Народився 3 вересня1884 року в селі Колодяжному в родині Петра та ОльгиКосачів (п'ята дитина). Охрещений 4 січня1887 року в Свято-Миколаївській церкві села Волошки, про що є запис у відповідній метричній книзі. Поручителями при хрещенні (хрещеними батьками) вказані Микола Лисенко і дружина голови Ковельської з'їзду мирових посередників Марія Карташевська.
Дитячі прізвиська Миколи в родині Косачів:Микось, Миколочка, Микунько, Микуня, Кунья, Куня, Кох, Кахота, Кухота, Кухоточка, Кохіня, Кукота; колективні прізвиська (разом із сестрами Оксаною та Ізидорою): Гуси, Тигри-Негри.
Юність
1903 року Микола успішно закінчив гімназію і вступив до Київського політехнічного інституту. В цей час захоплюється ідеями соціал-демократів, цікавиться соціалістичною літературою, в Київському окружному комітеті партії має псевдо Яким.
Здобувши фах інженера-агронома, з 1912 року живе в родинному маєтку в Колодяжному, служить повітовим агрономом і членом земської управи Ковельського повіту (1912–1914), згодом його головою. Тоді ж мав намір виставити свою кандидатуру до губернської думи, та змінив плани через обшуки в нього і його наближеного приятеля В. Просяниченка.
З 1914 року — на фронті. Його двічі відзначили за хоробрість на передовій Західного фронту — 1915 і 1916 року.
1917 року обраний головою Ради робітничих і солдатських депутатів Прифронтової (Сарненської) округи. Влітку того ж року — Житомирський, а потім Ковельський комісар. Делегат від Волині на Державну нараду в Москві1917 року.
Восени 1918 року арештований гетьманською владою за діяльність проти німецьких окупаційних сил разом з іншими діячами Волині.
Продовжує громадську діяльність. Так 1920 року надав безпроцентну позичку у 5 000 марок ковельській «Просвіті» (засновником і головою якої був). Організовує у Ковелі разом із дружиною Наталією притулок для дітей-сиріт. Сприяв поповненню просвітянських бібліотек Волині книжками.
На початку 1920-х Микола Косач разом з сином Юрієм, будучи від народження охрещені у православній вірі, переходять у греко-католицтво.
Микола Косач
Великі податки, запроваджені польською окупаційною владою, підтримка польських поміщиків тощо — все це у 1920–1930х рр. спричинило до масового зубожіння та морально-психологічної кризи селян західних теренів України. Не оминула ця доля і Миколу Косача, господарство яке було сильно підірване у нових умовах.
В цей час в подружньому житті у Миколи Косача виникають проблеми, вони розходяться з дружиною і вона одружується з іншим.
Останні роки життя
Громадський діяч, колишній власник великого маєтку доживав свій вік у самотності і бідності. Більшість жителів округи з повагою ставилися до пана.
Останні роки життя принесли йому певну відраду — йому запропонували викладати на вечірніх курсах у колодяжанській школі. Ця робота дала змогу йому частіше спілкуватися з людьми і сільською молоддю.
16 липня1937 року Миколи Косача не стало, він був знайдений мертвим на траві у своєму рідному селі.
Похований на сільському кладовищі у селі Колодяжне.
Вшанування пам'яті
2013 року за кошти сім'ї голови Волинської облдержадміністрації Бориса Клімчука на могилі встановлено пам'ятник — меморіальну композицію.[1][2]
.svg){kind=small}
