PROFILPELAJAR.COM

Звичай побратимства у скитів відображено на золотій бляшці з Кульобської могили.

Побрати́мство (посестри́нство) — звичай духовного споріднення (поряд з кумівством, молочною спорідненістю, хрестильною спорідненістю та ін, див. спорідненість), індивідуальної взаємопідтримки, які сягають часів Скитії. В Україні обряд братання відбувався в хатах майбутніх побратимів у присутності сусідів та друзів. Супроводжувався символічними примовляннями, цілуванням ікони, молитвою, перев'язуванням рушниками. Відносини побратимства встановлювалися на все життя — вони були такими ж обов'язковими і священними, як і родинні зв'язки.

Побратимство — старий загальноіндоєвропейський звичай, який у повній силі утримувався в слов'ян за умов їх національно-політичного життя, особливо у гайдуцтві (в Україні гайдамаки). У слов'ян побратимство встановлювалось між особами, які ставали «братами (сестрами) за Богом», на відміну спорідненості «по крові».^[1]

У наш час це зазвичай робиться під час церемонії, відомої як клятва на крові, коли кожна особа робить невеликий поріз, як правило, на пальці, руці або передпліччі, а потім два порізи стискаються разом і зв’язуються, ідея полягає в тому, що кров кожної людини тепер тече в жилах іншого учасника. Вчинок несе ризик через захворювання, що передаються через кров. Процес демонструє учасника підвищеним символічним почуттям прихильності до іншого учасника.

Культури

Скандинавія і германська Європа

Скандинавці, які укладали угоду про братство (ісл. Fóstbræðralag), передбачали обряд, під час якого вони пропускали кров, пірнаючи під арку, утворену смугою дерну, підпертою списом або списами. Приклад описано в сазі про Ґісла.^[2]^[3] У сазі про побратимів зв’язок Торґейра Гаварссона і Тормода Берсасонатакож скріплюється таким ритуалом, який називається лейкром.^[4]

У сазі Орвара-Оддра міститься ще одна помітна розповідь про побратимство. Орвар-Оддр, після бою з відомим шведським воїном Яльмаром до нічиєї, взяв побратствл з ним за допомогою ритуалу підняття дерну. Після цього пасмо дерну повертали назад під час клятв і заклинань.^{[джерело?]}

У мітології Північної Європи Ґюнтер і Гоґні стали кровними братами Сіґурда, коли він одружився з їхньою сестрою Ґудрун. В опері Ваґнера Загибель богів, завершальній частині його Кільцевого циклу, те саме відбувається між Ґюнтером і версією Ваґнера «Сігурд, Зігфрід», яка позначена «Лейтмотивом кровного братства». Крім того, в Локасенні коротко сказано, що Одін і Локі є кровними братами.

Скитія

У скитів учасники дозволяли своїй крові капати у чашу; згодом кров була змішана з вином та випита обома учасниками. Кожна людина могла мати лише три кровних побратима, щоб її відданість не викликала недовіри. Як наслідок, кровне братство мало великий попит, і йому часто передував тривалий період приналежності та дружби (Лукіан, Токсаріс). Зображення двох скитських воїнів, що п'ють з одного рогу (особливо в золотій аплікації з Куль-Оби) у IV столітті до нашої ери, були пов'язані зі скитською клятвою кровного братства.^[5]

Подібний обряд був і в угорських гайдуків, але часто вино замінювали молоком, щоб було краще видно кров.^{[джерело?]}

Східна Азія

В азійських культурах акт і церемонія побратимства зазвичай розглядаються як племінні стосунки для створення союзу між племенами. З цієї причини його практикували особливо монголи, тюрки та ранні китайці.^[6]

У «Трицарстві», китайській класичній літературі, три головні герої склали клятву рідних братів, клятву персикового саду, приносячи в жертву чорного вола та білого коня та присягаючись на віру.^[7] Інші кровні клятви, що передбачали жертвоприношення тварин, були характерними для повстанських груп, таких як повстання під проводом Ден Маоці в 1440-х роках, злочинних організацій, таких як тріади або пірати Лінь Даоцяня, а також неханьських етнічних меншин, таких як монголи та маньчжури.^[8] У Чингісхана був анда на ім'я Джамуха.^[9] Термін також існує в давньотюркській мові: ant ičmek («дати клятву»), що походить від «давнього випробування отрутою». Тюркський термін, якщо він не запозичений у середньомонгольській мові, пов’язаний із монгольським anda.^[10]

Філіппіни

На Філіппінах кровні договори (sandugo або sanduguan, буквально «одна кров») були стародавніми ритуалами, які мали на меті скріпити дружбу чи договір або підтвердити угоду. Вони були описані в записах перших іспанських і португальських дослідників островів. Найвідоміша версія ритуалу від народу Visayan передбачає змішування краплі крові обох сторін в одній чаші вина, яке потім випивається. Існують також інші версії, як-от у Палавані, де описується ритуал, у якому робиться надріз на грудях, а потім змащується кров’ю язик і чоло.^[11]^[12]

Африка

Клятва на крові використовувалася приблизно так само, як уже описано в більшості країн Субсахарської Африки. Британський колоніальний адміністратор лорд Лугард відомий тим, що став кровним братом з багатьма африканськими вождями в рамках своєї політичної політики в Африці. Могутнім кровним братом був вождь кікуйю Вайякі Ва Хінга. Девід Лівінгстон писав про подібну практику під назвою «Касенді».^[13]

Південно-Східна Європа

Побратимство між більшими групами були звичайним явищем у стародавній Південно-Східній Європі, де, наприклад, цілі роти солдатів ставали однією сім’єю завдяки обряду. Мабуть, найбільше воно було поширене на Балканах за часів Османської імперії, оскільки допомагало пригнобленому народу ефективніше боротися з ворогом. Побратимство було поширене на території сучасної Албанії, Боснії та Герцеговини, Болгарії, Хорватії, Греції, Чорногорії, Сербії та Північної Македонії. Християнство також визнавало побратимство за присягою в релігійному обряді, який відомий як адельфопоез (давньорус. pobratimstvo) в східних православних церквах і як лат. ordo ad fratres faciendum в Католицькій церкві. Вважається, що традиція переплітання зброї та пиття вина також символізує кровне братство.

Види

Церковне навмисне

освячуване (адельфопоез);
за молитвою (грец. μετ᾽ εὐχῶν);
за Євангелієм;
за клятвою.

Церковне випадкове

по хрещенню в одній воді;
внаслідок спільного купання взимку в Йордані;
внаслідок спільного ходіння на поклоніння до святих місць;
поєднане з питанням милості Божої.

Народне навмисне

хрестова спорідненість — обмін натільними хрестами;
по крові;
укладене над домашнім вогнищем;
з нагоди спільного ходіння для шукання «росіни» (русальної цілющої трави);
у вигляді поцілунку (лат. per osculum);
за обітницею;
між чоловіком та жінкою для уникнення небажаного шлюбу; так, у південнослов'янському фольклорі зустрічаються мотиви, у яких повінчані проти свого бажання хлопець і дівчина у шлюбну ніч здійснюють обряд побратимства, тим самим уникаючи подружніх стосунків.

Народне випадкове

одномісячних дітей чи близнюків — зазвичай, побратимство використовувалося порятунку близнюків у разі, коли життю одного з них загрожує смерть іншого. Вважалося, що побратимство близнюка, що рятується, з іншою людиною усувало небезпеку загибелі;
по молоку (грудях);
за деверством.

Див. також

Література

Енциклопедія українознавства для школярів і студентів. — Донецьк: Сталкер, 2000. — 496 с.

Посилання

Побратимство // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1404-1405. — 1000 екз.
Побрати́мство // Знаки української етнокультури: словник-довідник / Віталій Жайворонок; НАН України, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні. — Київ: Довіра, 2006. — С. 459. — 703 с. — ISBN 966-507-195-5.
Мікрогрупа [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.] /Словник професійної термінології для майбутніх фахівців Національної гвардії України

Примітки

↑ Побратимство // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
↑ Poole, Russell (2005), Claiming Kin Skaldic-Style, Verbal Encounters: Anglo-Saxon and Old Norse Studies for Roberta Frank, University of Toronto Press, с. 278, ISBN 9780802080110
↑ The Story of Gisli the Outlaw. Переклад: George Webbe Dasent. Mildmay, C. E. St. John (illustrator). Edinburgh: Edmonston and Douglas. 1866. с. 23–24.
↑ Gunnell, Terry (1995), The Origins of Drama in Scandinavia, Boydell & Brewer Ltd, с. 27, ISBN 9780859914581
↑ Caspar Meyer, Greco-Scythian Art and the Birth of Eurasia: From Classical Antiquity to Russian Modernity, OUP (2013), 246 (fig. 98b) "Gold relief appliqué showing two Scythians drinking from one drinking horn. From Kul-Oba (Inventory 2, K.12h). Rostoftzeff identified the scene with the Scythain sacred oath described in Herodotus 4.70. Fourth century BC. 5 × 3.7 cm, 28.35 gr."; see also "Internet Encyclopedia of Ukraine", Scythian gold statuette depicting the ritual of brotherhood.
↑ Bloody Oath Rituals And The Blood Fraternity. ULUKAYIN (амер.). 4 жовтня 2021. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 1 грудня 2021.
↑ Wynne, Mervyn Llewelyn (2000) [1941]. Triad Societies: Western Accounts of the History, Sociology and Linguistics of Chinese Secret Societies. Т. 5. Routledge. с. 19. ISBN 9780415243971.
↑ Ownby, David (16 вересня 2016). Chinese Hui and the early modern social order: Evidence from eighteenth-century southeast China. У Ownby, David; Somers Heidhues, Mary (ред.). Secret Societies Reconsidered: Perspectives on the social history of early modern south China and southeast Asia. с. 46. ISBN 9781315288031.ter Haar, Barend (16 вересня 2016). Messianism and the Heaven and Earth Society: Approaches to Heaven and Earth Society texts. У Ownby, David; Somers Heidhues, Mary (ред.). Secret Societies Reconsidered: Perspectives on the social history of early modern south China and southeast Asia. с. 155. ISBN 9781315288031.
↑ Anda | oath. Encyclopedia Britannica (англ.). Процитовано 29 листопада 2018.
↑ Peter B. Golden (2003). Nomads and Their Neighbours in the Russian Steppe: Turks, Khazars and Qipchaqs. Ashgate/Variorum. с. 82.
↑ Pigafetta, Antonio (1906). Primo Viaggio Intorno Al Mondo. У Emma Helen Blair; James Alexander Robertson (ред.). The Philippine Islands, 1493-1898, Volume XXXIII, 1519-1522. Arthur H. Clark Company.
↑ Sandugo Festival Bohol Philippines www.philippinecountry.com Retrieved December 2006.
↑ Trumbull, H. Clay (1885). The Blood Covenant (вид. Outlook Verlag, Frankfurt am Main, 2018). New York: Charles Scribner's Sons. ISBN 9783732636679. Процитовано 19 жовтня 2019.