PROFILPELAJAR.COM

Меч Сталінграда (англ. The Sword of Stalingrad) — нагородний (церемоніальний) меч, прикрашений дорогоцінними металами та камінням. Викований за спеціальним указом короля Великої Британії Георга VI в знак захоплення британського народу мужністю, проявленим радянськими захисниками Сталінграда під час битви за місто. Вручено 29 листопада 1943 року прем'єр-міністром Великої Британії Вінстоном Черчиллем Маршалу Радянського Союзу Йосипу Сталіну в присутності президента США Франкліна Рузвельта і почесної варти на церемонії, приуроченій до відкриття Тегеранської конференції. Експонується в музеї Сталінградської битви^[ru] у Волгограді.

Технічні дані

Клинок меча — двосічний, гострий, опуклий, без дол, моделі «Хрестоносець» (англ. Crusader), викований вручну з першокласної Шеффілдської сталі. Довжина клинка — 36 дюймів (близько 91,4 см). За клинку кислотою витравлені написи російською та англійською мовами:

ГРАЖДАНАМ СТАЛИНГРАДА • КРЕПКИМ КАК СТАЛЬ • ОТ КОРОЛЯ ГЕОРГА VI • В ЗНАК ГЛУБОКОГО ВОСХИЩЕНИЯ БРИТАНСКОГО НАРОДА
TO THE STEEL-HEARTED CITIZENS OF STALINGRAD • THE GIFT OF KING GEORGE VI • IN TOKEN OF THE HOMAGE OF THE BRITISH PEOPLE

Руків'я покрите плетінням з 18 — каратного золотого дроту. У торці головки з гірського кришталю золота троянда Тюдорів. Гарда виконана з чистого срібла. Позолочені дужки гарди, загнуті в бік клинка, виконані у вигляді стилізованих голів леопардів. Розмах дужок — 10 дюймів (близько 25,4 см). Загальна довжина меча — близько 4 футів (122 см). Піхви — малинового кольору, з фарбованої каракулі (за деякими джерелами — з сап'янової шкіри^[1]) — декоровані посрібленим королівським гербом, короною та вензелем, п'ятьма срібними накладками і трьома п'ятикутними рубіновими зірками в золотій оправі.

Меч вважається одним із шедеврів ковальського збройового ремесла сучасної епохи^[2].

Виготовлення

Ескіз меча виконаний Оксфордським професором (доном) витончених мистецтв Р. М. Й. Глідоу (англ. RMY Gleadowe) і схвалений особисто королем Георгом VI. За ходом робіт з виготовлення меча спостерігала комісія з дев'яти експертів від Гільдії золотих справ майстрів Великої Британії^[en]. Російську редакцію дарчі написи виконав англійський славіст, президент кембриджського Пембрук-коледжу^[en] сер Еліс Міннз.

Меч виготовлений на заводі компанії ^[en] ковалями-зброярами Томом Бізлі (англ. Том Біслі) і Сідом Роузом (англ. Sid Роуз), каліграфом Мервін С. Олівером ^[en] і срібних справ майстром капралом Королівських ВПС Великої Британії Леслі Дж. Дарбіном (англ. Леслі Г. Дурбін). Сталь для клинка була надана Шеффілдською фірмою Sanderson Brothers and Newbould.

Здійснення проекту — від ескізу до готового меча — зайняло близько трьох місяців.

Вручення

Офіційне вручення меча відбулося у радянському посольстві в Тегерані під час зустрічі представників Великої трійки, присвяченій обговоренню планів Нормандської операції («Оверлорд»)^[3].

29 листопада 1943, після тригодинної затримки, глави урядів і делегації, що їх супроводжували зібралися в конференц-залі посольства. Уздовж стін залу вишикувався почесний радянсько-британський караул. При появі Вінстона Черчилля в синій формі комодора Королівських ВПС Великої Британії радянський військовий оркестр виконав британський і радянський державні гімни — «Боже, бережи Короля» та «Інтернаціонал». Взявши меч з рук британського лейтенанта, Черчилль звернувся до Сталіна зі словами: «Мені доручено піднести вам цей почесний меч в знак глибокого захоплення британського народу» (англ. I am commanded to present this sword of honor as a token of homage of the British people). Сталін, поцілувавши піхви і стиха подякувавши англійців, передав меч для огляду Франкліну Рузвельту, що сидів поряд. Президент США витягнув меч з піхов, потримав його вертикально на вазі і вимовив: «Воістину, у них були серця зі сталі» (англ. Truly they had hearts of steel). Потім меч був вкладений назад в піхви Черчіллем або Сталіним.

У кінці церемонії Сталін несподівано різким рухом простягнув меч Ворошилову. Захоплений зненацька, Ворошилов прийняв меч вниз руків'ям, і той вислизнув з піхов ^[4] (На основі кінозйомки церемонії можна також припустити, що меч з піхов упустив сам Сталін) — після чого, за різними свідченнями, вдарив маршала по нозі, впав на підлогу^[5] або був підхоплений на льоту і поміщений на місце ^[6].

Місцезнаходження

До передачі в дар Радянському Союзу меч експонувався з релігійними почестями в кількох храмах Великої Британії, включаючи Вестмінстерське абатство (церемонія, яка стала ключовою сценою у військовій трилогії Івліна Во ««Меч пошани»^[en]^[7]).

Під час Холодної війни меч як мінімум тричі повертався до Великої Британії для показу на різних виставках ^[8]. Нині меч Сталінграда — експонат музею Сталінградської битви^[ru] у Волгограді ^[9].

Примітки

↑ (англ.) Levin, Ed. The Sword of Stalingrad Description. www.russianswords.com. Архів оригіналу за 30 квітня 2012. Процитовано 10 грудня 2011.
↑ (англ.) Anon. “Sword of Stalingrad… Perfection in Its Field” (Sklar advertisement) // The Journal of Bone and Joint Surgery. — Boston MA, 1944. — Vol. XXVI, № 3 (July). — P. 11.
↑ (англ.) Mayle, Paul D. Eureka Summit: Agreement in Principle and the Big Three at Tehran, 1943. — University of Delaware Press, 1987. — P. 89—90. — ISBN 0-87413-295-9.
↑ (англ.) Свідоцтво Гледвін Джебб в: Nicholson, Harold. 16 December 1943 [diary entry] / / The War Years, 1939-1945. — N. Y. : Atheneum, 1967. — Vol. II of Diaries and Letters. — P. 334.
↑ Бівор Ентоні. Сталінград = Stalingrad. — Смоленськ : Русич, 1999. — С. 427. — (Мир в войнах) — ISBN 5-8138-0056-5.
↑ Mayle, 1987, с. 90..
↑ Sinfield, Alan. Society and Literature, 1945-1970. — L. : Taylor & Francis, 1983. — P. 23. — ISBN 0-416-31770-7. (англ.)
↑ Higgins, Andrew. Stalingrad blade blunted by time: The sword Churchill gave Stalin is gathering museum dust // The Independent, UK. — 1993. - November 7. (англ.)
↑ The Battle of Stalingrad / Queen Elizabeth - Honorary Citizenship // The Voice of Russia. Tid-bits of the Week, 1999-2000. (англ.)

Посилання

(англ.) Janson, Olof. The Sword of Stalingrad Page. www.gotavapen.se. Архів оригіналу за 30 квітня 2012. Процитовано 10 грудня 2011.
(англ.) Sword of Honour. tonygillham.com. Архів оригіналу за 30 квітня 2012. Процитовано 10 грудня 2011.
(англ.) The Sword of Stalingrad. www.russianswords.com. Архів оригіналу за 30 квітня 2012. Процитовано 10 грудня 2011.
(англ.) 1943 Tehran conference. www.youtube.com. 19 вересня 2009. Архів оригіналу за 30 березня 2015. Процитовано 10 грудня 2011.
(рос.) Меч Сталинграда в Ковентри. lingva.volsu.ru. Архів оригіналу за 30 квітня 2012. Процитовано 10 грудня 2011.