Парла́мент (досл. «говорильня», «балаканина» від фр.говорити) — вищий державний
законодавчий орган. За загальним правилом парламенти є виборними органами, більшість яких у світі обирається за різними видами пропорційної виборчої системи[1].
За більшістю конституцій парламент покликаний здійснювати загальне керівництво зовнішньою політикою держави. Однак, сфери його компетенції значною мірою залежать від державного ладу, розвитку демократії, тощо.
Традиційними питаннями, що розв'язує Парламент є:
внутрішньодержавні питання;
питання війни та миру;
територіальні зміни;
ратифікація міжнародних договорів та угод;
визначення видатків на зовнішньо- та внутрішньополітичні та іншого характеру заходи.
Найперший парламент у світі — Ісландський Альтінґ, датується близько 930. Англійський парламент датується 1265. У Франції перший парламент називався Генеральні Штати, і вперше був скликаний у 1302 р. Законодавчий орган США називається Конгресом і складається з Палати представників і Сенату. Англійський парламент був об'єднаний з шотландським у 1707 і з ірландським в 1801–1922. Представники середнього класу стали входити до складу парламенту з 1832, міського робітничого класу з 1867, сільського — з 1884, жінки — з 1918 і 1928. Тривалість роботи скликання парламенту в 1694 була зафіксована три роки, сім — в 1716 і п'ять — у 1911. Заробітна плата членам парламенту була введена з 1911 р.
Важливу роль у забезпеченні діалогової комунікації між парламентами та громадськістю відіграють друковані парламентські видання, які діють у формі парламентської газети та парламентського журналу. Головною метою їхньої діяльності є: 1) об’єктивне і своєчасне висвітлення діяльності парламенту та його органів; 2) офіційне оприлюднення прийнятих законів, нормативно-правових актів та іншої офіційної інформації; 3) роз’яснення з боку авторитетних правників прийнятих законів або законопроєктів, які ще знаходяться на стадії обговорення чи будуть найближчим часом подані на розгляд парламенту; 4) підняття та розгляд актуальних проблем державотворення, правотворення та соціально-економічних перетворень, які мають місце у країні тощо[2].
Нестерович В.Ф. Конституційно-правові засади інституту лобіювання: зарубіжний досвід та перспективи для України: Монографія / В.Ф. Нестерович. Луганськ: РВВ ЛДУВС імені Е.О. Дідоренка, 2010. 752 с.
Нестерович В.Ф. Роль друкованих парламентських видань у забезпеченні діалогової комунікації між парламентами та громадськістю / В.Ф. Нестерович. Віче. 2015. № 13. С. 34-38.
Нестерович В.Ф. Виборче право України: Підручник / В.Ф. Нестерович. Київ: Видавництво Ліра-К, 2017. 504 с.
Ю. Шведа. Парламент // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.535 ISBN 978-966-611-818-2