Економічному піднесенню штату (колись капітанству) сприяли корисні копалини, серед яких поклади золота, срібла та деякого коштовного каміння, що активно вивозили у метрополію — Португалію. Хижацький видобуток сировини привів до майже повного видобутку копалин та депресії галузі. Початок видобутку алмазів — 1729—1730 рр. До 1870 р. Бразилія була основним постачальником алмазів на світові ринки (об'єми експорту усталилися на рівні 200 тис. каратів щорічно).
Економічне піднесення району сприяло активному будівництву поселень, що стали базою для майбутніх міст. Початковим будівельним матеріалом були дерево та глина, що швидко псувались в вологому, тропічному кліматі. Лише з другої половини 18 ст. почалося будівництво споруд з каменю. Переважали двоповерхові будинки, часто з лавками чи малими крамницями і коморами на 1-му поверсі та житлом на другому. Оселі багатіїв мали галереї на 2-му поверсі, були прикрашені різьбленням вікна та порталами дверей. Дахи вкривала черепиця.
Столиця штату — Белу-Оризонті. Адміністративним центром місто стало з 1897, до цього ним був Ору-Прету. Приблизно з 1895 р. отримав регулярне розпланування, де мережу прямокутних вулиць урізноманітнюють діагональні проспекти. Переважаюча забудова — невеликі будинки доби модерн (або сецесія).
В 20 ст. будівлі будувалися переважно в стилі функціоналізм. Були декілька хмарочосів. Околиці міста — це великі райони бідноти. В передмісті Белу-Оризонті розташоване туристичне містечко для заможних — Пампулья. Її престиж підняв архітектор Оскар Німейєр, що у 1942—1943 побудував новий спортивно-розважальний центр, де є яхт-клуб, казино, дансинг, церква Сан Франсіску.
м. Пампулья, ц-ва Сан Франсіску (арх. О. Німейєр)
Пампулья, Музей мистецтв
Белу-Оризонті, авеню Амазонас
Белу-Оризонті, Сьома площа
Освіта
Universidade do Estado de Minas Gerais (Uemg) (State University of Minas Gerais)
.svg){kind=small}
