Село Миколаївка розташоване на березі річки Суха Сура та її притоки Сухачівка, що наразі зникає в ставку на північно — східній околиці села. Вище за течією Сухої Сури до Миколаївки примикає село Благовіщенка, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Сурсько-Михайлівка. По селу протікає кілька пересихаючих струмків з загатами. Через село проходять автомобільні дороги М30 (E50) і Р80.
Траса М30 ділить село на дві частини: Миколаївку — 1 (південна частина) та Миколаївку — 2 (північна частина).
Історія
Заснування села Карнаухівські Хутори належить до першої половини XIX столітті. Першими його поселенцями були вихідці з села Карнаухівки (тепер — частина міста Кам'янського).
Село Миколаївка було засноване у 18 столітті запорізькими козаками[2]. Інтенсивне заселення села пов'язане з переселенням сюди вихідців з села (нині місто) Кам'янського наприкінці 19 ст.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1246 осіб (573 чоловічої статі та 673 — жіночої), з яких 1235 — православної віри[4].
Станом на 1923 рік у селі Миколаївка мешкало 1495 осіб[5].
У 1929 році створюються колгоспи: у Миколаївці — «Дзержинець», у Василівці — «Червона Армія», у Карнаухівських Хуторах — «Ворошилівський» та «Переможець»[6].
Населення сіл вороже зустріло колективізацію. Навесні 1929 року в Миколаївці та Карнаухівських Хуторах спалахнули «бабині бунти»: жінки відбирали худобу й сільгоспінвентар[7]. Документ ДПУ від 14 березня 1930 року свідчив:
Миколаївка. Приступили до практичної роботи. Засіяли 17 десятин. Настрій селян змінюється, але робота йде кволо. Відвертих виступів у полі нема.
Карнаухівські хутори. Маються факти окремих виступів бідняків, які загітовані куркульнею і не бажають сіяти колективно, особисто жінки. Були випадки забирали суспільних коней.
Василівка. О 3 — й годині вночі представник Райвиконкому заарештував 3 куркулів, щоб із'яти та вів їх до Сільради, але в той час коло Сільради зібралося вже багато людей, як відбили заарештованих, а уповноважених закрили в кімнаті голови сільської ради та стояли навкруги с/ради. Заарештованого голову с/ради селяни підвели до телефону, щоб викликав Райвиконком для пояснення. Побили всі вікна в сільраді. По розмові з головою с/ради Карнаухівських Хуторів т. Гаркушею виявилось, що експортники хотіли побити уповноважених, але їх удалось стримати. Коли підходили до сільради то чули як селяни кричали: «Чого до нас прислали Осаду?» (Уповноваженого Райвиконкому)[8].
У 1932 році за невиконання плану хлібозаготівель колгоспи всіх трьох сіл були занесені на «чорну дошку»: на колгоспи та селян були накладені великі штрафи м'ясом. Села зазнали великих втрат від Голодомору. Як свідчив мешканець Миколаївки Володимир Іванович Федоряк:
В Кархуторах 7 кладовищ. Восени бур'ян впаде (на кожному з них) побачите братські могили. Ховали у кургані щонайменше 30 чоловік. За виключенням розкуркулених вивезених в Сибір, можете називати всі сім'ї — або хтось вмер, або всі.[9]
За свідченням мешканця Миколаївки Дрозденка Гавриїла Пилиповича:
помирало багато. Десь на нашій бригаді (а у колгоспі було 3 бригади — усього 3000 чоловік з лишнім) до сотні. А по селу до п'ятсот.[10]
Загалом встановлено імена щонайменше 100 жителів села, які померли під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років[11].
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 3010 осіб, з яких 1339 чоловіків та 1671 жінка.[12]
Перерва Сергій Васильович (2000—2022) — матрос Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Пов'язані
Мєркулов Андрій Юрійович (1979—2017) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, похований у селі.
↑Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — с. 20 (рос. дореф.)
↑Список населенных мест Каменского района Екатеринославского округа // Державний Архів Дніпропетровської області - Ф. Р. - 158. - Оп.1. - Спр. 11. - Арк. 184.
↑Відомість про електрифікацію Камянської міської ради // Державний архів Дніпропетровської області - Ф. 1278. - Оп. 1.- Спр. 142. - Арк. 51.
↑Буланова Н. М., Нікілєв О. Ф. (упорядники) (2008). Чорна сповідь: камянський вимір трагедії (укр.) . Дніпропетровськ: ІМА - прес. с. 165., 166. ISBN978 - 966 - 331 - 237 - 8.. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
↑Калинник, Олекса (1953). Що несе з собою комунізм: документи про російсько - комуністичний терор в Україні (укр.) . Мюнхен: Спілка визволення України. с. 87, 88, 89.
↑Буланова Н. М., Нікілєв О. Ф. (упорядники) (2008.). Чорна сповідь: Камянський вимір трагедії (укр.) . Дніпропетровськ: МА - прес. с. 165. ISBN978 - 966 - 331 - 237 - 8.
↑Буланова Н. М., Нікілєв О. Ф. (упорядники) (2008.). Чорна сповідь: Камя'нський вимір трагедії (укр.) . Дніпропетровськ: ІМА - прес. с. 145.
Микола́ївка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.267
