PROFILPELAJAR.COM

Перська абетка
الفبای فارسی
*Alefbâ-ye Fârsi*
Перська абетка; الفبای فارسی ; Alefbâ-ye Fârsi
	Перський алфавіт
Вид	консонантний
Мови	фарсі, дарі
Походження	Єгипетські ієрогліфи Протосинайське Фінікійське Арамейське Набатейське Арабське Перська абетка; ; ; ; ; ;
Дочірні системи	курдо-арабська; османська; пенджабська; урду;
Напрям	Справа наліво
	Ця стаття містить символи МФА та знаки описуваної системи письма. Якщо у Вас не встановлений відповідний шрифт, то замість юнікодівських символів Ви можете побачити знаки питання, квадратики або інші знаки.

Перська абетка — модифікований варіант консонантного арабського письма, пристосований для запису перської мови (фарсі та дарі). Сучасний варіант перської писемності налічує 32 літери і відрізняється від арабської насамперед чотирма додатковими буквами для позначення звуків, відсутніх в арабській мові. Зараз використовується для запису фарсі — офіційної мови Ірану, а також його східного варіанта в Афганістані — мови дарі. З перського варіанта арабського письма (часто з подальшими модифікаціями і додаванням нових знаків) виникли писемності інших мов Ірану, Південної та Середньої Азії.

Письмо

Перська писемність володіє всіма основними властивостями арабського письма, такі як: направлення письма — справа наліво, відсутність великих букв, наявність у однієї літери декількох графічних варіантів залежно від положення. Багато літер при зовнішній схожості відрізняються лише умлявтами. Кілька букв можуть означати один звук, так само як і одна буква може передавати кілька звуків.

Особливістю сучасного перського письма, що збереглася також у писемності мови урду, є широке використання поряд з традиційним насхом почерку насталік, який вийшов в арабських країнах з ужитку і вважається застарілим.

Склад алфавіту

Через скісну риску подані варіанти транслітерації, а через кому — різні фонеми і алофони.

Ізольована буква	На початку слова	У середині слова	У кінці слова	Назва	Фонема	Еквівалент в таджицькому алфавіті	лат. трансліт.	кир. трансліт.
ا	آ / ا	ﺎ	ﺎ	алеф alef	[ɒ]		ā, a, ʼ	’ / — / а, е, о
ب	ﺑ	ﺒ	ﺐ	бе be	[b]	б	b	б
پ	ﭘ	ﭙ	ﭗ	пе pe	[p]	п	p	п
ت	ﺗ	ﺘ	ﺖ	те te	[t]	т	t	т
ث	ﺛ	ﺜ	ﺚ	се se	[s]	с	s̱ / s̄ / s	с
ج	ﺟ	ﺠ	ﺞ	джім jim	[d͡ʒ]	ҷ	ǧ / j / ǰ	дж
چ	ﭼ	ﭽ	ﭻ	че če	[t͡ʃ]	ч	č / ch	ч
ح	ﺣ	ﺤ	ﺢ	гає готті hā-ye hotti	[h]	ҳ	ḥ / ḩ / h	х
خ	ﺧ	ﺨ	ﺦ	хе khe	[x]	х	ḫ / kh / x	х
د	ـد	ـد	ﺪ	даль dāl	[d]	д	d	д
ذ	ـذ	ـذ	ﺬ	заль zāl	[z]	з	ẕ / z̄ / z	з
ر	ـر	ـر	ﺮ	ре re	[ɾ]	р	r	р
ز	ـز	ـز	ﺰ	зе ze	[z]	з	z	з
ژ	ـژ	ـژ	ژ	же že	[ʒ]	ж	ž / zh	ж
س	ﺳ	ﺴ	ﺲ	сін sin	[s]	с	s	с
ش	ﺷ	ﺸ	ﺶ	шін šin	[ʃ]	ш	š / sh	ш
ص	ﺻ	ﺼ	ﺺ	сад sād	[s]	с	ṣ / s	с
ض	ﺿ	ﻀ	ﺾ	зад zād	[z]	з	ż / ẕ / z̤ / z	з
ط	ﻃ	ﻄ	ﻂ	та tā	[t]	т	t	т
ظ	ﻇ	ﻈ	ﻆ	за zā	[z]	з	z̧ / ẓ / z	с
ع	ﻋ	ﻌ	ﻊ	ейн eyn	[ʔ]	ъ	‘	‘ / —
غ	ﻏ	ﻐ	ﻎ	гейн qeyn	[ɣ]	ғ	ġ / gh, q-	г
ف	ﻓ	ﻔ	ﻒ	фе fe	[f]	ф	f	ф
ق	ﻗ	ﻘ	ﻖ	ґаф qāf	[ɣ]	қ	ġ / gh, q-	ґ / к
ک	ﮐ	ﮑ	ﮏ	каф kāf	[k]	к	k	к
گ	ﮔ	ﮕ	ﮓ	ґаф gāf	[ɡ]	г	g	ґ
ل	ﻟ	ﻠ	ﻞ	лам lām	[l]	л	l	л (ль)
م	ﻣ	ﻤ	ﻢ	мім mim	[m]	м	m	м
ن	ﻧ	ﻨ	ﻦ	нун nun	[n]	н	n	н
و	ـو	ـو	ﻮ	вав vāv	[v] / [uː] / [o] / [ow] / ([w] / [aw] / [oː] в Дарі)	в	v, u , ū, aw, ow	в, у, оу, ў
ه	ﻫ	ﻬ	ﻪ	гає гавваз hā-ye havvaz	[h]	ҳ	h	х
ی	ﻳ	ﻴ	ﯽ	я/є yā/ye	[j] / [i] / [ɒː] / ([aj] / [eː] в Дарі)	й	y, i, ī, ay, ey	й, і, єй (ей)

Основні принципи письма

Голосні

Продовжуючи консонатний тип арабського письма, перська писемність в загальному випадку дозволяє фіксувати насамперед приголосні, а також довгі (в сучасній мові стійкі) голосні за допомогою букв ا (алеф) — а, و (вав) — у і ى (йа) — і . Останні дві букви, висловлюючи також приголосні (в і у відповідно), є по суті матрес лекціоніс. Для коротких (нестійких) голосних існує система арабських харакат — таких знаків вивіреностей. Однак, як і в арабські, вивіреності використовуються лише в навчальних текстах або рідкісних випадках, коли треба уточнити читання. Слова, що відрізняються тільки короткими голосними, на письмі не розрізняються. Наприклад, кермен «хробак», кӓрӓм «щедрість», керем «крем», і кром «хром» записуються однаково كرم к-р-м. Чи не відрізняються також, наприклад, گل голота «квітка» і гель «бруд», ده дӓх «десять» і дех «село», دور дур «далеко» і дору «коло» і багато інших слів, через що читач повинен розрізняти їх за контекстом.

Особливого виразу голосні набувають на початку і в кінці слова. Слово з початковим голосним звуком завжди починається з алефа ا. Початкові короткі голосні позначаються поодиноким аліф. Початковий довгий а- позначається аліф з мадді (آ), що виражає подовження. Початкові у- і и-, а також дифтонги оу- і ей- позначаються поєднанням алефа з відповідною буквою و (вав) і ی (йа): او і ای.

На відміну від арабської мови в перській писемності отримують відображення всі кінцеві голосні, включаючи короткі (за винятком ізафет). Для -е використовується буква ха-йе-хавваз (ه), звана в такому випадку «ха німе». Кінцеве перське -е часто може транслітеруватись на латиницю як -eh, тому в українській транслітерації може з'являтися помилкове написання (а звідси і вимова) -ех. Наприклад, افسانه — afsāneh — * афсанех при правильному афсане́ «казка». Рідкісний кінцевий звук -о виражається так само, як і у, буквою و.

Слово فارسی (*фарсі*) написане перськими літерами (почерк насталік)

У деяких арабських словах кінцевий довгий звук а позначається буквою ی, яка в такому випадку називається алеф-максур, наприклад, موسی муса «Муса», «Мойсей».

Приголосні

Арабські запозичення зберігають оригінальну орфографію. При цьому багато арабських звуків відсутні в фонетичній системі перської мови і в запозиченнях замінюються на близькі за артикуляцією. Це спричинило появу у деяких звуків кількох графічних варіантів. Основним з них є знак для спільного звука арабської і перської фонетики, який використовується як в арабізмі, так і в споконвічних словах і неарабських запозиченнях. Решта варіантів притаманна за невеликими винятками тільки арабським запозиченням, і вибір правильного з точки зору традиційної орфографії варіанта необхідно запам'ятовувати для кожного арабського слова.

Буква ейн (ع), що позначає в арабському [ʕ] (фарингальний апроксимант), трапляється виключно в словах арабського походження. На початку слова і між голосними він не читається, перед приголосними або в кінці слова він читається як [ʔ] (гортанна змичка) або ж в розмовній мові замінюється подовженням попередньої голосної. Для цього ж звука використовується також і інший графічний елемент — так зване хамзе ء (в арабському спеціальний символ для [ʔ]). Хамзе вживається як самостійний або надрядковий знак переважно в арабських словах відповідно до арабських оригіналів слів. Вибір між ейном і хамзе також доводиться вивчати для кожного слова.

У сучасній мові існують також інші орфографічні труднощі, які виникли в результаті історичного розвитку фонетики. Зокрема букви غ і ق означають одну фонему, в той час як в класичній мові вони відрізнялися, як і різняться досі в східних варіантах фарсі (таджицькою та дарі). На початку слова зберігається історичне написання для фонеми x^w- خو, в той час як в сучасній мові вона збіглася з x-: خواستن клас. перс. x^wâstan> суч. перс. xâstan «хотіти», але خاستن xâstan «вставати».

Поєднання -mb- традиційно перською мовою записується як -n-b- (نب), наприклад, پنبه pambe «бавовна».

Відмінності від арабської писемності

Кінцевий і поодинокий каф ک записується у формі, близькій до початкового варіанта, в той час як в арабській він виглядає інакше (ك).
Та марбута (ة) не використовується, в запозиченнях вона замінена на ت (-at) або на ه (-e). Остання також використовується для запису споконвічних слів на -e.
Кінцеве йє (ی) записується без двох нижніх крапок, як це робиться в арабській (ي), тому графічно збігається з алефом максур.
Додані чотири додаткові літери для звуків, відсутніх в арабській: пе (پ), че (چ), же (ژ) і гаф (گ).

Цифри

У перській мові цифри схожі на стандартні арабські. Можуть відрізнятися в написанні цифри 4, 5 і 6. В офіційній і діловому листуванні в Ірані часто можуть вживатися і сучасні «європейські». Цифри в числах записуються зліва направо.

0 — ٠

1 — ١

2 — ٢

3 — ٣

4 — ٤/۴

5 — ٥/۵

6 — ٦/۶

7 — ٧

8 — ۸

9 — ٩

10 — ١٠

100 — ١٠٠

1000 — ١٠٠٠

Перський алфавіт на латинській основі

В СРСР в 1931—1938 роках використовувався перський алфавіт на латинській основі. На ньому велося навчання в школах, видавалася газета Bejraqe Sorx («Червоний стяг») в Ашгабаді, підручники та інша література.^[1]

A a آ	B в ب	C c چ	Ç ç ج	D d د	E e اِ	Ә ә اَ	F f ف	G g گ	H h ﻫ ,ح
I i اِى	J j ى	K k ک	L l ل	M m م	N n ن	O o اُ	P p پ	Q q ق ,غ	R r ر
S s ث ,س ,ص	Ş ş ش	T t ت ,ط	U u او	V v و	X x خ	Z z ز ,ذ ظ ,ض	Ƶ ƶ ژ	' ع , ٴ

У другій половині XX ст. був запропонований інший варіант перської латиниці під назвою Unipers (Unicode + Persian)^[2]. Unipers отримав деяке поширення в іранській діаспорі в Європі і США, однак навіть в діаспорі не здобув переваги над арабицею:

A a	Â â	B b	C c	D d	E e	F f	G g	H h	I i
/æ/	/ɒː/	/b/	/ʧ/	/d/	/e/	/f/	/ɡ/	/h/	/iː/
J j	K k	L l	M m	N n	O o	P p	Q q	R r	S s
/ʤ/	/k/	/l/	/m/	/n/	/o/	/p/	/ʁ/	/ɾ/	/s/
Š š	T t	U u	V v	W w	X x	Y y	Z z	Ž ž	'
/ʃ/	/t/	/uː/	/v/	/w/	/χ/	/j/	/z/	/ʒ/	/ʔ/

Примітки

↑ Просмотр документа - dlib.rsl.ru. dlib.rsl.ru. Архів оригіналу за 23 серпня 2019. Процитовано 23 серпня 2019.
↑ Transliteration – Encyclopaedia Iranica. www.iranicaonline.org. Архів оригіналу за 26 серпня 2021. Процитовано 23 серпня 2019.