Мирослав Ірчан
Ім'я при народженні	Андрій Дмитрович Баб'юк
Псевдонім	Мирослав Ірчан, Абба, Б'юк, І. Мірко і Юрко Ропша
Народився	14 липня 1897(1897-07-14)  Коломийський район, Івано-Франківська область
Помер	3 листопада 1937(1937-11-03) (40 років)  Сандармох, Повенецьке міське поселенняd, Медвеж'єгорський район, Карельська АРСР, РРФСР, СРСР
Поховання	Сандармох
Країна	Австро-Угорщина  УНР  Українська РСР  СРСР
Діяльність	есперантист, журналіст, поет, перекладач, прозаїк, драматург, літературознавець, публіцист, історик, видавець
Сфера роботи	поезія[1], проза[1], драма[1], літературознавство[1], журналістика[1] і видавнича справа[1]
Мова творів	українська
Роки активності	1918 — 1933
Magnum opus	«Родина щіткарів», «Фільми революції», «Радій»
Партія	КПРС
Мирослав Ірчан у Вікісховищі
Роботи у  Вікіджерелах

Миросла́в Ірча́н (справжнє ім'я Андрі́й Дми́трович Баб'ю́к; 14 липня 1897, П'ядики, нині Коломийського району Івано-Франківської області — 3 листопада 1937, урочище Сандормох) — український поет, прозаїк, публіцист, драматург, перекладач, літературознавець, журналіст, історик, видавець доби розстріляного відродження.

Андрій Баб'юк народився 14 липня 1897 року в селі П'ядики Коломийського повіту (нині Коломийського району) в Галичині в бідній селянській родині. Закінчив сільську школу, потім 6 класів Коломийської гімназії, 1914 року — вчительську семінарію у Львові.

Під час Першої світової війни служив підхорунжим у Легіоні Січових Стрільців у складі австро-угорської армії, був редактором газети «Стрілець». 1919 року в Кам'янці-Подільському в бібліотеці «Стрільця» видав свої враження очевидця «Махно і махновці»^[2].

У лютому 1920 року разом із Першою Галицькою бригадою УСС перейшов на бік Червоної армії. Член КП(б)У (1920). До кінця війни був на фронті як голова редакційної колегії і комісар агітпоїзда, редагував газету для галицького селянства «Більшовик».

Після закінчення громадянської війни Ірчан оселився в Києві і впродовж двох років (1921—1922) працював лектором у школі червоних старшин, одним з редакторів журналу «Галицький комуніст», активно друкувався в пресі. В Києві Ірчан познайомився зі своєю дружиною Зденкою та одружився з нею. Вона була дочкою чеського лікаря, і коли її батьки повернулися до Праги в 1922 році, молода пара поїхала за ними. У Празі Ірчан вступив до Карлового університету і брав участь в українській студентській діяльності. На той час він був добре відомий як письменник і продовжував публікувати статті та оповідання, деякі з яких були надруковані в Північній Америці.

У жовтні 1923 року виїхав до Канади, друкувався в місцевій українській пресі, редагував масові українські журнали «Робітниця» і «Світ молоді», був секретарем заокеанської філії Спілки пролетарських письменників «Гарт».

Улітку 1932 року повернувся до Харкова, очолював літературну організацію «Західна Україна».

Мирослава Ірчана заарештували 28 грудня 1933 року в приміщенні ЦК КП(б)У після тривалої розмови з Павлом Постишевим. Звинувачений у приналежності до націоналістичної української контрреволюційної організації. 28 березня 1934 року судова «трійка» і Колегія ГПУ засудили письменника на 10 років концтаборів.

Покарання відбував у виправно-трудових таборах на терені Карелії (Сегежа) та в Соловецькій тюрмі. Тут разом із Лесем Курбасом брав участь у роботі над виставами «Весілля Кречинського» Олександра Сухово-Кобиліна, «Аристократи» Миколи Погодіна, «Інтервенція» Льва Славіна, «Учень диявола» Бернарда Шоу та ін.

9 жовтня 1937 року «трійка» УНКВС Ленінградської області засудила Ірчана до найвищої кари в сфабрикованій справі на 134 «українських буржуазних націоналістів», які нібито створили на Соловках контрреволюційну організацію «Всеукраїнський центральний блок» і підлягали розстрілу (справа № 103010-37 р.). Вирок виконано 3 листопада 1937 року.

Твори Ірчана було заборонено видавати, а вже видрукувані вилучено з бібліотек.

Мирослава Ірчана реабілітовано посмертно 3 квітня 1956 року.

Із 7 років став складати пісні. Дебютував оповіданням «Зустріч» у віденській газеті «Свобода» від 30 жовтня 1914 року. Перша збірка новел «Сміх Нірвани» вийшла у Львові 1918 року, підписана справжнім ім'ям автора.

Автор п'єс «Бунтар» (1921), «Безробітні» (1922), «Дванадцять», «Родина щіткарів» (обидві — 1923), «Бувші люди» (1925), «Малі ковалі», «Підземна Галичина» (обидві — 1926), «Радій» («Отрута», 1928), «Плацдарм» (1931). Автор фейлетону «Кам'янецька неділя (Вражіння)» — опубліковано 11 вересня 1921 року в газеті «Червона правда» (Кам'янець-Подільський).

• Сміх Нірвани. — Львів, 1918.
• Махно і махновці: Враження очевидця. — Кам'янець-Подільський, 1919. — 32 с. — (Бібліотека «Стрільця», № 8).
• Бунтар.  [Архівовано 4 січня 2018 у Wayback Machine.]. — Нью-Йорк—Львів—Київ, 1922.
• Безробітні [Архівовано 4 січня 2018 у Wayback Machine.]. — Віннпег, 1923.
• Дванадцять [Архівовано 4 січня 2018 у Wayback Machine.]. — Київ, 1930.
• В бурянах [Архівовано 4 січня 2018 у Wayback Machine.]. — Торонто (Канада), 1925.
• Десять років тому… [Архівовано 4 січня 2018 у Wayback Machine.]. — Харків, 1930.
• Їх біль. — Вінніпег, 1923.
• Нежданий гість. — Вінніпег, 1923.
• Підземна Галичина.  [Архівовано 4 січня 2018 у Wayback Machine.] — Київ—Харків, 1930.
• Радій.  [Архівовано 4 січня 2018 у Wayback Machine.]— Одеса, 1929.
• Родина щіткарів.  [Архівовано 4 січня 2018 у Wayback Machine.]— Вінніпег, 1925.
• Скупар.  [Архівовано 4 січня 2018 у Wayback Machine.]— Вінніпег, 1928.
• Трагедія Першого травня.  [Архівовано 4 січня 2018 у Wayback Machine.]. — Нью-Йорк, 1923.
• Фільми революції.  [Архівовано 4 січня 2018 у Wayback Machine.]. — Нью-Йорк—Берлін, 1923.
• Карпатська ніч.  [Архівовано 4 січня 2018 у Wayback Machine.]. — Вінніпег, 1924.

• Псевдонім письменника, за однією з версій, походить від імені доньки священика з села Пістинь Ірини Арсенич, у яку той був закоханий^[3].

Вулиці на честь Мирослава Ірчана названі у Львові, Києві, Івано-Франківську, Косові, Коломиї.

• Літературний музей імені Мирослава Ірчана
• Літературні твори Мирослава Ірчана [Архівовано 19 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• Список Сандармоху

• Герасимова Г. П. Ірчан Мирослав [Архівовано 10 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. — С. 535—536.
• В. А. Качкан. Ірчан Мирослав // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — ISBN 978-966-02-6092-4.

• Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 53. — ISBN 978-617-629-077-3.
• Довгалюк П. М., Ткачук М. П. Ірчан Мирослав // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. — Т. 2 : Д—К.  — С. 335.
• Доленґо Михайло Ірчанова проза // Критика. — 1930. — № 12. — С. 33–45.
• Зленко Г. Ірчан Мирослав // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 700 с. . — ISBN 5-88500-071-9. — С. 277.
• Качкан В. А., Качкан О. В. Невичерпний атом: до пізнання Мирослава Ірчана // Нев'януча галузка калини: Українські літератори, вчені, громадські діячі — в діаспорі. — К., 2011. — С. 225–243.
• Кравчук Петро Літературна і громадська діяльність М.Ірчана в Канаді // Вітчизна. — 1957. — № 6. — С. 188–194.
• Кравчук П. І., Власенко В. П. Мирослав Ірчан. Життя і творчість. — К.: Радянський письменник, 1960. — 292 с.
• Krawchuk, Peter. The Unforgettable Myroslav Irchan. Translated by Mary Skrypnyk. Kobzar Publishing Company Ltd., Edmonton, Alberta 1998. (англ.)
• Криволінська О. Жанрові особливості малої прози Мирослава Ірчана // Теоретична і дидактична філологія: Зб. наук. праць. — К., 2007. — Вип. 1. — С. 65–72.
• Крижанівський С. «А дні горять…»: Про творчість письменника М. Ірчана // Вітчизна. — 1987. — № 7. — С. 145–148.
• Лазарович М. Легіон Український січових стрільців: формування, ідея, боротьба. — Тернопіль, 2005. — С. 384.
• Лобай Д. Мирослав Ірчан у Канаді // Слово. Збірник 2. — Нью-Йорк: Об'єднання українських письменників у екзилі, 1964. — С. 306–311.
• Майфет Григорій. Мирослав Ірчан — прозаїк // Червоний шлях. — 1929. — № 12. — С. 109–136.
• Новиченко Л. М. Мирослав Ірчан. Літературний портрет. — К.: Худ. літ., 1958. — 115 с.
• Новиченко Л. М. Мирослав Ірчан // Ірчан Мирослав. Твори: У 2 т. — К.: Держ. вид-во худ. літ., 1958. — Т. 1. — С. 5–48.
• Підгайний Леонід Пролетарський письменник перед творчою методою (Нотатки про М.Ірчана-письменника) // Життя й революція. — 1930. — № 11/12. — С. 102–120.
• Піонтек Люціянна Мирослав Ірчан // Плужанин. — 1927. — № 1. — С. 33–34.
• Смолич Ю. К. «Драматичне письменство наших днів», 1927.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
• Шевченко С. В. Мирослав Ірчан: комуніст з «УВО» // Соловецький реквієм. — Київ: ВПК «Експрес-Поліграф», 2013. — С. 193–210.

• Штрихи до портрету Мирослава Ірчана (до 125-річчя від дня народження). ФОТО. 16 Липня 2022
• Олекса Гай-Головко. Мирослав Ірчан (1997) [Архівовано 15 липня 2014 у Wayback Machine.]
• Мирослав Ірчан — січовий стрілець і радянський поет [Архівовано 15 липня 2015 у Wayback Machine.]
• Ірчан Мирослав Електронна бібліотека «Культура України» [Архівовано 4 січня 2018 у Wayback Machine.]
• Ірчан М. Родина Щіткарів: п'єса / М. Ірчан. — Харків: Укр. робітник, 1927. — 116, 1 с. [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• Ірчан М. Протокол ; Смерть Асуара / М. Ірчан. — Харків: Літ. і мистецтво, 1931. — 34, 1 с. — (Масова художня бібліотечка). [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• Ірчан М. Підземна Галичина: драма на 5 дій / Мирослав Ірчан; для сільського і клуб. театру скоротив Ю. Смолич; Спілка революц. письменників «Зах. Україна». — 2-ге вид. — Київ: Зах. Україна, 1928. — 67, 1 с. [Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Ірчан М. Дванадцять: драма з життя повстанчої ватаги в Схід. Галичині в місяці жовт.-листоп. 1922 р. / М. Ірчан. — Вінніпеґ: Накладом «Укр. робітн. вістей», 1923. — 112 с. : портр. [Архівовано 10 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• Ірчан М. Карпатська ніч: оповідання / Мирослав Ірчан. — Київ: Сяйво, 1927. — 162 с. — (Бібліотека української повісті). [Архівовано 26 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Ірчан М. Тайна ночі: оповідання / Мирослав Ірчан. — Харків: Плужанин, 1930. — 140 с. [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Ірчан М. Осінь в димах: оповідання / М. Ірчан. — Харків: ДВОУ: На варті, 1931. — 79 с. [Архівовано 18 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Ірчан М. На півдорозі: нариси й оповідання / Мирослав Ірчан. — Харків: Держ. вид-во України, 1930. — 491 с. [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Ірчан М. Матвій Шавала; Американські оповідання: для дітей ст. віку й підлітків / Мирослав Ірчан. — Харків; Одеса: Молодий більшовик, 1931. — 149 с.. — (Шкільна бібліотека сучасної української літератури). [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Ірчан М. Лі-Юнк-Шан і Лі-Юнк-По й інші оповідання / М. Ірчан. — Харків: Держ. вид-во України, 1926. — 44, 1 с. — (Військова бібліотека «На варті»). [Архівовано 18 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Ірчан М. Змовники: оповідання / М. Ірчан. — Київ: б. в., 1930. — 44, 2 с. — (Бібліотека газети «Пролетарська Правда»). [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Ірчан М. З прерій Канади в степи України / Мирослав Ірчан. — Харків: Держ. вид-во України, 1930. — 132, 3 с. : табл. — (Масова художня бібліотека). [Архівовано 18 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Ірчан М. Біла Малпа: новели / Мирослав Ірчан. — Вид. 2-ге. — Харків: Плужанин, 1930. — 118, 1 с. [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Ірчан М. Батько / М. Ірчан. — Київ: В-во «Зах. Україна», 1930. — 31, 2 с. — (Масова бібліотека) [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Шевелєва Мар'яна Мирослав Ірчан: Спіть, хлопці, спіть // Український інтерес, 14.07.2024
• Мирослав Ірчан. Двічі небажаний