Юзеф Сильвестр Сосновський

Юзеф Сильвестр Сосновський
Народився1710[1][2]
Помер31 грудня 1783(1783-12-31)[1]
Країна Велике князівство Литовське
Річ Посполита
Діяльністьдипломат
Посадаписар польний литовський[d][3], Полоцький воєвода, смоленський воєвода[4], польний гетьман литовський[5], Великий писар Литовський[6], посол Сейму Речі Посполитої[d], Маршалок Сейму Речі Посполитої, староста ратненськийd, староста Берестейськийd[2], учасник виборів короля Польщіd і Q131384522?[7]
РідHouse of Sosnowskid
БатькоMarcin Sosnowskid
МатиQ65933436?
У шлюбі зTekla Despot-Zenowiczd[1][2][4]
ДітиЛюдвіка Сосновськаd і Q122500258?
Нагороди
орден Білого Орла орден Святого Станіслава

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сосновський.

Юзеф Сосновський (пол. Józef Sosnowski ? — 1783) — державний діяч Речі Посполитої, шляхтич гербу Наленч. Писар польний литовський в 1764—1771 роках, воєвода смоленський в 1771—1775 роках, польний гетьман литовський в 1775—1780 роках, воєвода полоцький з 1781 року, маршалок елекційному сейму з 1764 року.

Біографія

Привілей на посаду польного гетьмана литовського полковнику Ю. Сосновському. Королівський рукопис Августа III, печатка велика литовська, канцлер Юзеф Дуленба, 12 липня 1754 року. Приватна колекція
Герб Наленч

Вступивши в литовське військо, пов'язав себе з партією кандидата на престол Адама Чорторийського і його двоюрідного брата, майбутнього короля Станіслава Августа Понятовського. Завдяки підтримці Чорторийських став послом від Холмщини на сейм, потім був обраний маршалком елекційного сейму, зіграв важливу роль у виборах останнього правителя Речі Посполитої.

Незабаром після цього — як нагороду за вірність — отримав посаду писаря польного литовського, потім в 1771 році став воєводою смоленським, через 10 років — воєводою полоцьким.

У 1775 році королівським привілеєм був призначений польним гетьманом литовським. Через 5 років відмовився від посади на користь Людвіка Тишкевича.

Вважаючи себе магнатом, постійно прагнув до примноження своїх володінь, хоча таким не був. Мав маєтності в Шаргороді,[8] які виграв у карти в київського воєводи Станіслава Любомирського (1704—1793).[9]

Близько 1782 року передав василіянам Шаргорода для розвитку монастиря і школи-бурси руїни замку і виділив необхідні кошти. Після третього поділу Польщі в 1795 році монастир в Російській імперії став православним. В монастирі була влаштована духовна семінарія, потім — училище. Навчальний заклад при Свято-Миколаївському монастирі вважався одним з найкращих навчальних закладів Поділля. У його стінах здобули освіту поет Степан Руданський та письменник Михайло Коцюбинський[8].

Всіляко сприяв Тадеушу Костюшку: допоміг зі вступом до елітного Корпусу кадетів, надавав йому багато послуг, часто приймаючи в родовому маєтку Сосновіце.

Був одружений з Теклею Деспот-Зенович, з якою мав двох дочок — Катажину і Людвіку (1751 — 6 грудня 1836[10]). Увійшов в історію відмовою дати згоду на шлюб своєї дочки Людвіки з Т.Костюшком. На прохання Костюшка видати за нього дочку, відповів: «Голубка сизокрила — не для горобця, а дочка магнатська — не для дрібного шляхтича». Чоловіком Людвіки став обраний батьком багатий князь Юзеф Любомирський (київський каштелян, 1751 — липень 1817, Рівне[10]). Згідно з поширеною думкою, одруження стало можливим через домовленості між ним та київським воєводою Станіславом Любомирським після програшу останнім в карти маєтку в Шаргороді, який став посагом Людвіки.[9]

У 1762 році став кавалером Ордена Білого Орла, в 1765 році був нагороджений Орденом Святого Станіслава.

Примітки

  1. ↑ а б в г Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. V, Ziemia połocka i województwo połockie XIV‒XVIII wiek / за ред. H. Lulewicz — Warszawa: 2018. — С. 241. — ISBN 978-83-65880-49-9
  2. ↑ а б в Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2020. — С. 185. — ISBN 978-83-65880-89-5
  3. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 286.
  4. ↑ а б Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. IV, Ziemia smolenśka i województwo smolenśkie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: Wydawnictwo DiG, 2003. — С. 220. — 412 с. — ISBN 83-7181-279-5
  5. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 158.
  6. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 280.
  7. ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 325.
  8. ↑ а б Шаргород [Архівовано 19 серпня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  9. ↑ а б J.Kowiecki. Lubomirski Józef herbu Szreniawa (1751—1817) / Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1973.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XVIII/1, zeszyt 76. S. 27-28. (пол.) S. 27
  10. ↑ а б Lubomirscy (02) [Архівовано 27 листопада 2014 у Wayback Machine.] (пол.)

Посилання