Яки́м Дави́дович Ле́вич (16 лютого 1933 , Кам'янець-Подільський — 29 липня 2019 , Київ ) — український художник єврейського походження . Член Спілки художників УРСР з 1967 року, потім
Національної спілки художників України .
Навчався в республіканській художній школі. 1960 року закінчив Київський художній інститут (нині — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури ).
Працював художнім редактором дитячого журналу «Малятко», ілюстрував твори для дітей, зокрема, Григора Тютюнника . Один із найсвоєрідніших художників вітчизняного андеграунду 1960—1980-х, в якому підтримкою були спілкування з колом митців покоління шістдесятників — Валерієм Ламахом , Анатолієм Лимарєвим , Віленом Барським та ін. Картини Левича, глибоко ліричні, позначені особливою авторською манерою кольоропису, продовжуючи традиції вітчизняного мистецтва, насичують їх новим досвідом.
Твори зберігаються в Національному музеї України, музеї історії Києва, музеї Роджерс-Університету (США), у фондах Міністерства культури та Спілки художників, у Зібранні (колекції) образотворчого мистецтва Градобанку , в інших приватних колекціях Києва , Санкт-Петербурга , Софії , а також у США , Англії , Ізраїлі , Німеччині .
Автор пам'ятника скорботи «Менора» в Бабиному Яру в Києві (1991, у співавторстві з Юрієм Паскевичем і сином Олександром Левичем).
Я. Левич. Портрет Григора Тютюнника. П.,о., 80х60.1979 Колективні:
1985 — «Виставка дев'яти» (Київ, зал Спілки художників)
1989 — «Український живопис 60-80-х рр.» (Оденсе, Данія )
1992 — «Український живопис» (Тулуза, Франція )
Персональні
1978 — виставка графіки (Львів — Киів, зал Спілки художників)
1991 — Київ, Український дім
1992 — Київ, Національний музей України
1994 — Київ, Український дім
1995 — Музей хасидського інституту мистецтв (Нью-Йорк , США)
1998 — Галерея «36» Киівської спілки художників
2001 — Галерея «Тадзіо»
2006 — Київ, Центр сучасного мистецтва «Совіарт»
Жертви Злочинці Пам'ятники В літературі та музиці Автори творів
