PROFILPELAJAR.COM

Матильда цу Гогенлое-Орінґен
Матильда цу Гогенлое-Орінґен
нім. Mathilde zu Hohenlohe-Öhringen
	Матильда цу Гогенлое-Орінґен Княгиня Матильда, 1837, замковий музей Зондерсгаузена
5-а княгиня-консорт Шварцбург-Зондерсгаузену
Початок правління:	19 серпня 1835
Кінець правління:	5 травня 1852
Попередник:	Кароліна Шварцбург-Рудольштадтська
Наступник:	Марія Саксен-Альтенбурзька
Дата народження:	3 липня 1814
Місце народження:	Орінґен
Дата смерті:	3 червня 1888 (73 роки)
Місце смерті:	палац Мірабель, Зальцбург, Австро-Угорщина
Чоловік:	Ґюнтер Фрідріх Карл II
Діти:	Марія, Гуго
Династія:	Гогенлое, Шварцбурги
Батько:	Фрідріх Август цу Гогенлое-Орінґен
Мати:	Луїза Вюртемберзька
	Матильда цу Гогенлое-Орінґен у Вікісховищі

Матильда цу Гогенлое-Орінґен (нім. Mathilde zu Hohenlohe-Öhringen), повне ім'я Фредеріка Александріна Марія Матильда Катерина Шарлотта Євгенія Луїза цу Гогенлое-Орінґен (нім. Friederike Alexandrine Marie Mathilde Catherine Charlotte Eugenie Luise zu Hohenlohe-Öhringen), 3 липня 1814 — 3 червня 1888) — принцеса цу Гогенлое-Орінґен з дому Гогенлое, донька князя Гогенлое-Орінґенського Августа та вюртемберзької принцеси Луїзи, дружина князя Шварцбург-Зондерсгаузена Ґюнтера Фрідріха Карла II (1835—1852).

Біографія

Матильда народилась 3 липня 1814 року в Орінґені. Вона була другою дитиною та єдиною донькою в родині князя Гогенлое-Орінґенського Августа та його дружини Луїзи Вюртемберзької. Мала старшого брата Фрідріха. Згодом родина поповнилася молодшими синами Гуго та Феліксом. Мешкало сімейство в Орінґенському замку.

Батько Матильди у 1820—1835 роках був президентом верхньої палати Вюртемберзького ландтагу. Історик Едуард Везе змальовував дівчину як добре виховану та чудово освічену.^[1]

У 20 років Матильда взяла шлюб із 33-річним спадкоємним принцом Шварцбург-Зондерсгаузена Ґюнтером Фрідріхом Карлом. Наречений був удівцем, від першого шлюбу мав трьох малолітніх дітей. Це виявився перший шлюбний союз між династіями Шварцбургів та Гогенлое. Молоді люди випадково познайомились у Штутгарті, де Ґюнтер Фрідріх Карл дізнався про «принцесу великого розуму та захоплюючої зовнішності», в той час як вона перебувала там із батьками.^[1]

Весілля пройшло 29 травня 1835 року в Орінґені. 8 червня пара прибула до Арнштадта. За два місяці Ґюнтер Фрідріх Карл здійснив державний переворот і став правлячим князем. Оселилися молодята у замку Зондерсгаузена. Завдяки Матильді, яка покровительствувала науці та мистецтвам,^[2] Зондерсгаузен незабаром став важливим культурним центром. Життя у столиці князівства пожвавилось. Влаштовувались благодійні концерти.^[3] Княгиня сама писали вірші та драми, виступала співачкою у п'єсах придворного театру. Також відмовилася від старого начиння замку і замовила у Берліні нову порцеляну на Королівській прусській мануфактурі.^[1]

У монаршого подружжя народилося двоє дітей:

Марія (1837—1921) — одружена не була, дітей не мала;^[4]
Гуго (1839—1871) — одружений не був, дітей не мав.

У 1839 році Матильда заснувала школу для дівчаток Mathildepflege, а у 1843 — дитячий садок Kleinkinderbewahranstalt з вихованням за методикою Фробеля.^[3] У 1841 році задовольнила прохання надати стипендію Фредеріці Євгенії Йон. До 1844 року дівчина жила у князівській резиденції, після чого завершила у 1847 році навчання у Віденській консерваторії. Втім, кар'єра її як співачки склалася невдало, і Матильда знову взяла її до двору та зробила читцем та попутницею у своїх численних подорожах.^[2] У коло княгині входив також публіцист Фрідріх фон Сюдов.^[1]

Стан здоров'я Матильди був не найкращим, у супроводі чоловіка вона щороку їздила на води лікуватися цілющими ваннами. Перевагу вони віддавали курортам Бад-Кіссінген та Вісбаден.^[1]

Після кількох гармонійних років відносини подружжя стали проблематичними. Князь все менше був готовим слідувати духовним амбіціям Матильди й фінансувати їх.^[1] У 1847 році пара розділилася, Матильда з дітьми від'їхали до Орінґену. Втім, за проханням, наступного року вона повернулася, однак мешкала у мисливському будинку Поссен. У 1849 році був укладений новий договір про розділення подружжя. Незважаючи на протести зондерсгаузенців, розірвання шлюбу набуло чинності 5 травня 1852 року, як того і вимагав князь. Не допоміг навіть великий збір підписів громадян проти цього акту.^[3]

Матильда залишила Шварцбург-Зондерсгаузен разом з донькою. Її матері вже не було, а батько, передавши владу Гуго, пішов з життя у лютому 1853 року у силезькому маєтку. Надалі Матильда з Марією жили у Фрідріхсруе біля Орінґена та Мюнхені, звідки виїжджали до гірських баварських курортів.^[2] Фінансові негаразди змусили її у 1863 році скоротити свій двір та звільнити Євгенію Йон, яка в майбутньому стала відомою романісткою під псевдонімом Е. Марлітт^[5] У 1874 році вона орендувала палаці Мірабель у Зальцбурзі, який перебував у власності міста. Там вона усамітнено мешкала разом з донькою у скромних фінансових умовах до самой смерті.^[3] Її колишній чоловік більше не одружувався, проте мав позашлюбну доньку (нар. 1863). Страждаючи від хвороб, у 1880 році він зрікся влади на користь сина від першого шлюбу.

Померла Матильда 3 червня 1888 року в палаці Мірабель. Похована на старому цвинтарі Арнштадта у Шварцбург-Зондерсгаузені.^[6]

Генеалогія

Генріх Август Гогенлое-Інґельфінґен

Вільгельміна Елеонора Гогенлое-Орінґен

Юліус Ґебхард фон Гойм

Крістіана фон Діскау

Фрідріх Ойген Вюртемберзький

Фредеріка Бранденбург-Шведтська

Крістіан Карл Штольберг-Ґедернський

Елеонора Ройсс цу Лобенштайн

Фрідріх Людвіг Гогенлое-Інґельфінґен

Амалія фон Гойм

Євген Фрідріх Вюртемберзький

Луїза Штольберг-Ґедернська

Фрідріх Август Гогенлое-Орінґен

Луїза Вюртемберзька

Матильда

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Hendrik Bärnighausen. Carl Scheppig (1803—1885). Ein Schinkel-Schüler in Berlin, Rom und Sondershausen. Baurat in Sondershausen 1836 bis 1885 [1] [Архівовано 25 червня 2018 у Wayback Machine.] (нім.)
↑ ^а ^б ^в Franz Brümmer: Marlitt, E. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 52, Duncker & Humblot, Leipzig 1906, стор. 213–216 [2] [Архівовано 25 червня 2018 у Wayback Machine.] (нім.)
↑ ^а ^б ^в ^г Стаття «Fürstin fand letzte Ruhe in Arnstadt» від 5 липня 2014 року [3] (нім.)
↑ Landesarchiv Thüringen — Staatsarchiv Rudolstadt Aktualisierte Beständeübersicht. стор. 393. [4] (нім.)
↑ Wolfgang Griep: Marlitt, Eugenie. In: Neue Deutsche Biographie. Band 16, Duncker & Humblot, Berlin 1990, ISBN 3-428-00197-4, стор. 229 [5] [Архівовано 25 червня 2018 у Wayback Machine.] (нім.)
↑ Старий цвинтар Арнштадта [6] [Архівовано 30 грудня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)

Література

Christa Hirschler, Ulrich Hahnemann: Das Fürstliche Haus Schwarzburg-Sondershausen. Deutsche Fürstenhäuser, Heft 10. Börde-Verlag, Werl 2004, ISBN 3-9809107-0-9.
Chronik von Arnstadt. Verlag Kirchschlager, Arnstadt 2003.
Dr. Harald Mittelsdorf. Traditionslinien in der Thüringischen Sozialpolitik – am Beispiel verdienstvollen Wirkens Thüringer Persönlichkeiten. [7] (нім.)