У 1985 році закінчив Військово-морську академію в Ленінграді.
З 1985 по 1997 рік службу проходив на Чорноморському флоті. Командував дивізіоном десантних кораблів, обіймав посади начальника штабу бригади та дивізії морських десантних сил, начальника штабу Кримської військово-морської бази, очолював відділ різнорідних сил управління бойової підготовки Чорноморського флоту.
З 1997 по 2003 рік — заступник командувача Військово-Морських сил України (Головнокомандувача ВМС України) з бойової підготовки — начальник управління бойової підготовки.
У 2003 — 2004 роках проходив службу на посаді заступника командувача Військово-Морських сил України з озброєння і судноремонту — начальника управління.
З 2004 року обіймав посаду першого заступника командувача Військово-Морських Сил Збройних сил України Тенюха Ігора Йосиповича.
Указом Президента України від 17 березня 2010 року віцеадмірала Максимова Віктора Володимировича призначено на посаду командувача Військово-Морських Сил Збройних сил України[1].
20 серпня 2010 року командувачу Військово-Морських Сил Збройних Сил України віцеадміралу Максимову В. В. присвоєно військове звання адмірала[2].
27 червня 2012 року звільнений з посади командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України[3] та з військової служби у запас за станом здоров'я з правом носіння військової форми одягу[4].
Одружений. Має сина.
Нагороди
СРСР
За мужність і відвагу, виявлені під час виконання спеціального завдання в умовах, поєднаних з ризиком для життя, нагороджений орденом «За особисту мужність».
Орден «За заслуги» III ст. (28 квітня 2011) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, зразкове виконання військового обов'язку, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм[5]
Орден Данила Галицького (3 грудня 2008) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності і безпеки України, зразкове виконання військового обов'язку, високий професіоналізм та з нагоди 17-ї річниці Збройних Сил України[6]