Лулу Вонг[1] (кит.: 王子逸 ;[2] народилась 25 лютого 1983) — американська режисерка китайського походження. Вона найбільш відома тим, що написала сценарій і зняла комедійно-драматичні фільми «Посмертно» (2014) і «Прощання» (2019). За останній фільм вона отримала премію Independent Spirit Award за найкращий фільм, а Американський інститут кіно назвав фільм одним із десяти найкращих фільмів 2019 року. Вонг також написала сценарій, продюсувала і поставила кілька короткометражних фільмів, документальних фільмів і музичних відео.
Молодість і освіта
Вонг народилася в Пекіні. Її батько Хайянь Вонг був китайським дипломатом у СРСР,[3] а мати Цзянь Юй — колишня культурна критикиня і редакторка Пекінської літературної газети.[3] У неї є молодший брат Ентоні.[4] Свої перші роки Ван провела в Пекіні з батьками і ненадовго жила з бабусею по батьківській лінії протягом року в Чанчуні, Цзілінь, перш ніж емігрувати до Майамі у віці 6 років, оскільки її батько захищав докторську дисертацію в Університеті Маямі.[5]
Вонг — піаністка з класичною освітою, починає вчитися з чотирьох років і відвідує школу мистецтв New World School of the Arts.[6][7] Батьки заохочували її стати професійною піаністкою; її мама щодня водила її до місцевої церкви в Маямі, щоб займатися, перш ніж вони змогли купити для неї піаніно.[8] Зрештою Вонг вирішила не займатися музикою, коли навчалася в коледжі.[8]
Вонг вивчала музику та літературу в Бостонському коледжі з 2001 року і закінчив у 2005 році, отримавши подвійну спеціальність з літератури та музики.[9] Вонг каже, що вона захотіла стати режисеркою після перегляду фільму Стівена Шейнберга «Секретарка» у 2002 році на останньому курсі.[10] Потім вона пройшла два курси кіновиробництва та зняла кілька короткометражних фільмів ще в коледжі.[11] Після вивчення мистецтва кіно та створення кількох короткометражних і документальних студентських фільмів, Вонг переїхала до Голлівуду у 2007 році, щоб займатись письменництвом.
Кар'єра
2005—2007
Кіновиробнича кар'єра Вонг почалась у залах суду. Вона створювала короткі відео «день із життя» для юридичних фірм для свого стартапа, знімаючи щоденну боротьбу постраждалих у повсякденному житті. Вона опитала багатьох клієнтів та їхні родини, намагаючись показати ступінь їхніх травм.[12]
У 2005 році, будучи ще студенткою, Вонг отримала нагороду за найкращий фільм початківця на премії Бостонського коледжу Болдуїна за фільм «Оповідач», який вона зняла разом зі студентом Бостонського коледжу Тоні Гейлом.[11][13] Наступного року вони виграли премію Болдуіна за найкращий короткометражний фільм «Риби»[14] на кінофестивалі Болдуіна в Бостонському коледжі.[15] Вонг і Хейл також разом працювали над короткометражним документальним фільмом 2006 року «Рибалка в Перській затоці» про надмірний вилов риби у Панамі.[11][16] Її наступним проєктом став короткометражний фільм Can-Can 2007 року[17], знятий на основі оповідання Артуро Віванте про шлюб і невірність.[11]
2008—2015
У 2008 році, незабаром після переїзду до Лос-Анджелесу, Вонг стажувалася разом з Бернадетт Бургі. Після поїздки в IKEA вони вирішили зняти фільм через свою взаємну прихильність до оповідань і романтичних комедій.[18] Вонг і Бюргі заснували власну виробничу компанію Flying Box Productions;[19] де Вонг зняла кілька короткометражних фільмів і музичних відео, а у 2014 році — свій перший повнометражний фільм «Посмертно».[20] Дія фільму відбувається у Берліні, Німеччина, «Посмертний» — це американо-німецька копродукція, у якій головних ролях знялись Бріт Марлінг і Джек Г'юстон.[21] Фільм дебютував на Цюріхському кінофестивалі 4 жовтня 2014 року[22], був показаний у США на Міжнародному кінофестивалі у Маямі[23] і був випущений у всьому світі.
У 2014 році Вонг отримала режисерську стипендію Чаза та Роджера Еберта на Film Independent Spirit Awards.[24][25] Прем'єра короткометражного фільму Вонг «Дотик» 2015 року відбулася на фестивалі Palm Springs International ShortFest.[26]Дотик був відібраний Американською сінематекою також і завдяки фокусу на режисерок-жінок,[27] а також виграв найкращу драму на фестивалі Asians on Film.[28]
2016–дотепер
У травні 2016 року Вонг написала та розповіла історію «Чого ви не знаєте» для радіопрограми This American Life.[29] Пізніше того ж року почалася розробка художнього фільму, заснованого на цій історії з продюсером Крісом Вайцем, який почув її по радіо.[8][18][30]
У січні 2019 року відбулась прем'єра другого повнометражного фільму Вонг «Прощання» на кінофестивалі «Санденс», де він був відібраний для всесвітнього прокату A24.[31] У фільмі розповідається про нью-йоркську художницю Біллі (яку зіграла Аквафіна в її першій драматичній ролі), яка їде до Китаю для возз'єднання сім'ї, щоб відвідати свою вмираючу бабусю. Сім'я вирішила тримати в таємниці правду про стан Най Най (мандаринською означає «бабуся») і влаштовує весілля як привід для свого возз'єднання.[32][33] Вонг заснувала фільм на історії власної сім'ї; фільм починається з титульної картки, яка говорить: Засновано на справжній брехні.[32][34][35] Фільм представлено здебільшого китайською мовою з англійськими субтитрами. Зйомки проходили в районі, де жила бабуся Вонг, тому вона запропонувала своїй справжній двоюрідній тітці Лу Гонг зіграти саму себе у фільмі.[33]
Особисте життя
Вонг вільно володіє англійською та китайською мовами, а також трохи розмовляє іспанською.[36] З 2018 року вона перебуває у стосунках із колегою-режисером Баррі Дженкінсом.[1]
Її брат Ентоні працює су-шефом у ресторані Еріка Боста Auburn у Лос-Анджелесі.[4][37]
↑About. LULU WANG(амер.). Архів оригіналу за 1 березня 2019. Процитовано 13 березня 2019.
↑LuLu Wang - Sundance Co//ab. collab.sundance.org(англ.). Процитовано 10 лютого 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
