PROFILPELAJAR.COM

?

Косатець Махаон

Вигляд зверху

Вигляд знизу

Охоронний статус

Найменший ризик (МСОП 3.1)

Біологічна класифікація

Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Членистоногі (Arthropoda)
Клас:	Комахи (Insecta)
Ряд:	Лускокрилі (Lepidoptera)
Родина:	Косатцеві (Papilionidae)
Рід:	Косатець (Papilio)
Вид:	Косатець махаон

Біноміальна назва

Papilio machaon
(Linnaeus, 1758)

Посилання

Вікісховище:	Papilio machaon
Віківиди:	Papilio machaon
EOL:	130891
ITIS:	777696
NCBI:	76193

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Махаон.

Косатець махаон (Papilio machaon) — вид метеликів родини косатцевих (Papilionidae). Один із близько 200 видів роду, у фауні України представлений номінативним підвидом. Поширений у помірних і субтропічних широтах Північної Африки, Євразії та Північної Америки. Раритетний вид, занесений до Червоної книги України та ряду інших природоохоронних документів.^[1]^[2]

Етимологія

Наукова назва метелика має міфологічну основу. Він названий шведським натуралістом Карлом Ліннеєм на честь лікаря-хірурга, сина Асклепія і Епіони, що брав участь в поході греків на Трою під час Троянської війни (1194 до н. е. — 1184 до н. е.).^[3]^[4]

У вітчизняній ентомології часто використовуються дві інші назви метелика: махаон (традиційна), косатець-ластівець.^[2]

Опис

Досить великий метелик, з розмахом крил до 94 мм. Самки більші за самців. Загальний фон забарвлення жовтий. Візерунок крил самця та самиці ідентичний. Передні крила з темними плямами та жилками, з широкою чорною облямівкою та жовтими плямами на ній. Задні крила мають чорні хвостики, чорну облямівку з синіми та жовтими плямами та червонувате очко в задньому куті крила^[1]^[5].

Молода гусінь оксамитно-чорна з білою фігурною плямою на спині й короткими шипиками на червоних бородавочках на тілі поза плямою. Молоді забарвленням дещо схожі на пташині екскременти, що захищає їх від поїдання птахами. Червоні бородавочки в них пізніше стають помаранчевими і з кожним линянням поступово зникають. У дорослої гусениці від них нічого не залишається, їх місце займають помаранчево-жовті плями. Доросла гусінь світліша за молоду, світло-зеленого кольору з чорними поперечними смужками і дрібними червоними крапками. При збудженні позаду голови висуваються назовні два довгі помаранечево-червоні ріжки, що в стані спокою втягнені в тіло. Вони виділяють ароматичні речовини, що відлякують мурашок і птахів^[1]^[5].

Лялечки літнього покоління звичайно жовтуваті або зелені з дрібними темними крапками, їх колір залежить від субстрату. Зимуючі лялечки звичайно світло-коричневі з чорнуватим головним кінцем, з товстими ріжками на голові й темним черевним боком^[1]^[5].

Поширення

Голарктичний вид. Ареал виду широкий, охоплює помірні та субтропічні райони Північно-Західної Африки, Євразії та Північної Америки. В горах Європи піднімається до висоти 2000 м над рівнем моря (Альпи), в Азії — до 4500 м (Тибет). Населяє всю континентальну Європу від морів Північного Льодовитого океану до узбережжя Чорного моря і Кавказу, в Англії мешкає тільки в графстві Норфолк. В Україні зустрічається у всіх регіонах^[1]^[2].

Місця перебування. Чисельність

Евритопний вид. В Україні зустрічається у відкритих, добре прогрітих (сонячних) місцях: у степах, на сухих ділянках долин річок, пагорбах, схилах, суходільних луках, лісових галявинах і просіках, узліссях, гірських пасмах, а також серед окультурених ландшафтів (парків, скверів, садів, узбіччя доріг тощо). Здатний до спонтанних міграцій^[2]^[4]^[5].

Останні десятиліття спостерігається тенденція до скорочення чисельності, хоча подекуди залишається звичайним видом. На окремих ділянках щільність популяції в пік льоту імаго може досягати до 5—10 ос./га, здебільшого не перевищує 0,1—1 ос./га. Основними причинами зниження чисельності популяції є порушення (розорювання земель) та погіршення стану біотопів унаслідок господарської діяльності (застосування пестицидів, надмірне випасання худоби, викошування та випалювання трав), відлов колекціонерами^[1]^[2]^[6]^[7]^[8]^[9].

Особливості біології

Дорослі метелики харчуються нектаром різноманітних квітучих рослин. Полюбляють сідати на вологу землю, тому додатковою умовою перебування в певних місцевостях є наявність там хоча б невеликих зволожених ділянок^[4].

На півдні Європи, в Азії та Африці має 3 генерації за рік. В помірному кліматі, у тому числі в Україні, — 2, а в північній частині ареалу та в горах — лише одну генерацію на рік. Період льоту може коливатися залежно від погодних умов. В Україні має 2 генерації: на півночі період першого льоту відмічається від кінця квітня по кінець травня, другого — від кінця червня по кінець серпня; на півдні — від початку квітня (іноді кінця березня) по жовтень, у двох—трьох поколіннях, літ яких може перекриватись. У високогір'ях Карпат відмічається тільки одне покоління (червень — серпень)^[1]^[2]^[7].

Для парування махаона характерний гілл-топпінг. Перед відкладанням яєць самиця зависає в повітрі, потім сідає на кормову рослину, підгинає черевце, витягує антивагінальні пластинки і прикріплює яйце на нижній бік листка. За одну спробу відкладається 1—2 (іноді 3) яйця. Яйця півкулястоподібні, скульптура дрібна, колір зеленуватий або сіро-жовтий із червонувато-коричневим верхом і середньою частиною, пізніше блакитнуватий із чорним візерунком. Розвиток яєць відбувається протягом 3—5 днів, гусені та лялечки — по 1—2 тижні залежно від температури навколишнього середовища. Гусінь харчується рослинами родин окружкових (ласкавці, смовді, різак, морква, кріп, тмин), рутових (рута запашна, ясенці), айстрових (полин, деревій) та ін. Гусениці охоче поїдають свій і чужий екзувій після линяння^[2]^[4]^[5].

До середини літа гусінь стає товстою, неповороткою, майже не їсть. Вона прикріплюється до стебла і повисає головою вниз. Через деякий час вона перетворюється на лялечку, а ще через 1—2 тижні — на дорослу особину (імаго). Метелики 1-го покоління дрібніші й темніші за метеликів 2-го і 3-го поколінь. Махаон зимує на стадії лялечки, ховаючись у землю, а гусінь літніх генерацій заляльковується на кормовій рослині або біля неї. Лялечка прикріпляється до стебла кормової рослини пояском із шовковини і заднім кінцем головою вверх. Весною, в кінці квітня — початку травня після метаморфозу з'являється метелик^[1]^[2]^[8]^[4].

Охорона

Вид занесений до Червоної книги України (2009) (охоронна категорія: вразливий вид). На регіональному рівні в Україні занесений до Червоних книг/списків тварин Карпат, АР Крим, Дніпропетровської, Донецької і Запорізької областей. На більшій частині ареалу стан природних популяцій виду залишається стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронний статус «відносно благополучний вид»^[1]^[7]^[8]^[10]^[11]^[12].

Для збереження природних популяцій виду необхідні наступні заходи: 1) створення ентомологічних заказників у місцях із високою чисельністю виду; 2) лімітування випасу худоби та сінокосіння; 3) заборона випалювання трав; 4) розмноження та розведення метеликів у спеціально створених умовах^[1]^[6].

Зважаючи на значне поширення, метелик охороняється на багатьох природоохоронних територіях у межах ареалу, у тому числі в Україні, зокрема в Українському степовому, Луганському і Дніпровсько-Орільському природних заповідниках, Національному заповіднику «Хортиця», національних природних парках «Кременецькі гори», «Великий Луг», «Приазовський» та ін.^[6]^[7]^[8]^[9]^[13]^[12]^[14]^[15].

Практичне значення

Махаон — напевне, найвідоміший метелик в Європі та Україні. Так, 2003 року його оголошено в Німеччині метеликом року.

Через своє яскраве забарвлення та великі розміри, махаон часто потрапляє до ентомологічних колекцій, що, певним чином, впливає на його чисельність.

Див. також

Джерела. Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л Махаон у Червоній книзі України
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Некрутенко Ю., Чиколовець В. Денні метелики України. — К. : Вид-во Раєвського, 2005. — 232 с. (с. 51, 54—55)
↑ Мурзин В. С. Бабочки — М. : Тропа, 1993. — 48 с. (с. 10)
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Львовский А. Л., Моргун Д. В., Булавоусые чешуекрылые Восточной Европы. — М. : Т-во науч. изданий КМК, 2007. —443 с. (с. 174—175)
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Коршунов Ю. П. Булавоусые чешуекрылые Северной Азии. — М. : Тов-во науч. иданий КМК, 2002. — 419 с. (c. 182—184)
↑ ^а ^б ^в Червона книга України. Тваринний світ / Під заг. ред. М. М. Щербака. — К. : Укр. энциклопедія, 1994. — 464 с. (с. 111)
↑ ^а ^б ^в ^г Червона книга Українських Карпат. Тваринний світ / Заг. ред..: Мателешко О. Ю., Потіш Л. А. — Ужгород : Вид-во «Карпати», 2011. — 335 с. (с. 94)
↑ ^а ^б ^в ^г Червона книга Дніпропетровської області. Тваринний світ / Під ред. О. Є. Пахомова. — Дніпропетровськ : ТОВ «Новий Друк», 2011. — 488 с. (с. 135)
↑ ^а ^б Петроченко В. І., Жаков О. В. Тваринний світ Національного заповідника «Хортиця» // Заповідна Хортиця : збірник праць Національного заповідника «Хортиця». — Запоріжжя : Дике Поле, 2006. — С. 239—246
↑ Красная книга Республики Крым. Животные / Отв. ред. С. П. Иванов и А. В. Фатерыга. — Симферополь : ООО «ИТ «АРИАЛ», 2015. — 440 с (с. 157)
↑ Червона книга Донецької області: тваринний світ. Науково-інформаційний довідник / За ред. В.Д. Залевського, О. І. Бронскова. — Вінниця : ПрАТ «Вінницька обласна друкарня», 2017. — 452 с. (с. 126)
↑ ^а ^б Тваринний світ Запорізької області у Червоній книзі України. Мелітопольщина : довідникове видання / За ред. Н. М. Сурядної, В. І. Лисенка. — Мелітополь : ТОВ «Колор-Принт», 2017. — 240 с. (с. 48)
↑ Муленко М. А., Карпенко Г. О., Жаков О. В. Ентомофауна о. Хортиця // Природа острова Хортиця : колективна монографія / [за ред. С. Г. Охрименко]. — Запоріжжя : Дніпровський металург, 2016. — Вип. 2. — С. 101—151
↑ обстежено територію Маслятинського ПНДВ, а саме гори Вовчу та Сокілля – Національний природний парк "Кременецькі гори" (укр.). Процитовано 13 травня 2019.^{[недоступне посилання з листопадаа 2019]}
↑ Голобородько К. К., Махіна В. О. Лускокрилі (Lepidoptera), які охороняються в Національному природному парку «Великий Луг» // Вісник Дніпропетровського ун-ту. Біологія, екологія. — 2013. — 21(2). — С. 89—94

Література

Воловник С. В. Бабочка махаон // Природа. — 1991. — № 6. — С. 50—53
Коршунов Ю. П. Булавоусые чешуекрылые Северной Азии. — М. : Тов-во науч. изданий КМК, 2002. — 419 с. (c. 182—184). — ISBN 5-87317-115-7
Львовский А. Л., Моргун Д. В., Булавоусые чешуекрылые Восточной Европы. — М. : Т-во науч. изданий КМК, 2007. —443 с. (с. 174—175). — ISBN 978-5-87317-362-4
Некрутенко Ю., Чиколовець В. Денні метелики України. — К. : Вид-во Раєвського, 2005. — 232 с. (с. 51, 54—55). — ISBN 966-7016-17-X