Ідея відзнаки «За інтелектуальну відвагу» належить Тарасу Возняку, головному редактору Журналу «Ї» та Олесеві Пограничному, членові редакції Журналу «Ї», журналістові. Виникла ідея у 1995 році.
Капітула Журналу «Ї» зазначає, що вона не «вручає» орден, а просить номінантів отримати його як вияв пошани і подяки за чин, а також як визнання важливості номінанта для інтелектуального середовища України.
Є два види відзнаки Капітули Журналу «Ї»: Орден «За інтелектуальну відвагу» та відзнака «За добру справу»
Емма Андієвська, письменниця, малярка. Нагороджена за «послідовність, невтомність та значний внесок у модернізацію української культури»
Мирослав Попович, філософ, доктор філософських наук, академік НАН України. Нагороджений за «значний внесок у поглиблення і розвиток європейськості української політичної та філософської думки»
Мирослав Маринович, релігієзнавець, директор Інституту релігії та суспільства Українського католицького університету. Нагороджений за «несхибність інтелектуальної та духовної постави, за чесність життєвої дороги, за гідний взірець високого духу і чину для молоді»[2]
Григорій Грабович, літературознавець, професор Гарвардського університету. Нагороджений за «свідоме і наполегливе впроваджування модерних і вільних від будь-якої гіпокризії способів трактувати українську культуру та її чільних постатей», за «мужність і незворушність щодо незрідка неприхильного і закостенілого сприйняття», за «створення взірцевого часопису культурної і суспільної критики, що вирішальним чином прилучився до витворення релевантних і неупереджених дискурсів»
Анджей Нікодемович, композитор, професор Люблінського Католицького Університету. Нагороджений за «створення видатної музичної школи сучасности, мужність духа, цілість життєвої постави», за «плекання тяглости львівських музичних традицій попри і наперекір катастрофам ХХ століття»
Борис Ґудзяк, професор, отець-ректор Українського католицького університету. Нагороджений за «натхненну моральну поставу», за «подиву гідну самопосвяту», за «інтелектуальний внесок у богословіє», за «створення одного з провідних українських осередків вільної думки і вільного духу, незамінної громадянської і академічної інституції — Українського Католицького університету у Львові»[3]
Павло Чучка, мовознавець, кандидат філологічних наук. Нагороджений за «усвідомлення глибинного зв'язку між правдивим гумором і правдивою мужністю, відважну громадянську поставу», за «творення неповторного теплого і милого нам галичанам образу українського Закарпаття»
Леонід Фінберг, громадський діяч. Нагороджений за «видання найбільшої в Україні серії філософсько-релігійних і інтелектуальних текстів», за «організацію конструктивного інтелектуального українсько-єврейського діалогу»[5]
Ігор Ісіченко, правлячий архієрей Харківсько-Полтавської архиєпархії УАПЦ. Нагороджений за «мужнє обстоювання принципу автокефалії українського Православ'я й за успішне втілення в життя нового образу Православ'я в житті Харківсько-Полтавської архиєпархії Української Автокефальної Православної Церкви»
Оксана Пахльовська, письменниця, культуролог і громадська діячка. Нагороджена «за утвердження українства й інтегрування його в європейське життя у публіцистичних творах 1992—2006 рр. зокрема на сторінках 600-сторінкового тому „Ave, Europa!“»
Андрій Содомора, поет, письменник, перекладач. Нагороджений «за багаторічний чин створення тексту, контексту і додаткових інтерпретацій античної літератури українською мовою».
Ігор Шевченко, історик-візантолог, дійсний член НТШ, УВАН, член-кореспондент Американської Академії наук і мистецтв.