PROFILPELAJAR.COM

Мишівка степова

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Мишоподібні (Muriformes)
Підряд:	Мишовиді (Myomorpha)
Родина:	Мишівкові (Sicistidae)
Рід:	Мишівка (Sicista)
Вид:	Мишівка степова

Біноміальна назва

Sicista subtilis
(Pallas, 1773)

Посилання

Вікісховище:	Sicista subtilis
EOL:	327915
ITIS:	609777
МСОП:	20194
NCBI:	1247384
Fossilworks:	109193

Мишівка степова (Sicista subtilis) — один з 13 видів, що представляють рід Мишівка (Sicista).

Опис

Найбільш видною характеристикою є темна смуга по центру спини, яка межує з двома вузькими яскравими смугами з обох сторін. Довжина голови й тіла від 56 до 72 мм, з хвоста від 110 до 130% від довжини тіла, ступня — 13–15,5 мм. Колір підшерстя сіро-коричневий. Відмінності від мишівки донської та мишівки південної вкрай незначні.

Середовище проживання

Країни поширення: Болгарія, Угорщина, Казахстан, Румунія, Росія, Сербія, Словаччина, Україна. Раніше жив у Австрії, але тепер регіонально вимер (останній запис у 1960 році. В Україні поширений від Пд. Бугу на сх. до Дінця в межах степової і лісостепової зон, включаючи Крим. У межиріччі Бугу і Дністра вид, ймовірно, зник. Мешканець цілинних ділянок різнотравнотипчаково-ковилових, злаково-полинових і псамофітних степів, схилів ярів і приозерних улоговин, узлісь байрачних лісів, заростей степових чагарників.

Поведінка, відтворення

Зимосплячий вид, веде норовий спосіб життя з сутінковою активністю. Належить до насінно-комахоїдних тварин. Тваринні корми складають 40–70%. З рослинних кормів надає перевагу плодам і насінню трав.

Статева зрілість настає у 1-й рік життя, плодить 1–2 рази на рік, у приплоді 3–5 малят. Тривалість життя 1–2 роки.

Загрози та охорона

Вид чутливий до втрати степового середовища існування й використання пестицидів. Вид включений у Червону Книгу Румунії й охороняється національним законодавством. В Україні охороняється з 1994 р. як складова надвиду "Sicista subtilis" (II вид. ЧКУ), включений у додаток II до Бернської конвенції. Мешкає в ряді охоронних територій.