двосторонній (від Контрактової площі до вул. Хорива, а також від вул. Заводської до вул. Ярославської), односторонній (від вул. Ярославської до вул. Хорива)
Вулиця мала назву Царекостянтинівська, з 1830-х років — Кирилівська (як один із шляхів до Кирилівського монастиря). Сучасну назву офіційно затверджено у 1869 році[1], від церкви царя Костянтина та Олени (знаходилася на Щекавицькій вулиці між Костянтинівською і сучасною Кирилівською вулицею; знищена у 1930-х роках; у спорудах, що збереглися — навчальний заклад). У 1926 році у зв'язку з 10-річчям смерті єврейського письменника Шолом-Алейхема отримала назву вулиця Шолом-Алейхема[2] (підтверджено 1944 року[3]). Історичну назву вулиці відновлено 1958 року[4].
Забудова
Архітектурі Костянтинівської вулиці, як і Подолу в цілому, притаманне те, що найстаріші будівлі стоять на початку вулиці, (ближче до Контрактової площі), а далі на північ від Щекавицької вулиці домінує забудова другої половини ХХ ст. Серед пам'яток, пов'язаних з вулицею: Гостинний двір, фонтан «Самсон», садиба Биковських.
Будинки № 4, 5 (колишня духовна семінарія), 7, 12/28, 13, 16, 18, 19, 20, 21/12, 22, 23/15, 24, 25, 26/10 (кінотеатр «Жовтень»; 1930), 27, 31, 32, 35, 37, 53, 54 споруджені у 1-й половині XIX — 1-й половині XX століття.
Важливі установи
Середня загальноосвітня школа № 10 (буд. № 37)
Костянтинівська вулиця у мистецтві
Вулиця увійшла до міського фольклору, пісня Леоніда Духовного«А без Подола Киев невозможен..»[5], написаної за зразком одеської пісні Аркадія Северного[en]«Мясоедовская улица»[6], завершується рядками:
Улица-улица, улица родная, Константиновская улица моя!