PROFILPELAJAR.COM

Степан Омелянович Лисогор
Степан Омелянович Лисогор;
Штабскапітан; Полковник
Загальна інформація
Народження	28 лютого (12 березня) 1889 ; Верхньодніпровськ, Катеринославська губернія, Російська імперія
Смерть	не раніше 1923
Військова служба
Приналежність	УНР
Війни / битви	Перша світова війна; Українсько-радянська війна Другий зимовий похід;
Командування
	командир 9-ї бригади 3-ї Залізної стрілецької дивізії
Нагороди та відзнаки
	Орден Святого Георгія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лисогор.

Степан Омелянович Лисогор (28 лютого 1889, м. Верхньодніпровськ — †?) — полковник Армії УНР.

Життєпис

Народився у м. Верхньодніпровськ. 3 1914 року служив офіцером у 260-му піхотному Брацлавському полку. У 1916—1917 роках командував 2-м батальйоном у 754-му піхотному Тульчинському полку. Нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня (18 листопада 1917). Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.

Був одним із ініціаторів українізації у 189-й дивізії. З листопада 1917 року до кінця січня 1918 року — командир 1-го куреня 753-го піхотного Вінницького полку, що був українізований.

У грудні 1917 року на чолі куреня прибув до Миколаєва. У 1918 року закінчив Інструкторську школу старшин. Навесні 1919 р. — командир 1-го куреня 56-го пішого дієвого Немирівського полку Дієвої армії УНР.

Влітку 1919 року — командир 12-го пішого Немирівського полку ім Сірка. 3 7 жовтня 1920 року — командир 9-ї бригади 3-ї Залізної стрілецької дивізії. Станом на 25 травня 1921 року — приділений до штабу 21-го куреня 7-ї бригади 3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР.

Учасник Другого Зимового походу у складі Волинської повстанської групи 4-19 листопада 1921 року, під час якого командував 5-м збірним куренем 3-ї Залізної дивізії. У бою під станцією Чоповичі 11 листопада 1921 р. дістав важке поранення (Степана Лисогора та ще кількох поранених вояків героїчно врятувала його дружина Юзефа Лисогор, яка також брала участь у Другому Зимовому поході).

З 1923 р. жив на еміграції у Калішу.

Подальша доля невідома.

Джерела

Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 73-79; Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 73. — С. 37.
Калюжний О Із Саранська до Херсона//За Державність. — Варшава — 1939. — Ч. 9. — С. 171—178.
Шпілінський О. Базар//За Державність. — Каліш. — 1932. — Ч. 3. — С. 108—134.
Ремболович І. Рейд 1921 року//За Державність. — Каліш. — 1932 — Ч. 3. — С 156—171.
Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ. — 2002. — С. 215.
Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
Военный орден Святого Великомученика и Победоносца Георгия. Именные списки 1769—1920 — Москва — 2004. — С. 611.