PROFILPELAJAR.COM

Младен Палач
Младен Палач
Оригінал імені	хорв. Mladen Palac
	Варшава, 2013 рік Варшава, 2013 рік
Країна	Югославія; Хорватія
Народження	18 лютого 1971 (53 роки); Доньї Мамічі
Титул	гросмейстер (1993)
Рейтинг ФІДЕ	2577 (квітень 2016 року)
Піковий; рейтинг	2610 (липень 1999 року)

Младен Палач (хорв. Mladen Palac; 18 лютого 1971, Доньї Мамічі в Боснії і Герцеговині) — хорватський шахіст i шаховий тренер (Тренер ФІДЕ від 2005), гросмейстер від 1993 року.

Шахова кар'єра

До когорти провідних хорватських шахістів належить від середини 1990-х років. Неодноразово брав участь у фіналах індивідуальних чемпіонатів країни, тричі (2001, 2004, 2008) вигравав золоту медаль. 2006 року здобув у Каннах бронзову нагороду чемпіонату Європи з бліцу^[1].

Має численні успіхи на міжнародній арені, виграв чи поділив 1-ше місце, зокрема в:

Шартрі (1990),
Хартбергу (1991, поділив 1-ше місце в разом із, зокрема, Міланом Вукічем, Томасом Ернстом i Олександром Бабуриним),
Борово (1991),
Граці (1995, разом із Даршаном Кумараном),
Задарі — двічі (1996, 1999),
Каннах (1996, разом із, зокрема, Владиславом Ткачовим, Йосипом Дорфманом, Меттью Садлером, Драженом Сермеком, Джозефом Галлахером i Міодрагом Тодорчевичем),
Білі (1998),
Пулі (1998, разом із Олегом Романишиним, Олександром Делчевим i Мішо Цебало),
Лісабоні (2000, разом із Еріком Ван Дер Дулом, Ільдаром Ібрагімовим i Леньєром Домінгесом),
Парижі (2000, разом із, зокрема, Ігорем Глеком, Жоелем Лотьє, Андрієм Щекачовим i Зігурдсом Ланкою),
Пулі (2000, разом з Мішо Цебало i Зденко Кожулом),
Оберварті (2001, разом із, зокрема, В'ячеславом Ейнгорном, Робертом Зелчичем, Михайлом Улибіним, Огненом Цвітаном i Володимиром Добровим),
Кап д'Агде (2002, разом із, зокрема, Сірілом Марселіном, Робером Фонтеном, Вадимом Малахатьком i Михайлом Бродським),
Реджо-Емілії (2002/03, разом з Жаном-Люком Шабаноном),
Каннах (2003, разом із зокрема Фрісо Нейбуром, Крістіаном Бауером, Мілко Попчевим i Кімом Пілгаардом),
Кап д'Агде (2003, разом з Ігорем Міладіновичем),
Любляні (2004, разом з Робертом Зелчичем, Іваном Іванішевичем, Бояном Кураїцою, Янцем Барле i Зденко Кожулом),
Каннах (2004, разом із Сіменом Агдестейном),
Мантоні (2004),
Каннах (2006, разом з Робертом Зелчичем, Фаб'єном Лібішевскі i Міхеїлом Кекелідзе),
Кап д'Агде (2006, разом з Гораном Діздарем i Ентоні Костеном)^[2],
Женеві (2007, разом із, зокрема, Михайлом Стояновичем i Крістіаном Бауером),
Оберварті (2008, разом із зокрема Давитом Шенгелією, Давидом Арутіняном, Робертом Рабігою i Імре Херою),
Загребі (2008, разом з Робертом Зелчичем i Анте Сарічем),
Дубровнику (2008),
Шварцаху (2008, разом з Робертом Зелчичем i Зораном Йовановичем),
Кап д'Агде (2008).

Неодноразово представляв Хорватію на командних змаганнях, зокрема:

п'ять разів на шахових олімпіадах (1996, 2006, 2008, 2010, 2012)^[3],
на командному чемпіонаті світу (1997)^[4]
шість разів на командних чемпіонатах Європи (1997, 1999, 2005, 2007, 2011, 2013); триразовий медаліст: в особистому заліку — двічі золотий (1997 — на 3-й шахівниці, 2005 — на 2-й шахівниці) i бронзовий (1999 — на 2-й шахівниці)^[5]

Найвищий рейтинг Ело дотепер мав станом на 1 липня 1999 року, досягнувши 2610 пунктів ділив тоді 65-66-те місце в світовій класифікації ФІДЕ (разом з Ларрі Крістіансеном), водночас посідав 2-ге місце серед хорватських шахістів (позаду Зденко Кожула)^[6]^[7].

Зміни рейтингу

Зміни рейтингу Ело^[8]

Примітки

↑ European Blitz Championship 2006. Архів оригіналу за 31 березня 2016. Процитовано 20 квітня 2016.
↑ Grand Prix CCAS Cap d'Agde 2006. Архів оригіналу за 24 липня 2008. Процитовано 20 квітня 2016.
↑ OlimpBase. Процитовано 25 листопада 2013.
↑ OlimpBase. Процитовано 25 листопада 2013.
↑ OlimpBase. Процитовано 25 листопада 2013.
↑ ФІДЕ rating history :: Palac, Mladen. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 20 квітня 2016.
↑ Rating Progress Chart: Palac, Mladen. Архів оригіналу за 1 жовтня 2016. Процитовано 20 квітня 2016.
↑ Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)