Меч Сталінграда

Меч Сталінграда. Одна з трьох копій, виготовлених компанією Wilkinson Sword[en] в 1943 році

Меч Сталінграда (англ. The Sword of Stalingrad) — нагородний (церемоніальний) меч, прикрашений дорогоцінними металами та камінням. Викований за спеціальним указом короля Великої Британії Георга VI в знак захоплення британського народу мужністю, проявленим радянськими захисниками Сталінграда під час битви за місто. Вручено 29 листопада 1943 року прем'єр-міністром Великої Британії Вінстоном Черчиллем Маршалу Радянського Союзу Йосипу Сталіну в присутності президента США Франкліна Рузвельта і почесної варти на церемонії, приуроченій до відкриття Тегеранської конференції. Експонується в музеї Сталінградської битви[ru] у Волгограді.

Технічні дані

Клинок меча — двосічний, гострий, опуклий, без дол, моделі «Хрестоносець» (англ. Crusader), викований вручну з першокласної Шеффілдської сталі. Довжина клинка — 36 дюймів (близько 91,4 см). За клинку кислотою витравлені написи російською та англійською мовами:

ГРАЖДАНАМ СТАЛИНГРАДА • КРЕПКИМ КАК СТАЛЬ • ОТ КОРОЛЯ ГЕОРГА VI • В ЗНАК ГЛУБОКОГО ВОСХИЩЕНИЯ БРИТАНСКОГО НАРОДА
TO THE STEEL-HEARTED CITIZENS OF STALINGRAD • THE GIFT OF KING GEORGE VI • IN TOKEN OF THE HOMAGE OF THE BRITISH PEOPLE

Руків'я покрите плетінням з 18 — каратного золотого дроту. У торці головки з гірського кришталю золота троянда Тюдорів. Гарда виконана з чистого срібла. Позолочені дужки гарди, загнуті в бік клинка, виконані у вигляді стилізованих голів леопардів. Розмах дужок — 10 дюймів (близько 25,4 см). Загальна довжина меча — близько 4 футів (122 см). Піхви — малинового кольору, з фарбованої каракулі (за деякими джерелами — з сап'янової шкіри[1]) — декоровані посрібленим королівським гербом, короною та вензелем, п'ятьма срібними накладками і трьома п'ятикутними рубіновими зірками в золотій оправі.

Меч вважається одним із шедеврів ковальського збройового ремесла сучасної епохи[2].

Виготовлення

Ескіз меча виконаний Оксфордським професором (доном) витончених мистецтв Р. М. Й. Глідоу (англ. RMY Gleadowe) і схвалений особисто королем Георгом VI. За ходом робіт з виготовлення меча спостерігала комісія з дев'яти експертів від Гільдії золотих справ майстрів Великої Британії[en]. Російську редакцію дарчі написи виконав англійський славіст, президент кембриджського Пембрук-коледжу[en] сер Еліс Міннз.

Меч виготовлений на заводі компанії [en] ковалями-зброярами Томом Бізлі (англ. Том Біслі) і Сідом Роузом (англ. Sid Роуз), каліграфом Мервін С. Олівером [en] і срібних справ майстром капралом Королівських ВПС Великої Британії Леслі Дж. Дарбіном (англ. Леслі Г. Дурбін). Сталь для клинка була надана ​​Шеффілдською фірмою Sanderson Brothers and Newbould.

Здійснення проекту — від ескізу до готового меча — зайняло близько трьох місяців.

Вручення

Офіційне вручення меча відбулося у радянському посольстві в Тегерані під час зустрічі представників Великої трійки, присвяченій обговоренню планів Нормандської операції («Оверлорд»)[3].

29 листопада 1943, після тригодинної затримки, глави урядів і делегації, що їх супроводжували зібралися в конференц-залі посольства. Уздовж стін залу вишикувався почесний радянсько-британський караул. При появі Вінстона Черчилля в синій формі комодора Королівських ВПС Великої Британії радянський військовий оркестр виконав британський і радянський державні гімни — «Боже, бережи Короля» та «Інтернаціонал». Взявши меч з рук британського лейтенанта, Черчилль звернувся до Сталіна зі словами: «Мені доручено піднести вам цей почесний меч в знак глибокого захоплення британського народу» (англ. I am commanded to present this sword of honor as a token of homage of the British people). Сталін, поцілувавши піхви і стиха подякувавши англійців, передав меч для огляду Франкліну Рузвельту, що сидів поряд. Президент США витягнув меч з піхов, потримав його вертикально на вазі і вимовив: «Воістину, у них були серця зі сталі» (англ. Truly they had hearts of steel). Потім меч був вкладений назад в піхви Черчіллем або Сталіним.

У кінці церемонії Сталін несподівано різким рухом простягнув меч Ворошилову. Захоплений зненацька, Ворошилов прийняв меч вниз руків'ям, і той вислизнув з піхов [4] (На основі кінозйомки церемонії можна також припустити, що меч з піхов упустив сам Сталін) — після чого, за різними свідченнями, вдарив маршала по нозі, впав на підлогу[5] або був підхоплений на льоту і поміщений на місце [6].

Місцезнаходження

До передачі в дар Радянському Союзу меч експонувався з релігійними почестями в кількох храмах Великої Британії, включаючи Вестмінстерське абатство (церемонія, яка стала ключовою сценою у військовій трилогії Івліна Во ««Меч пошани»[en][7]).

Під час Холодної війни меч як мінімум тричі повертався до Великої Британії для показу на різних виставках [8]. Нині меч Сталінграда — експонат музею Сталінградської битви[ru] у Волгограді [9].

Примітки

  1. ↑ (англ.) Levin, Ed. The Sword of Stalingrad Description. www.russianswords.com. Архів оригіналу за 30 квітня 2012. Процитовано 10 грудня 2011.
  2. ↑ (англ.) Anon. “Sword of Stalingrad… Perfection in Its Field” (Sklar advertisement) // The Journal of Bone and Joint Surgery. — Boston MA, 1944. — Vol. XXVI, № 3 (July). — P. 11.
  3. ↑ (англ.) Mayle, Paul D. Eureka Summit: Agreement in Principle and the Big Three at Tehran, 1943. — University of Delaware Press, 1987. — P. 89—90. — ISBN 0-87413-295-9.
  4. ↑ (англ.) Свідоцтво Гледвін Джебб в: Nicholson, Harold. 16 December 1943 [diary entry] / / The War Years, 1939-1945. — N. Y. : Atheneum, 1967. — Vol. II of Diaries and Letters. — P. 334.
  5. ↑ Бівор Ентоні. Сталінград = Stalingrad. — Смоленськ : Русич, 1999. — С. 427. — (Мир в войнах) — ISBN 5-8138-0056-5.
  6. ↑ Mayle, 1987, с. 90..
  7. ↑ Sinfield, Alan. Society and Literature, 1945-1970. — L. : Taylor & Francis, 1983. — P. 23. — ISBN 0-416-31770-7. (англ.)
  8. ↑ Higgins, Andrew. Stalingrad blade blunted by time: The sword Churchill gave Stalin is gathering museum dust // The Independent, UK. — 1993. - November 7. (англ.)
  9. ↑ The Battle of Stalingrad / Queen Elizabeth - Honorary Citizenship // The Voice of Russia. Tid-bits of the Week, 1999-2000. (англ.)

Посилання