доктор політичних наук, доктор філософії Українського Вільного Університету у Мюнхені
Відомі учні
Федорищак Христина Іванівна, Вархов Галина Василівна, Мосора Михайло Андрійович
Членство
Наукове товариство імені Шевченка, Національна спілка краєзнавців України, Національна спілка письменників України, Національна спілка журналістів України, Національна скаутська організація України Пласт, Polskie towarzystwo nauk politycznych
Працював музейним працівником, завідувачем відділу науково-дослідницької роботи музею історії міста Коломиї (1993—1994, 1997—2001), керівником гуртка краєзнавства Івано-Франківського відділення МАН України (1998), викладечем Коломийського педагогічного коледжу (2000—2001), вчителем історії Коломийської гімназії ім. М. Грушевського (2001—2002), доцентом та заступником декана Інституту управління природними ресурсами (2001—2002), доцентом кафедри політології Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника (2002—2011), директором Наукового центру дослідження українського національно-визвольного руху цього вишу (2007—2008).
З квітня 2011 року працює професором кафедри політології Факультету історії, політології і міжнародних відносин того ж університету. Був запрошеним лектором на наукових семінарах НаУКМА та УКУ. З 1 січня 2025 р. — завідувач кафедри політичних наук у Прикарпатському національному університеті ім. Василя Стефаника.
Рецензії і відгуки на монографії Івана Монолатія були надруковані у часописах «Критика», «Україна модерна», «Український історичний журнал», «Палітычная сфера», «Jahrbücher für Geschichte Osteuropas».
Праці І. Монолатія опубліковані українською, англійською, німецькою, польською і хорватською мовами.
Наукова кар'єра
Науковий ступінь кандидата історичних наук отримав за дисертацію «Соціально-економічне становище та культурний розвиток німців у Галичині (1772—1923 рр.)» (науковий керівник — проф. Юрій Терещенко) (Інститут історії України НАН України, м. Київ, 2002).
Науковий ступінь доктора політичних наук отримав за дисертацію «Інституціоналізація та діяльність етнічних політичних акторів в Австро-Угорщині (на прикладі Галичини і Буковини)» (науковий консультант — проф. Максим Гон) (Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 2011).
Має вчене звання професора кафедри політології (2012). Підготував двох кандидатів політичних наук та доктора філософії в галузі соціальних та поведінкових наук.
Мюнхенська школа історії України (1946—1991). Історіографічне дослідження (2000) (у співавт.)
Німці у Галичині (1772—1923): координати німецько-українських взаємин (2001)
Від контактів до співпраці: соціально-економічне становлення та культурний розвиток німців у Галичині (1772—1940). Частина І: Австрійський період — ЗУНР (2002)
Яків Оренштайн і проблема міжнаціональних відносин в Галичині (2003)
Альбом снів: вибрані вірші польських поетів у перекладах Івана Монолатія (2021)
Етнопериферійність. Участь суб'єктів західноукраїнської етнополітичної сфери в міжетнічній взаємодії, міждержавних конфліктах і культурі пам'яти (2022)
Макогін псевдо Розумовський. Уявлена українська людина (2023)
Винайдення Коломиї. Від правіків до Весни народів (2023)
Творення Коломиї. Від Листопадового зриву 1918 р. до румунської і польської окупації 1919 р. (2023)
Свято Героїв. Від Святослава Хороброго до Кіборгів (упорядкування) (2024)
УСС. Ідея і чин (серія: УСС. 1914-2024, ч. 4) (2024)
Відкриття Коломиї. Від доби автономії Галичини до Великої війни 1914–1918 рр. (2024)
"Метрика міста Коломиї" XVIII століття (дослідження, метричні записи, реєстр прізвищевих назв) (2025)
Відзнаки і нагороди
Відзнака краєзнавчих досягнень Івано-Франківської обласної організації НСКУ "Михайло Іванович Головатий" (2024)
Ювілейна відзнака Івано-Франківської обласної ради "Легіон УСС - 110" - до 110-річчя формування Легіону Українських січових стрільців (2024)
Лауреат Премії імені Леся Танюка "За збереження історичної пам'яті" - "за багаторічну освітню, дослідницьку та популяризаторську діяльність, особливу увагу до функціонування козацького міфу на тлі суперечливої історії міжвоєнного часу, вивчення українства як глобальної нації та книжку "Макогін псевдо Розумовський. Уявлена українська людина" (2024)
Академічна нагорода імені Василя Стефаника (номінація "Найкраща монографія") (2024)
Медаль Наукового товариства імені Шевченка (2023)
Нагрудний знак коломийського міського голови "За відданість громаді" (2023)
Ювілейна відзнака івано-франківського міського голови "80 років УПА" (2022)
Третя премія Літературно-наукового конкурсу імені Воляників-Швабінських 2021 року Фундації Українського Вільного Університету за книжку «Переможене горе. Мнемонічні фігури (без)державної літератури»
Коломийська міська літературна премія імені Тараса Мельничука 2021 року за збірку "Документи тожсамости"
Міська премія імені Івана Франка в галузі літератури та журналістики (Івано-Франківськ) 2021 року за книжку "Переможене горе. Мнемонічні фігури (без)державної літератури (номінація "Література")
Премія імені Василя Стефаника 2021 року за книжку "Від Донецька до Перемишля. Як сучасна література пам'ятає українські міста" (номінація "Проза")
Почесна відзнака Чернівецької обласної державної адміністрації Вдячна Буковина (2020)
Відзнака Президента України — Хрест Івана Мазепи (19 травня2018) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу України, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм[2]
Медаль Івано-Франківської обласної ради до 100-річчя проголошення Західно-Української Народної Республіки (2018);
Медаль За заслуги перед Коломийщиною Коломийської районної ради і Коломийської РДА (2017)
Почесний громадянин міста Коломиї (2016)
Медаль За заслуги Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2016)
Відзнака Коломийського міського голови (2015)
Відзнака За добру справу незалежного культурологічного часопису Ї (2007)