PROFILPELAJAR.COM

село Кошляки
Герб	Прапор
	Церква Святої Преподобної Параскеви СербськоїЦерква Святої Преподобної Параскеви Сербської
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Тер. громада	Скориківська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA61040450100053813
Основні дані
Населення	940
Поштовий індекс	47822
Телефонний код	+380 3543
Географічні дані
Географічні координати	49°40′35″ пн. ш. 26°08′48″ сх. д.H G O
Водойми	р. Нетека
Найближча залізнична станція	Підволочиськ
Місцева влада
Адреса ради	47814, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с Скорики, вул Богдана Хмельницького 1б
Карта
	Кошляки
	Кошляки
Мапа
	Кошляки у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Кошляки.

Кошля́ки — село в Україні, у Скориківській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області.

До 2015-го було центром сільської ради, якій підпорядковувалося село Голотки. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Скориківської сільської громади.

Через село протікає мілководна річка Нетека.

Історія

Перша писемна згадка про село датується 1583 роком.

Діяли «Просвіта», «Сокіл», «Січ» та інші українські товариства, кооператива.

Від весни до літа 1944 року в Кошляках був радянський польовий похідний трибунал — у ямах-землянках тоді знищили сотні осіб із Волинської, Житомирської, Рівненської, Хмельницької й Тернопільської областей (вояків УПА, солдатів, офіцерів РА, німецьких військовополонених).

У 1948—1951 роках у Кошляках діяла націоналістична організація — Спілка української молоді чисельністю 5 осіб.

Символіка

У ХІХ ст. громада селища користувалася печаткою з зображенням селянина з косою в руках. Довкола емблеми напис: «SIGILLUM COMMUNITATIS WIES KOSZLAKI»^[1].

Герб

Затверджений 30 грудня 2003р. рішенням №93 VII сесії сільської ради IV скликання^[2].

Автори — В.Напиткін, Сергій Ткачов, Ф.Пастушенко.

На лазуровому полі срібний стилізований у вигляді літери «К» орел, що летить над золотим колосом з трьома зернинами з обидвох сторін і однією згори, поставленим у стовп. В срібній главі орнамент місцевого килима з червоних квіток та зеленого листя. Щит обрамований декоративним картушем i увінчаний золотою сільською короною.

Прапор

Квадратне полотнище розділене горизонтально на синє та біле поля у співвідношенні 3:1. У верхній частині біля древка вертикальний жовтий колос з трьома зернинами з обидвох сторін і однією згори, від вільного краю летить білий стилізований у вигляді літери «К» орел. У нижній частині орнамент місцевого килима з червоних квіток та зеленого листя.

Релігія

церква святої преподобної Параскеви Сербської (1939, ПЦУ, кам'яна),
напівзруйнований костел з частково збереженим інтер'єром.

Пам'ятки

Споруджено пам'ятники:

воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1965, реконструйовано 1984),
Борцям за волю України (2002, на меморіальній плиті — 52 прізвища), Встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини, пам'ятний знак М. Сороці (1992).

Є хрест, де за легендою похований чумак. Біля хреста колись був сад, який викорчували в господарських цілях.^{[джерело?]}

Село відоме гідрологічною пам'яткою природи «Зелена криниця № 2», з якої за легендою пив воду Богдан Хмельницький. На північ від села розташована гідрологічна пам'ятка природи «Зелена Криниця № 1».

Пам'ятник Тарасові Шевченку

Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення.

Встановлений 1990 р. Архітектор – Я. Чайка.

Скульптура – карбована мідь, постамент – граніт.^[3]^[4]

Соціальна сфера

У селі діє школа I—II ступенів (до 2015 — І-ІІІ ступенів), музична школа, амбулаторія сімейного лікаря, відділення зв'язку.

Ансамблі музичної школи, баяністів «Дебют» (керівник І. А. Рогач) та бандуристів «Намисто» (керівник Г. Б. Рогач) неодноразово перемагами в обласних («Творчість юних», «Консонанс») та всеукраїнських («Провесінь») конкурсах.^{[джерело?]}

Населення

У 2001 році в селі проживало 940 осіб.

Відомі прізвища

У селі проживають родини: Підгурських, Сікори, Шевчук, Мацьо.^[5]

Відомі люди

Народилися

Осип Гасюк — господарник і громадський діяч,
Анатоль Камінський — український громадсько-політичний діяч, вчений, публіцист,
Олекса Крисоватий — громадсько-політичний діяч,
Андрій Крисоватий — український вчений у галузі економіки, ректор Тернопільського національного економічного університету,
Михайло Сорока — архітектор.
Явний Ярослав — діяч ОУН, учасник місії до аліантів, загинув 1944 в Італії.

Лаврентій (Живчик) [Архівовано 14 серпня 2021 у Wayback Machine.]- кандидат богослів'я, архімандрит Михайлівського Золотоверхого монастиря в місті Києві.

Працювали

Михайло Цимбалюк — державний і політичний діяч^[6].

Примітки

↑ Центральний державний історичний архів України у м. Львові. - Ф. 178. - Оп. 2. - Спр. 777.
↑ Українська геральдика. Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.
↑ У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 84. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
↑ Розпорядження Представника Президента України в Тернопільській області від 25 червня 1992 року № 148.
↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів: «Тріада плюс», 2010. — 228 с., іл. — С. 145.
↑ В. Барна, В. Ханас, Г. Яворський. Цимбалюк Михайло Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 574—575. — ISBN 978-966-528-279-2.

Джерела

Года Р., Уніят В. Кошляки // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 123—124. — ISBN 978-966-457-246-7.
Года Р., Уніят В. Кошляки // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 211. — ISBN 966-528-199-2.
Нечипорук О. Нарис про село Кошляки. — Тернопіль, 2002.
Koszlaki, wś, pow. zbaraski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 485. (пол.)