PROFILPELAJAR.COM

Мацуура Коітіро
Мацуура Коітіро
яп. 松浦晃一郎
Народився	29 вересня 1937 (87 років); Район Шінаґава
Країна	Японія
Діяльність	дипломат, генеральний консул
Галузь	дипломатія
Alma mater	Гаверфордський коледжd і Graduate Schools for Law and Politics and Faculty of Law, University of Tokyod
Вчене звання	почесний зарубіжний член РАМd
Знання мов	японська
Заклад	Осацький університетd, Університет Тюбуd і Організація Об’єднаних Націй
Членство	Римський клуб
Посада	Генеральний директор ЮНЕСКОd і посол Японії у Франціїd
Автограф
Нагороди	почесний доктор Бількентського університетуd почесний доктор Квебекського університету в Монреаліd почесний доктор Російського університету дружби народівd почесний доктор Московського державного університетуd Q126416260? (9 жовтня 1996)
Сайт	unu.edu/council/members/matsuura.html
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Заголовок цієї статті — японське ім'я, в якому прізвище Мацуура традиційно записане перед особовим ім'ям Коітіро.

Мацуура Коітіро (яп. 松浦晃一郎, Мацуура Ко:ітіро:, 29 вересня 1937, Токіо) — державний діяч Японії, дипломат, генеральний директор ЮНЕСКО в 1999—2009 роках.

Біографія

Закінчив юридичний факультет Токійського університету (1959) та економічний факультет коледжу Хейверфорд (Haverford College) у США, штат Пенсільванія (1961).

Доктор права Honoris Causa Університету св. Фоми, Філіппіни (2006) та доктор філософії Honoris Causa Університету Kyung Hee Республіки Корея (2008), Почесний доктор Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова (2003) та Російського університету дружби народів (2008).

З 1959 працював дипломатом.

У 1992—1994 був заступником міністра закордонних справ Японії, у 1994—1999 — послом Японії у Франції, Андоррі та Джибуті.

У 1998—1999 — голова Комітету Світової Спадщини ЮНЕСКО.

20 жовтня 1999 обрано генеральним директором ЮНЕСКО на 6 років (зайняв цю посаду 15 листопада 1999), а 12 жовтня 2005 — переобрано на новий 4-річний термін. Був першим і досі єдиним представником азійських країн на цьому посту. Його попередником був Федеріко Майор Сарагоса, а наступним генеральним директором ЮНЕСКО стала Ірина Бокова.