Уряд з'являється з XV століття як писар великого князя. З 1504 року уряд іменувався писарем найвищим або великим.
З 1566 року була встановлена постійна кількість писарів, уряд почав називатися писар великий литовський. Перший з них, Миколай Нарушевич, був призначений підскарбієм, але до самої смерті (1575) утримував й уряд писаря. Його наступники на уряді підскарбія надалі також стали займати уряд писаря великого литовського. Окрім Нарушевича було номіновано ще 5 писарів, проте за часів великого князя Стефана Баторія їх кількість була зменшена до 4 (у Короні, натомість, був лише один великий писар).
Спочатку не існувало чіткої послідовності призначення світських і духовних писарів. Така послідовність була встановлена лише 1709 року.
Конвокаційний сейм1764 року встановив наявність двох писарів великих у Короні та у Литві. 1775 року їх кількість подвоїлася — було запроваджено наявність 1 світського та 3 духовних писарів.
Обов'язки
Писар працював у великокнязівській канцелярії, підпорядковувався канцлеру та підканцлеру. Він повинен був писати листи та документи, точно й відповідно виражати у текстах ухвали та постанови з громадських справ.
Писар видавав готові документи і дипломи їх адресатам, часто брав участь у посольствах до інших володарів. Це вимагало добрих знань канцелярської справи та знання іноземних мов.
Писар великий засідав з правом вирішального голосу в суді асесорському, працював над формулюванням вироків.
Wolff J. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885.
Żychliński T. Złota księga szlachty polskiej. T. 1—31. — Poznań, 1879—1908.
Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — 788 с.: іл. ISBN 985-11-0378-0.