PROFILPELAJAR.COM

Корчак-Городиський Орест Іванович
Корчак-Городиський Орест Іванович
Народився	15 липня 1918 ; Станиславів
Помер	30 березня 2014 (95 років) ; Чикаго
Діяльність	громадський активіст
Alma mater	Український вільний університет
Нагороди	«Воєнний хрест» (УНР)
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Городиський.

Орест Іванович Корчак-Городиський (15 липня 1918, м. Станиславів — 30 березня 2014, Чикаго, США) — український науковець, політичний і громадський діяч.

Біографія

Народився Іван Орест Тарас де Корчак Городиський 15 липня 1918 року в Станиславові у сім'ї залізничника Івана та Анастазії Городиських. По смерті батька його вихованням займався вітчим Іван Гаврилюк. Проживав на вул. Поперечна, буд. 9.^[1]

Початкову освіту він здобував у народній школі імені Маркіяна Шашкевича (1924—1928). Продовжив навчання в Українській державній гімназії у Станиславові (1928—1939).

З березня до листопада 1939 року був арештований поляками в останньому політичному процесі проти українців, що відбувався вже під час вторгнення німецьких військ на територію Польської Республіки. Перебував у Бережанській тюрмі. Скориставшись тимчасовим безладом, пов'язаним із евакуацією польської влади, підсудним вдалось уникнути покарання.

Опинившись на території Лемківщини, учителював у с. Согорів Горішній та с. Одрехова. У травні 1940 року проходив військовий вишкіл у Команчі та Кракові. Звідси переїхав до Ярослава, де працював секретарем у місцевій Українській державній гімназії (від 1 листопада 1940 до 15 червня 1941).

Друга світова війна

У червня 1941 року мобілізований до німецької армії на посаду перекладача, дійшовши до Одеси. Тоді ж він познайомився і заприятелював з відомим українським письменником, перекладачем, критиком Освальдом Бурґґардтом (Юрієм Кленом). У 1943 — повернувся до Станіславова.

По поверненню перебував у Волинському легіоні самооборони, що у 1945 році був включений до 1-ї дивізії Української Національної Армії «Галичина». Потрапив у полон до англійців, перебував у таборі для полонених у м. Ріміні (Італія), де видавав щоденник «Життя в таборі».

Еміграція

У вересні 1946 року разом з кількома полоненими, перейшовши два кордони, прибуває до Мюнхена (Німеччина). Тут навчається на історичному факультеті Українського вільного університету, де вивчає історію та географію і здобуває ступінь магістра філософії.

У 1950 році переїхав на постійне проживання до м. Чикаго (США). Брав активну участь в культурно-громадському житті діаспори. Співорганізатор Музею і 1-ї Станиці Братства колишніх вояків 1-ї дивізії УНА «Галичина», згодом — перший голова Крайової управи.

Член «Пласту» (з 1928), курінь «Лісові Чорти». Нагороджений пластовими і військовими нагородами.

Автор близько 150 історичних досліджень з питань новітньої історії України.

Примітки

↑ Державний архів Івано-Франківської області, ф. 304, о. 1, спр. 23, а. 230.

Джерела

Ярославська гімназія. 1940–1944 рр.: Книга пам'яті з нагоди 50-річчя останньої матури / Львівське регіональне суспільно-культурне товариство «Надсяння» та ін. — Львів: Редкол. Книги Пам'яті, 1994–1999. — Ч. 1 / Ред. Я. Бас; Упоряд., вступ. сл. І. Гнаткевич. — 1994. — 176 с. — C. 93—94.