Орландо Летельєр

Орландо Летельєр
ісп. Marcos Orlando Letelier del Solar
Народився13 квітня 1932(1932-04-13)[1][2]
Темуко, Чилі
Помер21 вересня 1976(1976-09-21)[1][2][…] (44 роки)
Вашингтон, США або Вашингтон, Пенсільванія, США[4]
·підрив автомобіля[d]
Країна Чилі
Діяльністьполітик, дипломат, економіст
Alma materЧилійський університет, Національний інститут Хосе Мігеля Каррериd і Liceo José Victorino Lastarriad
Знання мовіспанська і англійська
ЗакладАмериканський університет, Institute for Policy Studiesd, Ministry of Foreign Affairs of Chiled, Ministry of the Interior and Public Security of Chiled, Міністерство національної оборони Чиліd і Transnational Instituted
Посадаminister of Foreign Affairs of Chiled, посол, Minister of the Interior of Chiled і minister of National Defence of Chiled
ПартіяСоціалістична партія Чилі
Брати, сестриFabiola Letelierd
ДітиJuan Pablo Letelierd

Маркос Орландо Летельєр дель Солар (ісп. Marcos Orlando Letelier del Solar, 13 квітня 1932, Темуко, Чилі — 21 вересня 1976, Вашингтон, США) — чилійський економіст і дипломат, Міністр закордонних справ Чилі і міністр внутрішніх справ Чилі в уряді Сальвадор Альєнде.

Життєпис

Закінчив юридичний факультет Чилійського університету. В студентські роки розпочав займатися політичною діяльністю.

У 1955—1959 рр. — аналітик, радник Мідного департаменту при уряді, був звільнений в результаті реструктуризації, проте це було сприйнято громадськістю як звільнення за політичні переконання. У тому ж році вступає до Чилійської соціалістичної партії.

Після весілля разом з сім'єю вирушає до Венесуели, де працює як консультант по мідній промисловості при Міністерстві фінансів. Потім працює старшим економістом та директором кредитного відділу Inter-American Development Bank. Також був консультантом ООН при створенні Азійського банку розвитку.

У 1971—1973 рр. — посол у США. На цій посаді відстоював позицію уряду країни, який в 1971 р. домігся прийняття закону про націоналізацію мідної промисловості. З 1973 року — обіймав посади міністра закордонних справ, внутрішніх справ і міністра оборони Чилі.

В результаті військового перевороту 11 вересня 1973 був заарештований одним з перших керівників країни. Перебуваючи в ув'язненні в концентраційному таборі, на острові Доусон в Магеллановій протоці, а потім — в підвалі військової академії і Військово-повітряних сил в Вальпараїсо, неодноразово піддавався тортурам. Був звільнений під тиском міжнародної громадськості.

З 1975 року працював у США науковим співробітником Інституту політичних досліджень (IPS), співпрацював з рядом інших «лівих» американських і європейських наукових центрів. Вів активну діяльність, спрямовану проти режиму генерала Піночета, активно лобіюючи рішення про ненадання йому кредитів з боку європейських держав. У вересні 1976 був позбавлений чилійського громадянства.

21 вересня 1976 був убитий разом зі своєю секретаркою Ронні Моффітт (її чоловік дістав поранення, але вижив) агентами таємної поліції Піночета[5] у Вашингтоні в ході операції «Кондор».

У фільмі «Кентаври» 1979 року, заснованому на подіях чилійського перевороту 1973 року, головний герой, директор бюро розслідувань, мав ім'я Орландо.

Примітки

  1. ↑ а б в SNAC — 2010.
  2. ↑ а б в Shepherd F. Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ https://interactivos.museodelamemoria.cl/victimas/?s=+&cat=0&region=0&calificacion=0&militancia=0&year2=0
  5. ↑ Кармен А. Р. Мифотворчество невежд // Латинская Америка. 2007. № 1. С. 15-24.

Посилання