Олександрівський сад (рос.Александровский сад; з 1920 — сад Трудящих, з 1936 — сад Трудящих ім. М. Горького, з 1989 — Адміралтейський сад, з 1997 — Олександрівський сад) — сад в Адміралтейському районі, Санкт-Петербург. Розташований в самому центрі міста, примикаючи до південно-західної і південно-східної сторін Адміралтейства.
Передісторія саду пов'язана із закладиною 5 листопада 1704 року Адміралтейської фортеці-корабельні. Згідно з вимогами воєнного часу, Адміралтейство оточили валами і ровом. Перед ним простягалося широкий відкритий простір — гласіс, необхідний для дій фортечної артилерії в разі ворожого нападу із суші. Незабаром після заснування Адміралтейство втратило функцію бойової фортеці, а разом з нею поступово пішло у минуле і фортифікаційне значення гласісу. Перший час його територію використовували для складування та зберігання будівельного корабельного лісу, великих якорів та інших адміралтейських припасів. Приблизно з 1712 по 1717 роки на частині колишнього гласісу знаходився Морський ринок, а територія заросла травою і перетворилася на Адміралтейську луку[1].
Проспект Адміралтейства і будівлі поруч. 1753
1721 року за почином Петра I була закладена основна планувальна схема Санкт-Петербурга у вигляді трьох променів, вихідних від Адміралтейства. Два промені (нинішні Невський і Вознесенський проспекти) були сплановані за Петра I, а третій промінь (сучасна Горохова вулиця) з'явився в 1736—1737 роках. Промені цих трьох магістралей розділили величезну Адміралтейську луку на кілька частин. 1721 року силами полонених шведів на луці була висаджена алея з березових дерев, ведуча від головних воріт Адміралтейства до Невського проспекту[1].
Народне гуляння під час масляної на Адміралтейській площі
З часу царювання Анни Іванівни в цьому місці державним коштом влаштовувалися свята з феєрверком та народними гуляннями. На луці на час урочистостей за найвищих указів зводили потішні павільйони, палаци, влаштовували винні фонтани, смажили гігантські туші биків, якими потім годували народ. До 1760-х років Адміралтейська лука служила допоміжним будівельним майданчиком імператорського Зимового палацу. У проміжках між перебудовами палацу лука використовувалася для шерегових навчань військових частин і випасання придвірної худоби. До середини XVIII століття лука отримала елементи садового оформлення: алеї, палісади, трельяжні огорожі. Випас худоби проводився до 1750-х років, коли почалося мощення луки, що завершилося лише в середині 1790-х років[1].
При Катерині II продовжилися перетворення території навколо Адміралтейства. У західній частині луки почалося будівництво Ісаакіївського собору за проектом архітектора А. Рінальді. Будівництво третього собору було завершено архітектором В. Тлінній 1802 року. У західній частині колишнього адміралтейського гласіра 1782 року було встановлено пам'ятник Петру I (скульптор Е. М. Фальконе, архітектор Ю. М. Фельтен). Ця подія поклала початок перетворення колись велетенської луки в систему трьох площ Санкт-Петербурга: Адміралтейської, Ісаакіївської і Петровської.
Бульвар на місці Олександрівського саду. 1810-ті роки
До 1806 року на місці саду були укріплення Адміралтейської фортеці. Пізніше через утрати оборонного значення до Адмиралтейскої луки додався простір, раніше займаний гласісом. Уздовж фасаду Адміралтейства почалося збудування Адміралтейського бульвару.
Автором проекту став архітектор Л. Руска; за роботи на проекті відповідав садівник Вільям Ґульд. Були встановлені лавки, пофарбовані в зелений колір, і 50 масляних ліхтарів на дерев'яних стовпах. Доступ на бульвар був упорядкований і упоряджений: біля входу були встановлені вертушки-турнікети, поруч з якими стояли троє вартових, а територія була обгороджена дерев'яними поручнями. Для погуляльників були відкриті дерев'яні кавові і чайні будиночки, віддані на утримання французам — Франсуа Війо і Марселю. На алеях були висаджені бузок, калина, жимолость, великі горобини і молоденькі дубки. Кожне дерево мало підпори, табличку з роком саджання і щодня поливалося. Квіти для прикраси алеї були привезені з Царськосільського саду[1].
Канал уздовж Адміралтейства остаточно засипали 1817 року, а на його місці 1819 року за проектом інженера А. Д. Готмана заново влаштували алею-бульвар, обсаджену липами. 1824 року східна частина бульвару була продовжена до гранітного спуску до Неви (Палацова пристань, побудована за проектом Карла Россі). 1833 року за проектом архітектора І. І. Шарлеманя будівництво завершилося встановленням мармурових скульптур «Геракл Фарнезький» і «Флора Фарнезька». Ці скульптури є копіями з античних скульптур, виконаними наприкінці XVIII століття скульптором Ф. Тріскорні. Вони були перенесені до саду з Таврійського палацу.
1822 року на місці Адміралтейської луки була влаштована Адміралтейська площа, що охоплювала і сьогоднішній Адміралтейський проспект[2].
До 1851 року Адміралтейський бульвар перебував у віданні Гоф-інтендантської контори, а потім під наглядом Правління I округу шляхів сполучення, потім 1865 року у веденні міста[1].
Відкриття саду
Олександр II садить дубок на відкритті саду
До 200-річчя Петра I Санкт-Петербурзька міська дума ухвалила рішення влаштувати тут міський сад.
Ідея створення саду належала адміралу С. А. Грейгу. Створення саду було доручено петербурзькому ботаніку Е. Л. Регелю.
Роботи з розпланування саду почалися 3 липня 1872 року.
В саду були проведені великі роботи: посаджено 5260 дерев і 12 640 чагарників 52 видів, більшість дерев забезпечили табличками російською мовою і латиною. Сад огородили штахетами, виготовленими за проектом інженера К. Жоффріо. Вздовж штахетів поклали гранітний тротуар, а в саду встановили 115 чавунних лавок з дерев'яними сидіннями.
Офіційне відкриття саду сталося 8 липня 1874 року.
Відкрився Олександрівський сад вельми урочисто, хоча церемонія проходила у дощовий понеділок. Приїхав сам імператор Олександр II. Вийшовши з коляски, він зволив пройти до газону проти порталу Ісаакіївського собору, де особисто посадив дубок. Там же дав згоду на назву саду своїм ім'ям.[3]
Оригінальний текст (рос.)
Открылся Александровский сад весьма торжественно, хотя церемония проходила в дождливый понедельник. Приехал сам император Александр II. Выйдя из коляски, он изволил пройти до газона против портала Исаакиевского собора, где лично посадил дубок. Там же дал согласие на название сада своим именем.
На церемонію урочистого відкриття саду давали запрошення, за яким представники світського суспільства проходили на територію саду, а петербурзькі обивателі спостерігали за подіями через штахети саду.
1876 року в західній частині саду за проектом архітектора О. К. Буша для укриття людей від негоди побудували дві напівциркульні в плані веранди з різьбленим декором, виконаним у російському народному стилі.
Початковий варіант припускав розміщення в саду трьох фонтанів, вони мали з'явитися у стулку трьох вулиць[4], що відходять від Адміралтейства.
Перший проект, розроблений архітектором І. А. Мерцем, з'явився 1872 року. Але був відкладений через труднощі з водопостачанням і дорожнечею робіт. Проект узявся переробити 1875 року завідувач технічного відділення Міської управи М. Л. Бенуа. Використовуючи розробки попередників, новий комплект проектних креслень представив архітектор О. Р. Ґешвенд, додатково розробивши детальні і робочі креслення. Роботи з влаштування фонтану, доручені петербурзькому купцю Є. Ф. Овчиннікову, почалися 1876 року. Фонтан збудували на залишеному для нього при плануванні саду майданчику супроти воріт Головного адміралтейства і Горохової вулиці[1].
Офіційне відкриття найбільшого на той момент у місті фонтану відбулося 13 жовтня 1879 року при масовому скупченні публіки[1].
4 червня 1887 року в саду було встановлено погруддя В. А. Жуковського (скульптор В. П. Крейтан, архітектор А. С. Литкін). Відкриття погруддя відбулося до сторіччя з дня народження поета. Місце встановлення пам'ятника обрано не випадково: Жуковський був близький імператорській сім'ї та був наставником Олександра II.
20 жовтня 1892 року було відкрито пам'ятника почесному громадянину Санкт-Петербурга, мандрівникові і досліднику М. М. Пржевальському (скульптор І. М. Шредер, за малюнком О. О. Більдерлінґа). Бронзове погруддя встановлене на постаменті у вигляді гранітної скелі, в основі якої лежить верблюд[5].
17 червня 1896 року біля фонтану були встановлені бюсти М. В. Гоголя та М. Ю. Лермонтова (автори обох — скульптор В. П. Крейтан, архітектор М. В. Максимов). 31 травня 1899 року було відкрито погруддя М. І. Глінки (скульптор В. М. Пащенко, архітектор А. С. Литкін). 1911 року передбачалося встановити погруддя В. Г. Бєлінського у зв'язку зі 100-річчям з дня народження письменника. Однак проект не було втілено[1].
Благоустрій
У саду були збудовані різні будови — павільйони, веранди, теплиці та інші будівлі. Протягом всієї дореволюційної історії в саду купці займалися торгівлею. Були встановлені кіоски для торгівлі молоком, прохолодними напоями (крім алкогольних), вафлями і пряниками. Торгівля дозволялася з травня по жовтень, а на зиму кіоски відвозилися з саду. 1885 року архітектором М. Л. Бенуа в саду була побудована дерев'яна оранжерея і житло для садівника з водогоном. Погуляльників з літа 1899 року радував військовий оркестр. Для освітлення Олександрівського саду були використані класичні ліхтарі-торшери[1].
До кінця XIX століття дерева в саду так розрослися, що стали затуляти пам'ятник Петру I. Тому 1890 ро ікумператор Олександр III наказав знищити частину зелених насаджень саду з боку західного фасаду Адміралтейства, надавши території знову вигляд вільної площі. Новою межею саду на цій ділянці стало продовження Галерної вулиці. 1896 року у зв'язку з переміщенням Палацового мосту від Олександрівського саду відрізали частину з боку Палацової площі, влаштувавши на його місці Палацовий проїзд, що з'єднує Васильєвський острів з Невським проспектом[1].
У 1902—1903 роках за проектом архітектора М. Т. Стуколкіна реконструйована територія навколо Мідного вершника. Як заходи щодо реставрації саду архітектори М. М. Перетяткович, С. В. Бєляєв, А. А. Ґрубе, В. А. Покровський і М. С. Лялевич пропонували вирішити завдання вирубкою дерев, розташувавши тут партерний сад. Сей варіант перетворення території до виконання прийнятий не був, був реалізований компромісний варіант архітектора Івана Фоміна, за яким пропонувалося прорубати тільки просіки, що продовжують перспективи трьох магістралей, зберігши іншу частину саду. Цей проект було реалізовано вже 1923 року. Одночасно в саду були розбиті численні квітники і розарії, ця традиція збереглася досі. 1903 року через ветхість була знесена оранжерея[6].
Конка біля Олександрівського саду, початок 1900-х років
Автобус з імперіалом біля Олександрівського саду, 1907 рік
Олександрівський сад пов'язаний з історією громадського транспорту Санкт-Петербурга: 16 вересня 1907 року від Олександрівського саду відправився у перший рейс трамвай сухопутної транспортної системи (поряд із садом на місці урочистого пуску встановлено пам'ятник), а 11 листопада від саду відправився перший громадський автобус за маршрутом Олександрівський сад — Балтійський вокзал[7][8].
Радянський час
Після революції і встановлення радянської влади деякий час роботи в саду не проводилися.
1923 року був реалізований дореволюційний проект архітектора Івана Фоміна, через сад були прорубані просіки[6].
У 1929—1931 роках було проведено перепланування саду за проектом Л. О. Ільїна: для зручності проходу демонстрантів від площі Урицького до бульвару Профспілок була прорубана наскрізна просіка. Всім симетрично розташованим газонам і доріжкам були придані прямокутні обриси. Кут, звернений до площі Урицького, був зрізаний для зручності транспорту, рухомий з проспекту 25 Жовтня. Разом з цим було ліквідовано ряд садових будівель, у саду були побудовані дитячі та спортивні майданчики. Крім того, була запланована організація проїзду для вантажівок (не реалізовано)[6].
1920 року Олександрівський сад став називатися садом Трудящих, а з 3 серпня 1936 року він був перейменований у Сад трудящих імені М. Горького[6].
За блокади Ленінграда серед садових дерев були встановлені зенітні батареї. Під час авіанальотів по території саду було завдано величезну кількість авіаударів, безліч дерев постраждало від бомбардувань і артобстрілів. Але ні одне дерево тут не було зрубано ленінградцями на дрова[1][6].
У 1950-х роках була проведена капітальна реконструкція саду. 1958 року в саду була організована виставка квітів у відкритому ґрунті. На ній демонструвалися сорти квітів, що застосовуються в оформленні площ, вулиць, садів і парків міста. Після цього 1959 року на території саду недалеко від Ісаакіївського собору було побудовано бетонний квітник з двома басейнами[6], а також розташовано розарій, що нараховував 25 сортів троянд. У 1960-х роках квіткове оздоблення саду становили тюльпани, нарциси, гіацинти. Тоді ж відновили старовинну традицію розміщення поруч з посадками анотацій з назвами рослин.
У квітні сад закривався на весняне просушування. В цей час зазвичай відлагоджувалися і фарбувалися крамниці, сад очищали і готували до відкриття на свято Перше травня. До 1970 року сад також замикався на ніч. 1970 року стара огорожа була частково замінена парапетом з рожевого граніту. Входи до саду були оформлені гранітними півкулями на постаментах. По боках головного входу в сад навпроти вулиці Дзержинського (нині Горохова), по осі фонтану і центральних воріт Адміралтейства на прямокутних п'єдесталах установили старовинні чавунні якоря[1].
1989 року сад було перейменовано в Адміралтейський[1].
Сучасна історія
1997 року саду було повернуто історичну назву — Олександрівський сад.
16 жовтня 1998 року на просторі біля фонтану було відкрито погруддя російського дипломата князя Олександра Михайловича Горчакова роботи скульптора А. С. Чаркіна за моделлю Ц. К. Годебського (невелике погруддя, виготовлене 1870 року). Відкриття було присвячено до двохсотріччя з дня народження дипломата[6].
З червня 2001 року проходила реконструкція саду. Було проведено комплекс робіт: відтворена огорожа по Адміралтейському проїзду від Палацової площі до Адміралтейської набережної (зокрема — історична Петровська огорожа), посаджені дерева і чагарники, поставлено газони і квітники, алеї і доріжки з набивним покриттям. У саду були ліквідовані дерева-загрози, проведено планування доріжок, завезена рослинна земля для газонів і квітників, прокладена каналізація. 20 серпня 2002 року роботи з реставрації були завершені[9].
Узвіз до річки Неви, за ним — Олександрівський сад
За святкування Дня Росії 12 червня 2007 року в саду пройшов I міжнародний фестиваль квітів. У межах фестивалю проходили «Карнавал Квітів» — хода навколо Олександрівського саду, конкурс «Сади квітів» серед адміністративних районів Санкт-Петербурга, виставки квітів, декоративних рослин і аксесуарів, дитячі конкурси, «Бал Квітів», майстер-класи провідних фахівців із садівництва, аранжування квітів та квітникарства та багато іншого[10].
29 червня 2007 року під час проводжуваного на Палацовій площі концерту групи The Rolling Stones вандали пошкодили скульптури в Олександрівському саду у Адміралтейства. Особливо постраждало погруддя В. А. Жуковського, йому були нанесені серйозні пошкодження. Фахівцями Музею міської скульптури було вирішено провести аварійну реставрацію[11].
Від зими 2009/2010 років в Олександрівському саду споруджується ковзальна гірка. Її відтворюють за гравюрами XVIII століття. За тієї доби ковзальна гірка в Олександрівському саду була однією з основних різдвяних забав, і в першу чергу її любили представники царського двору. Відкриття відбувається за велінням головного Діда Мороза країни. Гірка перед Адміралтейством працює щодня з 30 грудня по 6 січня з 12 до 21 години[12].
Схема саду
1 — Мідний вершник.
2 — Скульптура «Геракл Фарнезький».
3 — Пам'ятник М. М. Пржевальському.
4 — Пам'ятник М. В. Гоголю.
5 — Пам'ятник А. М. Горчакову.
6 — Пам'ятник М. І. Глінці.
7 — Пам'ятник М. Ю. Лермонтова.
8 — Пам'ятник В. А. Жуковському.
9 — Скульптура «Флора Фарнезька».
10 — Палацовий міст.
11 — Вознесенський проспект.
12 — Горохова вулиця.
13 — Невський проспект.
14 — Палацова площа.
15 — Ісаакіївський собор.
Назва саду
У XVIII — початку XIX століття місце майбутнього саду називалося Адміралтейською лукою. 1819 року на луці поруч з Адміралтейством було влаштовано Адміралтейський бульвар.
3 липня 1872 року відбулося закладення нового саду, який був урочисто відкритий 8 червня 1874 року. Сад було названо на честь імператора Олександра II —Олександрівський сад.
З метою викорінення царських імен з топоніміки міста 1920 року сад було перейменовано на Сад Трудящих. 3 серпня 1936 року з метою увічнити пам'ять письменника М. Горького (який помер 18 червня 1936 року) саду було присвоєно ім'я письменника.
1989 року Сад Трудящих імені Максима Горького було перейменовано в Адміралтейський сад. Це була хибна спроба повернення історичної назви. 1997 року помилка була виправлена, і саду було повернуто історичну назву Олександрівський сад[1][13].
«Тут проходила перша лінія петербурзького трамваю…»
Східна частина саду
Пам'ятник В. А. Жуковському, дивиться на Двірцеву площу.
Скульптура «Флора Фарнезька» на початку Адміралтейського проїзду на розі з Двірцевою площею.
Меморіальна плита на місці першої лінії петербурзького трамвая (2007). Знаходиться на тротуарі вздовж Адміралтейського проспекту[15]. Напис на плиті: «Тут проходила перша лінія петербурзького трамвая „Головний Штаб — 8-я лінія В. О.“ відкрита 29 (16) жовтня 1907 року».
Центр саду
Фонтан (1879, архітектори І. А. Мерц, О. Р. Ґешвенд, інженер М. Л. Бенуа). Дно, бар'єр і зовнішній обідок фонтану зроблені з сердобольського граніту з каменоломень з острова Янісаарі. Басейн фонтану встановлено на кам'яних підземних галереях, під якими прокладені водопровідні труби. Висота галереї до семи футів від підлоги, вимощеної бруковим каменем. З одного боку влаштований вхідний люк у галереї. Центральний струмінь фонтану б'є на висоту до 17 метрів. Навколо неї розташовані 8 трубок, струмені з яких направлені до центрального стрижня. Решта 40 трубок, розташовані паралельно стіні резервуара, б'ють колоподібно, тобто одна за одною[1]. Фонтан має особливість: висота його струменя може змінюватися в такт музиці, що звучить у саду. Тому фонтан називають «музичним» або «танцюючим»[16].
Адміралтейський бульвар був «центром, з якого поширювалися містом вістки і чутки, часто неймовірні і безглузді»[17]. Їх друкували газети, розраховані на обивателів і міщанські смаки. Їх називали «Бульварний вістоноша». Етимологія поняття «бульварна», в значенні газета або література, сходить до того знаменитого Адміралтейського бульвара.
Через схожість Миколи Пржевальського на пам'ятнику в саду з Йосипом Сталіним у міському фольклорі ходила легенда. «Чому Сталін з верблюдом?» — було черговим питанням непередбачуваних туристів, якого боялися всі ленінградські екскурсоводи. Кажуть, що до пам'ятника досі приносять букетики квітів літні жінки — вірні і тверді шанувальниці Сталіна[14].
Примітки
↑ абвгдежиклмнпрсту(рос.)Веснина В. Н. Сады Невского проспекта. — СПб. : Пропилеи, 2008. — С. 21—70.
↑(рос.) Топонимическая энциклопедия Санкт-Петербурга. — СПб.: Информационно-издательское агентство ЛИК, 2002. — С. 39—40
↑(рос.)Санкт-Петербург: Энциклопедия. — М. : Российская политическая энциклопедия, 2006. — С. 9, 882.
↑(рос.)Книга рекордов Петербурга. Всё самое-самое в истории и жизни города / Ред.-сост. Дмитрий Шерих. — СПб. : Иванов и Лещинский, 1995. — С. 183–187.
One of the first American attempts at a gun pod was the forward-firing .50-calibre machine gun blister mount on the B-25 Mitchell. The idea of the gun pod as a concept largely came into its prime during and after World War II. So-called package gun installations on US medium and light bombers, such as the B-25 Mitchell and A-26 Invader, were probably the first such attempts by the United States military. One of the primary ideas was to provide additional suppression of ground defenses during...
José Gabriel Carrizo Wakil Presiden PanamaPetahanaMulai menjabat 1 Juli 2019PresidenLaurentino Cortizo PendahuluIsabel Saint MaloPenggantiPetahana Informasi pribadiLahir25 Juni 1983 (umur 40)Partai politikPartai Revolusioner DemokratikSuami/istriJulieta SpiegelAnak3Sunting kotak info • L • B José Gabriel Carrizo Jaén (lahir 25 Juni 1983) adalah politisi Panama yang menjabat sebagai Wakil Presiden Panama sejak 1 Juli 2019.[1] Ia adalah anggota dari Partai Revo...
Basilika Bunda dari HanswijkBasilika Minor Bunda dari HanswijkBelanda: Onze-Lieve-Vrouw van Hanswijkcode: nl is deprecated Basilika Bunda dari HanswijkLokasiMechelenNegaraBelgiaDenominasiGereja Katolik RomaArsitekturStatusBasilika minorStatus fungsionalAktifAdministrasiKeuskupan AgungKeuskupan Agung Mechelen-Brussel Basilika Bunda Maria dari Hanswijk (Jerman: Basilika Unserer Lieben Frau von Hanswijkcode: de is deprecated , Belanda: Onze-Lieve-Vrouw van Hanswijkcode: nl is deprecated ) adalah...
Парадный доспех сакского царя из золотой чешуи на кожаной основе, являющийся стилизованным доспехом катафрактария «Золото́й челове́к» (каз. Алтын Адам) — условное название археологической находки[1], сделанной в 1969—1970 годах[2] в 53,5 километрах от Алма-Аты в �...
American activist (1859–1932) For the author and journalist, see Florence Finch Kelly. Florence KelleyBornFlorence Moltrop Kelley(1859-09-12)September 12, 1859Philadelphia, Pennsylvania, USDiedFebruary 17, 1932(1932-02-17) (aged 72)Philadelphia, Pennsylvania, USResting placeLaurel Hill Cemetery, Philadelphia, Pennsylvania, USAlma materCornell UniversityNorthwestern University School of LawOccupationAmerican social reformerSpouseLazare WischnewetzkyParent(s)William D. Kelley and Ca...
Трансильванская митрополия Кафедральный собор Страна Румыния Церковь Румынская православная церковь Управление Главный город Сибиу Кафедральный собор Свято-Троицкий собор в Сибиу Иерарх Митрополит Трансильванский Лаврентий (Стреза) (с 2005) mitropolia-ardealului.ro Трансильванск...
Грамота Президії Верховної Ради УРСРГрамота Президії Верховної Ради Української РСР Країна УРСРТип Державна нагорода Української РСРВручається: громадяни, підприємства, установи, організації, трудові колективи, населені пункти, військові частиниВручає: Президія Вер�...
UK evangelical organisation This article has multiple issues. Please help improve it or discuss these issues on the talk page. (Learn how and when to remove these template messages) This article may rely excessively on sources too closely associated with the subject, potentially preventing the article from being verifiable and neutral. Please help improve it by replacing them with more appropriate citations to reliable, independent, third-party sources. (October 2015) (Learn how and when to r...
Head of the Conservative Party of the United Kingdom Leader of the Conservative and Unionist PartyLogo for the Conservative PartyIncumbentRishi Sunaksince 24 October 2022TypeParty leaderStatusChief executive officerInaugural holderRobert Peel (de facto) Bonar Law (de jure)Formation1834 (de facto)1922 (de jure) The leader of the Conservative Party (officially the leader of the Conservative and Unionist Party) is the highest position within the United Kingdom's Conservative Party. The curr...
South African rugby union footballer, coach and administrator Rugby playerDanie CravenCraven in New Zealand in 1956Birth nameDaniël Hartman CravenDate of birth(1910-10-11)11 October 1910Place of birthLindley, Free State, South AfricaDate of death4 January 1993(1993-01-04) (aged 82)Place of deathStellenbosch, South AfricaHeight1.78 m (5 ft 10 in)Weight80 kg (176 lb)SchoolLindley High SchoolUniversityStellenbosch UniversityOccupation(s)President of South African R...
Railway station in Tosu, Saga Prefecture, Japan JB 14 Tashiro Station田代駅 Tashiro Station in April 2017General informationLocationSakuramach, Tosu-shi, Saga-kenJapanCoordinates33°23′02″N 130°31′27″E / 33.3838°N 130.5243°E / 33.3838; 130.5243Operated by JR KyushuLine(s)JB Kagoshima Main Line Distance105.6 km from MojikōPlatforms2 side platformsTracks2ConstructionStructure typeAt gradeOther informationStatusStaffedWebsiteOfficial websit...
Artikel ini membutuhkan rujukan tambahan agar kualitasnya dapat dipastikan. Mohon bantu kami mengembangkan artikel ini dengan cara menambahkan rujukan ke sumber tepercaya. Pernyataan tak bersumber bisa saja dipertentangkan dan dihapus.Cari sumber: Madrasah – berita · surat kabar · buku · cendekiawan · JSTOR Bagian dari seri bertopik IslamUshul fikih Sumber-sumber hukum Islam Al-Qur'an Hadis Ijmak Qiyas Istihsan Ijtihad Urf Fikih Taqlid Mazhab Bidah Mad...
ОбщинаПоповачаPopovača Герб 45°34′11″ с. ш. 16°37′30″ в. д.HGЯO Страна Хорватия Жупания Сисацко-Мославинская Мэр Йосип Мишкович История и география Площадь 214,8 км²[1]26,9 км²[1] Высота центра 125 м Часовой пояс UTC+1:00, летом UTC+2:00 Население Население 11905 че...
American physician Isaac JenningsBornNovember 7, 1788Fairfield, ConnecticutDiedMarch 13, 1874 (aged 85)Oberlin, OhioOccupation(s)Physician, writer Isaac Jennings (November 7, 1788 – March 13, 1874) was an American physician and writer who pioneered orthopathy (natural hygiene). Biography Jennings was born on November 7, 1788, in Fairfield, Connecticut.[1] He studied medicine with Eli Ives of New Haven. He was licensed to practice medicine and located himself in Trumbull, Connecticut...
Pour l'usage phamaceutique, voir Facteur VIII (médicament). Le facteur VIII ou facteur anti-hémophilique A est une protéine contenue dans le plasma (sang débarrassé de ses globules rouges et de ses globules blancs) à l'état de traces, jouant un rôle de cofacteur dans la cascade de la coagulation. Une image au microscope électronique à balayage, en fausses couleurs, des trois types de cellules sanguines. De gauche à droite, un érythrocyte, un thrombocyte et un leucocyte. Structure...
Туризм в Лондоне, 2013 год Туристы в Букингемском дворце. Прилавок для туристов, где продаются различные лондонские и британские сувениры на краю Трафальгарской площади на улице Стрэнд. Туристы смотрят карту близ Собора Святого Павла. Указатель на Парламентской площади[а�...
Disambiguazione – Se stai cercando altri significati, vedi Montepulciano (disambigua). Questa voce o sezione sull'argomento centri abitati della Toscana non cita le fonti necessarie o quelle presenti sono insufficienti. Puoi migliorare questa voce aggiungendo citazioni da fonti attendibili secondo le linee guida sull'uso delle fonti. Montepulcianocomune Montepulciano – Veduta LocalizzazioneStato Italia Regione Toscana Provincia Siena AmministrazioneSindacoMichele Angiol...
American professional academic organization American Association of GeographersAAG headquarters in Washington, D.C.FormationDecember 29, 1904; 119 years ago (1904-12-29)Founded atPhiladelphia, PennsylvaniaTypeNonprofitHeadquartersWashington, D.C., United StatesMembership (2020) 10,000PresidentMarilyn RaphaelExecutive DirectorGary LanghamWebsitewww.aag.orgFormerly calledAssociation of American Geographers The exhibit hall at an AAG annual meeting Field trip at one of the AAG ...
