PROFILPELAJAR.COM

	Кувейтські вежі
Країна	Кувейт
Адміністративна одиниця	Ель-Кувейт
Часовий пояс	UTC+3
З матеріалу	залізобетон
Архітектор	Sune Lindströmd і Malene Bjørnd
Статус спадщини	Об'єкт попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО[d]
Висота	187 м
Критерій Світової спадщини (2005)	(i)d і (ii)d
	Офіційний сайт
	Кувейтські вежі у Вікісховищі

Не плутати з Кувейтськими водонапірними вежами.

29°23′24″ пн. ш. 48°00′11″ сх. д. / 29.39° пн. ш. 48.003055555556° сх. д. / 29.39; 48.003055555556

Кувейтські вежі — комплекс з трьох залізобетонних веж у Ель-Кувейті, розташованих на мисі, який виступає у води Перської затоки. Первісне утилітарне призначення башт — підтримувати тиск води в водопровідній мережі міста. Однак, завдяки яскравій індивідуальності та архітектурній виразності, Кувейтські вежі стали всесвітньо відомою пам'яткою і символом столиці близькосхідного емірату.

Три вежі, дві з яких є водонапірними, а третя, найтонша, несе електричне обладнання і прожектори для освітлення перших двох, Їх будувала Белградська будівельна компанія «Енергопроєкт» за проєктом шведського архітектора Малені Бйорна. Емір Кувейту шейх Джабір аль-Ахмед особисто здійснив вибір проєкту з декількох, представлених на конкурс. Вежі були споруджені в 1971—1976 роках і урочисто відкриті 26 лютого 1977 року. Під час війни в Перській затоці 1990—1991 років вони постраждали, але були відновлені до 2012 року і тепер зустрічають туристів у своїй колишній пишноті.

Центральна водонапірна вежа має 187 м у висоту і привертає увагу двома натягнутими на вежу кулями. Нижня — це ємність для води об'ємом 4500 кубічних метрів, всередині ж верхньої кулі, розміщеної на висоті 123 м над рівнем землі, на поворотній платформі розташований панорамний ресторан на 90 місць. Платформа разом зі столиками і всіма відвідувачами ресторану робить повний оберт за 30 хвилин. Висота другої водонапірної вежі з однією кулею — 147 м; дві вежі разом здатні запасти до 9 тисяч кубічних метрів води.

Своєрідний зовнішній вигляд сферичних баштових конструкцій досягнуто завдяки особливому покриттю, що складається з безлічі сталевих дисків синього, зеленого і сірого кольорів. Це оформлення, за словами архітектора веж Малені Бйорна, покликане нагадувати про синьо-блакитні музичні куполи середньовічних мечетей. Всього три кулі оброблені більш ніж сорока тисячами таких дисків восьми відтінків, розташованих по спіралі.

Він є символом сучасного Кувейту та об'єктом, який незмінно привертає туристів, кувейтські вежі ефектно освітлені в темний час доби. Витончений силует веж можна бачити й на банкноті в один кувейтський динар.

У 1980 році роботу зодчих — водонапірні башти, спільно з Кувейтськими водонапірними вежами (комплекс з 31 веж був побудований також в Ель-Кувейті в 1970—1976 роках) — відзначено премією Ага Хана з архітектури^[1].

Література

Kultermann, Udo, 1999. Contemporary architecture in the Arab states: Renaissance of a region. New York; London: McGraw-Hill. ISBN 0070368317
Kultermann, Udo, 1981. Kuwait Tower. Malene Bjorn's work in Kuwait. MIMAR: Architecture in Development, 1981:2. с 40-41. Hasan-Uddin Khan, ed. Singapore: Concept Media Ltd. ISSN 0129-8372
Water Towers, 1983. В книге: Renata Holod, editor; Darl Rasdorfer, associate editor. 1983. Architecture and Community: building in the Islamic world today: the Aga Khan Award for Architecture. с.173-181. Millerton: Aperture; Oxford: Phaidon. ISBN 0893811238