PROFILPELAJAR.COM

Марк Клавдій Марцелл
Марк Клавдій Марцелл
лат. Marcus Claudius Marcellus
Народився	не пізніше 229 до н. е. ; Стародавній Рим
Помер	177 до н. е. ; Рим, Римська республіка
Країна	Стародавній Рим
Діяльність	давньоримський політик, давньоримський військовий
Суспільний стан	нобілітет
Посада	народний трибун, римський губернатор, претор, едил, давньоримський сенатор[d], консул і цензор Стародавнього Риму
Рід	Claudii Marcellid
Батько	Марк Клавдій Марцелл
Мати	невідомо
У шлюбі з	невідомо
Діти	Марк Клавдій Марцелл
	; ; ;

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Марк Клавдій Марцелл.

Марк Клавдій Марцелл (лат. Marcus Claudius Marcellus; 236 до н. е. — 177 до н. е.) — політичний та військовий діяч Римської республіки, консул 196 року до н. е., цензор 189 року до н. е.

Життєпис

Походив з плебейської гілки роду Клавдіїв. Син Марка Клавдія Марцелла, консула 222 року до н. е. У 226 році до н. е. зазнав сексуальних переслідувань з боку еділа Гая Скантинія Капітоліна.

У 208 році до н. е. служив військовим трибуном в армії батька. Був з ним при Венузії, де також потрапив у засідку, але залишився живим. У 205 році до н. е. Марк освятив храм Честі та Доблесті, побудований ще батьком. У 204 році до н. е. його обрано народним трибуном, супроводжував сенатську комісію з розслідування зловживань Публія Корнелія Сципіона Африканського на Сицилії. У 200 році до н. е. — курульний еділ. На цій посаді продавав населенню зерно за низькою ціною. Також під час своєї каденції провів гарно влаштовані Римські ігри. У 198 році до н. е. на посаді претора Марцелл керував Сицилією.

У 196 році до н. е. його обрано консулом разом з Луцієм Фурієм Пурпуріоном. Побажав отримати як провінцію Македонію. Але народ проголосував проти війни й Марцелл отримав Італію. Після цього почав війну з галлами у північній Італії, під час якої спочатку зазнав поразки від боїв, потім здолав інсумбрів, сплюндрував місто Ком. Згодом разом з Пурпуріоном розбив боїв. За перемогу над інсумбрами отримав тріумф. У цьому ж році став членом колегії понтифіків.

У 195 році до н. е. був членом посольства до Карфагену, під час якого були зауважено на необхідності видачі Ганнібала Риму, позаяк той готує нову війну. У 193 році до н. е. призначений легатом до консула Луція Корнелія Мерули у війні із боями.

У 189 році до н. е. його обрано цензором разом з Титом Квінкцієм Фламініном. Цензори виключили із складу сенату 4 осіб, віддали на відкуп укріплення Капітолія, зміцнення міської дороги, провели перепис населення та здійснили люстрацію.