Об'єднання НЙГ видавало власний щорічний літературний часопис під назвою «Нові поезії» (англ.New Poetry, 1959–1971). Коли часопис створювався у 1959 році графічне оформлення для нього здійснив український художник-неокубіст Юрій Соловій, а загальний логотип НЙГ у вигляді міфічного ключа запропонував на головну сторінку видання український еміграційний митець Богдан Певний.[7]
Твори членів угрупування написані в стилі модерн і мали інтелектуальний та певною мірою елітарний характер. Члени групи зосереджувались на естетичній вартості своїх творів і свідомо уникали суспільних та політичних тем у своїй творчості, реагуючи цим на попередню завелику політизованість української літератури за кордоном та в СРСР. НЙГ відрізнялася від європейських літературних угрупувань авангардних літераторів тим, що не видавала маніфестів та не мала власної літературної програми. Члени об'єднання мали дуже різні стилі, погляди та навіть географічне розташування — не всі члени групи проживали в Нью-Йорку.[8][9][10]
Деякі літературознавці співвідносять поетичну творчість письменників Нью-Йоркської Групу із творчістю українських поетів-шістдесятників,[11][12] тож їх можна класифікувати як шістдесятники-поети у засланні.[13]
Умовною датою заснування та датою найменування групи Нью-Йоркською вважається 21 грудня1958 року.[16] В цей день в італійській кав'ярні «Пікок» (Павич) на Вест-стріт 4, біля парку Вашингтона в Нью-Йорку Патриція Килина, Богдан Бойчук та Юрій Тарнавський надали групі назву та вирішили видавати щорічний журнал «Нові поезії». Деякі з членів Нью-Йоркської групи мали власні публікації до заснування об'єднання (Емма Андієвська, 1951).
Склад групи змінювався. Женя Васильківська вийшла з групи в кінці 1960-х, Емма Андієвська в 1967 році, Патриція Килина в 1973 році. Натомість до групи приєдналися поети молодшого покоління: Роман Бабовал, Юрій Коломиєць, Олег Коверко, Марко Царинник. Останньою прийшла до групи Марія Ревакович.
Незважаючи на політичні обставини, між українськими радянськими письменниками та членами Нью-Йоркської групи існували контакти. Віра Вовк тричі відвідувала Україну в 1960-ті роки. Подібно до абстрагованих від соціальних та політичних проблем творів авторів Нью-Йоркської групи подібні тенденції з'явилися в поетів Київської школи та сучасних українських авторів.
Де факто група зникла наприкінці 1990-их, переважно через похилий вік та смерть більшості членів групи.[5]
Публікації
Члени Нью-Йоркської групи друкували свої твори в літературному додатку до української діаспорної газети США Свобода, та в українських діаспорних літературних журналах Horisons / Горизонти, Овид / Horizon, Українська літературна газета, Нові дні, Сучасність тощо. Представники групи також заснували власний щорічний журнал Нові поезії (редакторами були Богдан Бойчук та Юрій Тарнавський), який виходив у 1959–1971 роках. Всього було видано 13 номерів. Крім власних творів в журналі публікували поетів старшого покоління, яких цінували в групі (Василь Барка, Вадим Лесич) та переклади творів поетів-класиків модернізму. У «Видавництві Нью-Йоркської групи» виходили окремі збірки та книги, останньою з яких стали дві поетичні збірки Марії Ревакович: «З мішка мандрівника» виданої у 1987 році та «Шепотіння, шепотіння», виданої у 1989 році.
Окрім перекладу іншомовних поетів українською мовою, члени НЙГ також брали участь у літературній критиці українських перекладів інших перекладачів. Найвідомішою перекладацько-літературознавчою полемікою перекладачів НЙГ та перекладачів з материкової України був конфлікт між Юрієм Тарнавським та Миколою Лукашем каталізатором якої стала публікація Тарнавським у 1969 році статті під назвою «Під тихими оливами, або Вареники замість гітар» в українському еміґраційному літературному часописі «Сучасність», де методи перекладу Лукашем збірки «Лірика»Федеріко Гарсії Лорки з іспанської на українську мову та збірки «Декамерон»Джованні Бокаччо з італійської на українську мову, були піддані нищівній критиці з боку Тарнавського.[21][22]
V // Координати. Антологія сучасної української поезії на заході У 2 томах: Т. 2. Упорядники: Богдан Бойчук, Богдан Рубчак; переднє слово: Іван Фізер; обкладинка: Л. Гуцалюк. Мюнхен: Сучасність. 1969. 363 стор. (Т. 1), 486 стор.: С. 307-450 (Т. 2) (Т. 1 pdf, Т. 2 pdf)
I Частина // Поза традиції: антологія української модерної поезії в діяспорі. Упорядник: Богдан Бойчук; відп. ред.: І. Макарик. Київ; Торонто; Едмонтон; Оттава: КІУС. 1993. 473 стор.: С. 8—314 (дзеркало: archive.org)
Згодом у січні 2017 року в книжному форматі вийшов англомовний переклад сценарію Олександра Фразе-Фразенка до фільму під назвою «An Aquarium in the Sea. The Complete Script».[27]
Поезія
У 2004 році у збірці «38 віршів про Нью-Йорк та дещо інше» (Київ: Критика, 2004) Василь Махно розмісти вірш «Нью-Йоркська група» присвячений НЙГ.[28][29]
↑Maria Rewakowicz. [Literature, Exile, Alterity: The New York Group of Ukrainian Poets]. Boston: Academic Studies Press, 2014. 250 p. ISBN 9781618114037(англ.)
↑ абДещо про Нью-Йоркську групу // Марія Ревакович. Persona non grata. Нариси про Нью-Йоркську групу, модернізм та ідентичність. Марія Ревакович. Persona non grata. Нариси про Нью-Йоркську групу, модернізм та ідентичність. З англійської переклали: Марія Дмитрієва, Олена Любенко, Дзвінка Матіяш, Тетяна Остапчук. Київ: Критика, 2012. 336 стор. ISBN 978-9668978562