PROFILPELAJAR.COM

Федір Скумін-Тишкевич
Федір Скумін-Тишкевич
Народився	1538; Новогрудок, Велике князівство Литовське
Помер	1618; Новогрудок, Новогрудський повіт, Новогрудське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита
Поховання	Церква Пресвятої Трійці
Громадянство	Велике князівство Литовське, Руське, Жемайтське; Річ Посполита
Діяльність	політик, дипломат, меценат
Суспільний стан	аристократія
Посада	Гродненський старостаd, Новогрудський воєвода[d], Брацлавський старостаd, Підскарбій надвірний Литовський, підскарбій великий литовський, Браславський старостаd, Великий писар Литовський, староста олицькийd і Q66201003?
Конфесія	православний, греко-католик
Рід	Тишкевичі
Батько	Скумін Тишкевич
Мати	Марія-Марина Мелешко
У шлюбі з	Катерина Ляцька
Діти	Януш
Звання	великий скарбник Литовський (1586—1590), воєвода новогрудський (1590—1618)
	Герб;
	; ; ;

Фе́дір Скумін-Тишке́вич (1538 — 1618) — магнат, політичний діяч Литовсько-Руської держави та Речі Посполитої, дипломат, меценат.

Життєпис

Походив з впливового руського шляхетського роду Тишкевичів. Син Скуміна (Івана) Тишкевича, старости чорнобильського, та Марини Мелешко (1510—1598^[4]), внук Льва Тишкевича. Завдяки належності до вищої аристократії держави та значним статкам зробив гарну політичну кар'єру. У 1576 році став надвірним підскарбієм литовським, після цього обіймав посаду великого писаря. У 1578 році разом з Миколою Сапігою та Станіславом Криським очолював посольство до московського царя Івана IV Грозного стосовно укладання миру у Лівонській війні. Обидві сторони, утім, висунули такі умови, що укладення «вічного миру» виявилося неможливим. Крім Лівонії, Смоленська і Полоцька Іван IV вимагав Київ, Канева, Вітебськ, а також визнання свого царського титулу. Тому було укладено перемир'я на 3 роки.

З 1581 до 1610 року як староста керував Браславським староством. У 1586 році отримав посаду великого підскарбія литовського. В цей час вплив Федора Скуміна-Тишкевича зростає настільки, що він став карбувати власну монету з гербом свого роду. З 1590 року стає воєводою Новогрудським.

Спочатку був супротивником Берестейської унії разом з Костянтином Острозьким. Підтримував боротьбу проти розповсюдження уніатства, проте у 1597 році Федір Скумін-Тишкевич з міркувань збереження свого становища у державі перейшов до унії. У 1608 році він стає Гродненським старостою. Як стійкому уніатові король Сигізмунд III Ваза у 1609 році доручив приборкати православне духівництво, що повстало проти митрополита Іпатія Потія. 1613 року був призначений комісаром для розгляду непорозумінь, що виникли між гродненськими православними ченцями й монахами-бернардинами, які заволоділи нерухомістю перших.