Живе між Литвою та Францією.[2][3] Всі його книги прози українською мовою стали фіналістами «BBC Книги року» (2012, 2013, 2014, 2016), також «Книжки року», а роман «Далекий простір» — Книгою року 2013 за версією BBC. Він також отримав премію Валерія Шевчука. За межами України більше відомий як автор прозових книг, які потрапляли в короткі списки «Книги року» в Литві, були номіновані на Європейську літературну премію[4], а також визнавалися Книгою року у Франції. Його творчість перекладалася англійською, французькою, німецькою, італійською, есперанто, азербайджанською, румунською, хорватською, російською та іншими мовами. Роман «Парії раю», схвально прийнятий паризькими критиками, видало французькою мовою одне з найбільших французьких видавництв Robert Laffont.
В 2017 р. видавництво Agullo editions видало роман «Далекий простір» французькою мовою (Espace lointain). Роман отримав високу оцінку центральних французьких ЗМІ (Le Monde, Telerama, Point та інші) і став Книгою року у Франції та франкофонських країнах (премія Libr'a nous).
В 2018 р. «Далекий простір» увійшов у п'ятірку фіналістів Європейської премії Utopiales[5], разом з романами двох англійських, німецького та шведського письменників.
В 2018 р. його збірка прози «Останній день» (Last Day) вийшла в Англії у видавництві Noir press і отримала захоплену оцінку англійських критиків. У ній зібрані твори із збірок українською мовою «Рояльна кімната» і «Чому я не втомлююся жити». Книга стала фіналістом престижної міжнародної премії Великої Британії 2019 International Rubery Book Award[6].
У 2020 р. одне з найбільших видавництв Франції Actes Sud видало роман Я. Мельника «Маша, або 1V Reйх» («Маша, або постфашизм»). Роман отримав близько двадцяти рецензій у провідних ЗМІ Франції, таких як Liberation, Nouvel Observateur («L'Obs»), Internaute (groupe LE FIGARO) та ін. Роман увійшов в ТОП-10 романів у Франції[7].
У 2022 р. видавництво Actes Sud видало інтелектуальний детектив «Пташка, яка пила молоко», яктй отримав шквал рецензій у ЗМІ Франції. Про роман говорили Le Figaro, France Info, La Revue des Deux Mondes, Le Journal du Dimanche, національне радіо Франції France Culture присвятило роману спеціальну передачу. Роман увійшов в ТОП-7 романів[8].
У 2012 р. за творами Я. Мельника випускники середніх шкіл Литви здавали екзамен на атестат зрілості.[9]
В 2018 р. Міністерство освіти і науки України включило роман «Далекий простір» в програму з української літератури для 11 класу середніх шкіл країни як літературу на вибір[10].
За творами Я. Мельника «Телефонуй мені, говори зі мною», «Вдома у Бога», «Книга доль» зняті фільми (відповідно «Говори зі мною», «Вдома у Бога», «Останній день»).
Творчість через призму химерної біографії. Дослідження докт. філологічних наук Ю. Я. Барабаша[11].
Творчість
Закордонна критика називає Ярослава Мельника містиком і неосимволістом, підкреслюючи роль символу і метафори в його текстах. Характерні ознаки його творчості — сугестивність, психологізм, висока щільність візуалізації, сюрреалізм, позачасовість, універсальність тем. Одночасно на поверхневому рівні йдеться про побутові фабули, нерідко гостросюжетні, що робить його прозу легкодоступною для читання.
В Україні Ярослав Мельник був знаний як критик і рецензент перших книг М. Матіос, В. Герасим'юка, І. Римарука, Ю. Буряка, П. Гірника тощо. В 1991 р. у видавництві «Радянський письменник» вийшла книга його літературних портретів «Сила вогню і слова» про молодих поетів свого покоління, а також про трохи старших письменників — таких, як В. Затуливітер, Л. Талалай тощо. Однак широко відомим його ім'я стало ще в 1980-х роках в результаті багаторічних дискусій з Миколою Рябчуком про «сповідальну» та «метафоричну» поезію. Дискусія, в яку включилися десятки письменників, сприяла пожвавленню літературного процесу, виробленню критеріїв і становленню нового літературного покоління.
З 1990 р. ім'я Я. Мельника практично зникло з літературного обрію України. Усі ці роки він друкує книги — в основному прози — різними мовами за межами України. «Повернення» в Україну відбулося в 2011–2012 рр. Спочатку журнал «Київська Русь» друкує його повість «Рояльна кімната», потім журнал «Кур'єр Кривбасу» — повість «Телефонуй мені, говори зі мною». В 2012 р. видавництво «Темпора» видає книгу його прози під тією ж назвою — «Телефонуй мені, говори зі мною». В жовтні 2012 р. книга «Телефонуй мені, говори зі мною» увійшла в п'ятірку найкращих книг року.[12] У 2013 р. українською мовою вийшов роман «Далекий простір» з передмовою Марії Матіос[13], книга була презентована 14 вересня у Львові на Книжковому форумі і увійшла в довгий список премії «Книга року BBC-2013».[14] 13 грудня 2013 р. роман «Далекий простір» був визнаний «Книгою року» в Україні.[15]
13 вересня 2014 р. Я.Мельник презентував на Книжковому Форумі у Львові нову збірку короткої прози «Чому я не втомлююся жити». Книга увійшла в п'ятірку найкращих книг 2014 р. за версією BBC. В 2016 р. Видавництво Старого Лева видало антиутопію «Маша, або Постфашизм», яка, в свою чергу, стала фіналістом «Книги року BBC».
Я. Мельник також працює в жанрі драматургії: його п'єса «Імператор» про римського диктатора Калігулу з 1998 р. з успіхом іде в Росії.[16]
Книги різними мовами
Сила вогню і слова: літературні портрети, 1991
Рідна: поезії, 1992
Gyvenimas be globos: філософські есеї, 1994
Свобода, или грех: філософські есеї, 1996
Les parias d'Eden: роман, 1997
Просто цветок: роман, 2001
Rojalio kambarys: повісті та оповідання, 2004
Pasaulio pabaiga: повісті та оповідання, 2006
Labai keistas namas: 88 романів: філософські мініатюри, 2008
Last day («Телефонуй мені, говори зі мною» англійською): повісті та оповідання, 2018
Rojalio kambarys («Телефонуй мені, говори зі мною» литовською, перевидання): повісті та оповідання, 2018.
Дуже дивний будинок: міні-проза, 2018
Преса
Критики України
Вразило кілька книжок (…). Ярослав Мельник «Телефонуй мені, говори зі мною» — хворобливою геніальністю своїх текстів. Він пише страшно: таке враження, що ти у чиємусь сні, і боїшся прокинутися, бо сон може виявитися твоїм власним.
— Світлана Пиркало (Gazeta.ua)
В моїй суб'єктивній ієрархії книжкою року є збірка «Телефонуй мені, говори зі мною» Ярослава Мельника. Можна сказати — відкриття року. Адже це перша прозова книжка автора українською мовою. Подібної метафізичної прози у вітчизняному письменстві обмаль — традиційно українські прозаїки стоять по коліна в соціальному багні, а тут з'явився хтось, чиє перо підноситься над тимчасовим
— Ігор Котик (Літакцент)
Він заворожує лабіринтами свого образного й лаконічного слова, тут немає нічого зайвого, усі слова своєчасні і на потрібному місці.
Мельник легко читається, чудова мова, кожен сюжет має внутрішню напругу, закликає поринути у глибини людської душі. Його письмо могло б стати сценарієм для майбутніх кінострічок, проте не буденних, а вишуканих, інтелектуальних, таких, приміром, як «Сталкер» Тарковського, де широким залишається простір для думок і асоціацій, де вас мимохіть заставляють заглянути у свій духовний світ.
(…) Не сумніваюсь, що свіча Ярослава Мельника згуртовуватиме довкола себе все більше коло прихильників серед його читачів. У його особі ми маємо художника слова, який висотою свого таланту сягає митців світового рівня, і з часом матимемо можливість все більше в цьому пересвідчуватися.
— Микола Григорчук (BBC)
Мельник не подібний ні на кого в українській літературі, а його нова книжка могла б бути сприйнята як переклад творів якогось сучасного британського письменника. Прекрасний матеріал для Б. Камбербетча. Суміш блискучої іронії (часом «чорного гумору») та глибокого розпачу від пізнання людського єства, яке прагне катастрофи, щоб тільки зустрітися з Богом.
— Дмитро Дроздовський (День)
Критики Франції
Розповідаючи, під видом казок для дорослих, історії життя шести персонажів, що кинулися в самозабутті в один із найбільших, які тільки можна собі уявити, хаосів душі, Ярослав Мельник з величезною переконливістю піднімає питання про табу, які обмежують людську свободу
— (LIRE)
Вони попадають не в пекло, як можна було чекати, а прямо в рай. І оповідач питає цих ізгоїв, які спустилися в рай, чому вони тут
— (LE MONDE)
Його батьки познайомилися в ГУЛАЗі, він є «сином Сталіна». Він говорить про це все з ніжністю, в своїх філософських книгах, в яких роздумує, демонструючи добру школу Достоєвського, про зв'язки між гріхом і свободою
— (LA CROIX)
Шокуючі своєю тематикою, ці шість історій, що складають романне ціле, не викликають жодного відторгнення у читача: одні лише життєві обставини штовхають цих загублених персонажів на переступання норм — на єдиний вихід з їх задушливого існування. Автор, використовуючи схвильований стиль, коротку фразу і велику точність психологічного аналізу, виходить на рівень філософського роздуму про межі людської свободи, про заборони, що їх накладає християнська мораль
— (L'AISNE NOUVELLE)
Якась власне слов'янська інтонація, яка проступає час від часу в голосі тих, хто сповідається (її, скажімо, не зустрінеш у героїв Маркіза де Сада і навіть в надто безпристрасних сповідях графа де Лотреамона і Жоржа Батая), і дивовижна точність психологічного аналізу
— (LA PENSEE RUSSE)
Критики Литви
Це є література метафізичної фантастики, в якій вражаюче діє містичний, що реально гіпнотизує, мотив неминучості долі.
— Лаймонтас Йонушіс (культурний щотижневик Šiaurės Atėnai, 12.10.2006, № 817)
Він — один з найцікавіших сучасних авторів в Литві… Кожна його книга ніби «не закінчується» — залишає болюче питання, чому все так відбулося, як так сталося і що нас чекає далі. Такою була «Рояльна кімната», такий і «Кінець світу» (обидві книги випустило Видавництво Спілки письменників Литви). Подібний і «Далекий простір» — він знову ставить ті ж питання, які вражають силою простоти, але які проникають в саме серце нашої екзистенції.
Ярослав Мельник в литовській літературі має яскраво виражену свою нішу, на яку ніхто серйозно не претендує… В найкращих текстах повороти пронизливих сюжетів, що несподівано постають із звичайного щодення, виводять на такі простори уяви, де загадково стеляться чаруючі і моторошні світи буття і смерті. Хоча матеріальна і емоційна реальності видаються всім нам добре знайомими, в цих альтернативних площинах, які відкриваються, не можна бути ні в чому певним, і різні площини реальності і кошмару в найкращих моментах зливаються у вражаюче і потрясаюче видіння.
— Лаймонтас Йонушіс, «Світи буття, смерті і безсмертя»[18]
Мельника з сьогоднішнього дня я дозволю собі вважати найталановитішим фантастом-містиком цих днів в Литві (…). Ясний, конкретний стиль Мельникового писання, точно підібрані слова, живі, сучасні діалоги, а також внутрішні монологи, бездоганне маніпулювання простором і часом, химерність сюжетів і вміння переконати говорять, що це не остання мною прочитана книга Мельника.
Ярослав Мельник — один із найтаємничіших сьогоднішніх письменників в Литві. В п'ятірку найкращих книг року він, здається, попадає вдруге (…). Не зважаючи на це, про Ярослава Мельника ми знаємо небагато. Коли починаю думати, чому, то приходжу до висновку, що у всьому винуватий стиль його писання. І на якого біса Мельникові потрібні той концептуалізм і філософія, якщо частина читачів і в сучасному барі все ще сидить з ручкою від мотики в кишені, а інша частина взагалі не читає.
Очевидно, що ситуації, які створює Ярослав Мельник, виходять за межі, вони не подібні на ніщо, що в цей час з'являється в литовській літературі, хоча у світі сьогодні також дуже мало такого типу літератури.
2016 р. роман «Маша, або постфашизм» став фіналістом «BBC Книги року 2016» (Україна)
2018 р. перекладений французькою ромн «Далекий простір» (Espace lointain) визнаний Книгою року у Франції в категорії Imaginaire (премія Libr'a nous).
2018 р. роман «Далекий простір», виданий французькою, став фіналістом Європейської премії Utopiales 2018 (премія за кращий фантастичний твір європейського письменника).
.JPG)
