеня, «Червоної Зірки», «Знак Пошани», медаллю «За бойові заслуги», «За відвагу», Почесною відзнакою Хмельницького міського голови, був визнаний «Людиною року» у номінації «Гордість краю».

До виходу на пенсію працювала лікарем-гінекологом у Хмельницькому міському перинатальному центрі. В лютому 2014 року Людмила Шеремет була смертельно поранена під стінами управління СБУ у Хмельницькому.

За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Шеремет Людмилі Олександрівні присвоєно Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014 року, посмертно). В червні 2015 року нагороджена медаллю «За жертовність і любов до України» (посмертно).

В період акцій протесту в Україні в листопаді 2013 року — лютому 2014 року Мазур А. А. відстоював свою громадянську думку на Євромайдані в м. Києві. 18 лютого 2014 року був важко поранений під час сутичок в Маріїнському парку м. Києва. Помер від отриманого поранення 3 березня 2014 року.

За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Мазуру Артему було присвоєно Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014 року, посмертно). В червні 2015 року нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України» (посмертно).

Мазур М. І., як художник-монументаліст, скульптор, живописець бере участь у виставках різних рівнів з 1972 року. Ним проведено більше 20-ти персональних художніх виставок. Він є членом Національної спілки художників України з 1987 року, а у 1992 році став головою правління Хмельницької обласної організації Національної спілки художників України.

Мазур М. І. створив у місті Хмельницькому дитячі ігрові майданчики в парках ім. М.Чекмана та Т. Г. Шевченка, декоративні скульптури на площі Героїв Сталінграда. Він є автором високохудожніх творів, що прикрашають місто Хмельницький: пам'ятник вогнеборцям–чорнобильцям, пам'ятник воїнам-інтернаціоналістам, які загинули в локальних війнах, монумент репресованим «Ангел Скорботи», монументальна композиція «Віра. Надія. Любов», пам'ятник–погруддя В. М. Чорновола.

За свою мистецьку діяльність та вагомий внесок у духовно-культурне життя Мазур Микола Іванович був нагороджений Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, знаком Почесної відзнаки «За заслуги перед Хмельниччиною», був визнаний «Людиною року» в номінації «Митець», в номінації «Духовність».

Мацьоха М. М. працює тренером-викладачем з важкої атлетики Хмельницької ДЮСШ № 2 «Авангард» з 1971 року. В період 1988—1999 років був старшим тренером збірної команди України. З 2009 року працює зі збірною держави.

За період роботи підготував Олімпійського чемпіона Тимура Таймазова, чемпіонів Європи та світу Дениса Готфріда, Ара Варданяна, Сергія Полтарацького. У даний час виконує обов'язки старшого тренера України, тренув кандидатів на участь в Олімпійських іграх в Лондоні Чекиду Юрія, Іванова Руслана та чемпіона Олімпійських іграх в Лондоні Торохтія Олексія.

За вагомий внесок у спортивне життя Мацьоха М. М. в 2012 році отримав медаль Хмельницької обласної ради «За заслуги перед Хмельниччиною».

Сьогодні Нагорний Сергій Вікторович очолює Хмельницький міський осередок Хмельницького обласного відділення Міжнародної асоціації ветеранів фізичної культури і спорту, доклав чимало зусиль для популяризації та розвитку ветеранського спортивного руху як у місті, так і в області, сприяв відкриттю «Музею спортивної слави міста Хмельницького» та виготовленню Дошки пошани кращих тренерів і спортсменів.

З квітня 1990 року обирався депутатом міської ради протягом шести скликань. За цей час обирався головою постійних комісій з питань милосердя та соціального забезпечення, з питань приватизації та використання комунального майна, з питань містобудування, архітектури та землеустрою.

Швець В. Ф. вперше в Україні розробив Статут територіальної громади міста, яким місто керується і сьогодні. За його ініціативи було прийнято ряд рішень міської ради, спрямованих на впорядкування земельних та будівельних відносин.

Швець Володимир Федорович є автором багатьох ініціатив, які взяті за основу Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», рішення Хмельницької міської ради «Про затвердження положення про порядок підготовки та визначення ефективності регуляторних актів Хмельницької міської ради та виконавчого комітету», Регламенту міської ради.

За час роботи директором департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради Швець В. Ф. забезпечив розробку та прийняття Генерального плану розвитку міста Хмельницького до 2031 року.

За активну депутатську діяльність, вагомий внесок у розвиток місцевого самоврядування Швець В. Ф. нагороджувався грамотою Верховної Ради України, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, Почесними відзнаками Хмельницької міської ради ІІІ і ІІ ступенів та грамотами Хмельницької обласної державної адміністрації.

Заслужений вчитель України, протягом 44 років незмінний керівник, головний балетмейстер та засновник лауреата всеукраїнських та міжнародних фестивалів і конкурсів, Народного художнього колективу України ансамблю танцю «Подолянчик», створеного в 1964 році в Хмельницькому палаці творчості дітей та юнацтва.

Ансамбль, який об'єднує близько 260 дітей від 6 до 17 років, під керівництвом Юрія Івановича здобув премії ЛКСМУ імені М. Островського (1974 р.), Всесоюзної піонерської організації (1990 р.), чисельні лауреатські звання всеукраїнських та міжнародних фестивалів і конкурсів, прославляючи рідне місто по всій Україні та далеко за її межами.

Юрій Іванович створив понад 100 різнопланових робіт: героїчні композиції «Спогад», «Юні партизани», «Вони були першими», ліричні — «Червона калина», «Подільська веснянка», «Віночок», хореографічні роботи на основі фольклорного матеріалу — «Подолянчики», «На кузні», «Подільські рушники» та інші; великомасштабні полотна — «Квіти України», «Українська веселка», «На святі», «Під мирним небом». Всі його роботи відрізняє сюжетність та доступність.

Хореограф поставив ряд тематичних програм — вистав: «Привіт тобі, прекрасна Батьківщино!», «Любіть Україну», «Хмельницька моя золота сторона», «Веселий калейдоскоп», «Вінок Кобзареві», які високо оцінені глядачами та пресою.

Праця Ю. І. Гурєєва — подвижницька, його по праву називають одним із засновників української дитячої хореографії, дитячого танцю на Поділлі. Він ставив танці в кращих ансамблях України та зарубіжжя, а також у виставах професійних та аматорських театрів.

З досвіду роботи Ю. І. Гурєєва вийшли такі друковані збірки: «Танцює Подолянчик» (1975 р., 1981 р.).

Його хореографічні роботи увійшли у збірники «Сурмач», «Веселка», «Райдуга»; його розробки дитячого сценічного костюму — у книгу «Костюми до шкільного свята» (1985 р.); методичні матеріали Ю. І. Гурєєва — у збірник «Бесіди про танець» (1996 р.), а хореографічна сценка «На кузні», хореографії Юрія Івановича, увійшла до енциклопедичного видання «Українські народні танці» Академії наук України. У 1987 році Ю. І. Гурєєв заснував щорічний традиційний Всеукраїнський фестиваль «Зимові Візерунки», присвячений Дню Соборності України. За цей час у фестивалі продемонстрували свою майстерність кращі хореографічні колективи України та зарубіжжя.

За високі досягнення та титанічну працю, вагомий внесок у розвиток національної хореографії Юрій Іванович Гурєєв став лауреатом премії імені Якова Гальчевського в номінації «Культурний діяч», був визнаний «Людиною року — 2004» м. Хмельницького в номінації «Митець», неодноразово нагороджений грамотами Міністерства освіти і науки України, обласних та міських управлінь освіти та культури, неодноразово був занесений на міську Дошку Пошани, у 70-80 роках — на Всесоюзну Дошку Пошани у Москві та Всеукраїнську — у Києві.

За 44 роки через школу «Подолянчик» пройшло понад 5000 дітей, з ансамблю випустилось більше 1500 вихованців, близько 200 з них обрали хореографію своєю професією.

Справу Юрія Івановича продовжують його випускники в мистецьких та освітніх закладах не тільки України, а й за її межами, прославляючи своєю майстерністю наше рідне місто Хмельницький.