Нижній виносний елемент

Не плутати з виносними елементами у кресленні.
Нижні виносні елементи — це ті частини літер, які лежать нижче базової лінії.

Нижній виносний елемент — у типографії: частина малої літери у шрифті, яка виступає нижче його базової лінії. Наприклад, нижнім виносним елементом літери у є її «хвіст» — тобто частина, яка лежить нижче точки, у якій перетинаються дві лінії, з яких вона складається.

У більшості шрифтів нижні виносні елементи лінії присутні в малих літерах. Приклади верхніх виносних елементів в англійській мові — g, j, q, p, y, іноді f. В українській мові верхні виносні елементи є у літер д, р, у, ф, ц, щ. У деяких шрифтах нижні виносні елементи використовуються також у цифрах (зазвичай 3, 4, 5, 7 і 9). Такі цифри називаються мінускульними. У деякі курсивних шрифтах, як-от Computer Modern[en], нижній виносний елемент має також цифра 4; такі шрифти не вважаються мінускульними. У деяких шрифтах нижні виносні елементи мають також «хвостики» деяких великих літер, як-от J та Q[1].

Частини малих літер у шрифті, які виступають над його середньою лінією[en], називаються верхніми виносними елементами.

Щоб вмістити більше тексту на сторінці, нижні виносні елементи часто зменшують у шрифтах, призначених для дрібного друку, як-от газети, довідники або кишенькові видання Біблії тощо.

20 травня 1802 року Філіп Рашер (Philip Rusher) з Банбері запатентував новий тип гарнітури, Rusher's Patent Types[en], з вилученими нижніми й укороченими верхніми виносними елементами[2][3][4][5]. Шрифт не мав успіху[6][7]. Певною популярністю користувалися акцидентні шрифти Hobo[en] та шрифт для заголовків Permanent Headline[en], у яких нижні виносні елементи теж було видалено[8].

Деякі ранні комп'ютерні дисплеї (наприклад, Compukit UK101[en]) та принтери (наприклад, Commodore 4022[9]) обмежували вертикальний інтервал символів так, щоб місця для відображення нижніх виносних елементів не залишалося. Натомість символи з нижніми виносними елементами зміщувалися вгору так, щоб їхня нижня частина «лежала» на базовій лінії. Про сучасні системи, у яких немає такого обмеження, кажуть, що вони підтримують справжні нижні виносні елементи.

Див. також

Примітки

  1. ↑ McCLAM, By ERIN. Typeface Designers Mix Art, Engineering. The Oklahoman (амер.). Процитовано 21 квітня 2024.
  2. ↑ Weird And Wonderful Typography - Yet Still Illegible. Smashing Magazine (англ.). 21 березня 2012. Процитовано 21 квітня 2024.
  3. ↑ English Patents of Inventions, Specifications (англ.). H.M. Stationery Office. 1856.
  4. ↑ Goudy, Frederic William (1 січня 1977). Typologia: Studies in Type Design & Type Making, with Comments on the Invention of Typography, the First Types, Legibility, and Fine Printing (англ.). University of California Press. ISBN 978-0-520-03308-5.
  5. ↑ Johnson, Samuel (1804). Rusher's edition. Rasselas. ... Printed with patent types, in a manner never before attempted (англ.).
  6. ↑ Shutford.), William White (of (1852). A Complete Guide to the Mystery and Management of Bees; (англ.). Simpkin, Marshall, and Company; and Hamilton, Adams, and Company: Oxford; H. Slatter: Reading; Rusher and Johnson: Banbury; J. G. Rusher.
  7. ↑ John Cheney and His Descendants: Printers in Banbury Since 1767. Banbury. 1936. pp. 26–31.
  8. ↑ Karlgeorg Hoefer. luc.devroye.org. Процитовано 21 квітня 2024.
  9. ↑ Commodore 4022 Printer - Printer - Computing History. www.computinghistory.org.uk. Процитовано 21 квітня 2024.