Кандибка пустельний, ємуранчик звичайний, трипалий земляний заєць (Stylodipus telum; Lichtenstein, 1823)[1] — один з трьох видів немишовидних гризунів роду кандибка (Stylodipus), єдиний поширений в Україні. Етимологія: лат.telum — «стріла, спис».
Морфологічні ознаки
Дрібний гризун з невисокими вухами та трипалою лапою. Загальна довжина тіла в українських популяціях складає: у самців — 117,9±1,7 мм, у самиць — 121,8±2,2 мм; довжина хвоста — 149, 2±1 та 152,8±1,2 мм, довжина ступні — 55,0±0,2 мм та 55,7±0,6 мм відповідно. Волосся поступово подовжується до кінця хвоста й утворює невеликий пензлик темного кольору. Забарвлення верху від бурувато-сірого до вохристо-бурого, черево біле.
Мапа придатності оселищ для кандибки на аренах Нижнього Подніпров'я
В Україні поширення обмежено аренами нижнього Дніпра (Херсонська область, частина Миколаївської області на Кінбурнському півострові). Український підвид Stylodipus telum falzfeini рідкісний: площа його ареалу 8000 км², при чому площа розселення фрагментована і знижена в результаті втрати місць проживання і деградації, причиною чого є заліснення та розорювання Нижньодніпровських територій, скорочення випасу. Тому вид занесений до I та II видань ЧКУ (1980, 1994). Охороняється в Чорноморському заповіднику, де його чисельність сягає до 3 тисяч особин. В залежності від біотопу щільність населення сягає від 0,2 до 2,8 особини на 1 га.
Осілий зимосплячий вид. Активний у сутінках та вночі. Переходить до сплячого режиму з першими заморозками. Пробуджується наприкінці березня — на початку квітня. Селиться поодинці в простих і розгалужених норах. Живиться в основному злаками. В раціон також входять й інші рослини — молочай, полин, цмин піщаний; а також комахи.
Розмноження, життєвий цикл
Відтворення відбувається один раз на рік. Спочатку паруються дорослі самиці, пізніше — самиці, що народилися минулого року. Поява малят припадає на початок червня, коли самиця народжує 3–6 малят. У віці одного місяця вони переходять до самостійного життя. У двомісячному віці досягають розмірів дорослих тварин.
Вид зустрічається лише на незалісненій та неораній територіях. Перевагу віддає біотопам з невисокою трав'яною рослинністю, особливо пасовищам. Переважно це різні асоціації формації Festuceta beckerii.
Загрози й охорона
Втрата середовища проживання через оранку та надмірний випас, а також пестициди впливають на деякі популяції. Вид проживає у кількох заповідних територіях[2].
