PROFILPELAJAR.COM

Запит «Кумівство» перенаправляє сюди; про вид фаворитизму див. Непотизм.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кум (значення).

Кум, кума́ — хрещений батько (мати) по відношенню до батьків хрещеника та хрещеної матері (батька). А також хрещені батько і мати по відношенню один до одного; або чоловік або дружина куми, кума; батько (мати) дитини по відношенню до хрещеного батька і хрещеної матері^[1]^[2]. Якщо в хрещені батьки запрошували перших зустрічних, вони йменувалися стрічними кумами^[1].

Новгородська берестяна грамота від Гаврили до його кума Григорія, бл. 1350. Вжито давньоруське написання слова *кꙋм* (коум), через літеру ук.

Слово кум походить від прасл. *kumъ, утвореного від ранішої форми *kuma. Воно є праслов'янським запозиченням з балканських діалектів народної латини: від commater («хресна мати»), утвореного від приставки-прийменника com («з-») і mater («мати», спорідненого з прасл. *mati). Менш ймовірні версії, що виводять кум від прасл. *kъmotrъ («кум»), від тур. kuma («коханка», «молода дружина», «наложниця», «рабиня», «служниця»)^[3]. Існує версія про запозичення праслов'янами від кельтів, члени чоловічого союзу були «кумами» (ірл. cum-e «однаковий, такий же»), з правом бути опікуном та вихователем дітей побратима (співставмо з цим збережене румунами іншомовне (кельтське) визначення «похресника» як fin, тобто «феній»). На членів союзу поширювався принцип родової екзогамії, внаслідок чого член союзу не міг одружитися на сестрі свого побратима-«кума» по «союзу», не мав права вступати з ним у торговельні стосунки так, як і з рідним братом тощо^[4].

У минулому зв'язками кумівства зазвичай підтверджували та зміцнювали дружні стосунки, тому слово часто використовувалося в значенні друг, товариш, приятель^[1]^[5]. Дієслово «покуматися», «покумитися», що означає «стати кумами, хресними родичами», колись вживалося в сенсі «заприятелювати», «затоваришувати»^[6]^[7]^[6]^[7], приказка «кум королю і сват міністру» вживається щодо людини, що поводиться підкреслено незалежно, бундючно^[8]. У казках, байках «кум» («кумась», «кумцьо») — традиційний епітет вовка^[1], «кума» («кумася», «кумонька», «кумця») — лисиці^[2].