PROFILPELAJAR.COM

**Межує з:** сусідні адмінодиниці
Коліма
— Штат —
Colima
Герб Коліми	Прапор штату Коліма
Столиця	Коліма
Країна	Мексика
Номерний знак	6
Офіційна мова	Іспанська
Населення
- повне	542 627 чоловік
Етнікон	італ. Colimense
- повна	5 191 км²
- широта	19º 31' - 18º 41' N
- довгота	103º 29' - 104º 41' W
Висота
- максимальна	3 860 м
- мінімальна	343 м, −2 м, 3860 м
Часовий пояс	UTC−6
Став штатом	1857
Губернатор	Indira Vizcaíno Silvad і Рух національного відродженняd
Вебсайт	colima-estado.gob.mx
Код ISO 3166-2	MX-COL
	Штат Коліма на мапі Мексики
	Штат Коліма на мапі Мексики
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Коліма

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Коліма.

Колі́ма (ацт. Coliman) — штат на південному заході Мексики, на Тихоокеанському узбережжі. Площа 5 191 км². Населення 542 627 чоловік (2000). Адміністративний центр — місто Коліма.

Найбільші міста:

Коліма — 137 383 особи.
Мансанільйо — 130 035 чол.
Вілла-де-Альврес — 117 600 осіб.
Текоман — 85 689 чол.

Історія

У 1821 році місто Коліма приєдналося до плану Ігуали та ухвалило рішення місцевими органами влади залишатися й надалі під опікою Гвадалахари. В цьому ж році Коліма втратила райони Сапотлан разом із містами Текалітлан та Ксілотлан, але до складу території увійшло місто Тоніла^[1]. У 1824 році, після ратифікації першої конституції Коліма стала незалежною територією Мексики, але в 1837 році була інтегрована до штату Мічоакан. У 1846 році Коліма знову стала окремою територією, але лише в 1856 році ліберальний уряд надав території статус штату, який був підтверджений конституцією у 1857 році. Першим губернатором Коліми став генерал Мануель Альварес^[1]^[2]. У 1858 році, під час війни за Реформу, в Колімі знаходився уряд Беніто Хуареса. У 1861 році до складу штату додалися острови Ревільяхіхедо. У 1864 році французькі війська окупували штат і ліквідували націоналістичний уряд. У 1865 році Коліма тимчасово стає відділом Гвадалахари, а в 1867 році республіканські війська на чолі з Рамоном Короною відвоювали штат. У 1881 році Коліма стає самостійною єпархією незалежно від Гвадалахари^[3].

У другій половині XIX ст. почала розвиватися промисловість, запрацювали текстильні фабрики такі як La Armonía, La Atrevida та San Cayetano. У 1869 році в штаті з'явився телеграф, завдяки якому столиця була об'єднана зв'язком з портом Манзанільо. У 1883 році були прокладені телефонні лінії. У 1889 році з'явилася служба залізничного транспорту, а перший міський трамвай в столиці з'явився в 1892 році^[1].

Під час мексиканської революції штат перебував у відносному спокою і лише іноді спалахували сутички поміж місцевими угрупуваннями. У 1911 році армія на чолі з Франціско І. Мадеро увійшли до Коліми, але залишалися в місті недовго^[1].

Після революції розпочався поділ земель на едідоси, якими займалися соціальні організації. Перший розподіл земель відбувся у місті Сучітлан. Іншим важливим рухом було створення профспілок працівників та кооперативів, таких як Союз Естібадорів (ісп. Unión de Estibadores) у Манзанільо. У 1919 році президент Венустіано Карранса заснував Об'єднання кооперативів Салінерос (ісп. Sociedad Cooperativa de Salineros) які мали особливі привілеї на видобуток солі з озера Куютлан. Такі зміни призвели до політичної нестабільності в державі, особливо під час виборів^[1].

Протягом 1920-х років федеральним урядом Мехіко була розглянута низка законів стосовні освітньої та медичної реформ, які фактично до їхньої дії були під контролем духовенства. Церква відігравала одну з основних ролей в політичних та соціальних справах держави, тож усунення від контролю церкви над державним устроєм багатьма штатами сприйнявся негативно. У 1926 році закон про релігію спровокував війну Крістеро, в якій боролися проти федеральних аграрної та соціалістичної реформ. Часті сутички, пов'язані з цим конфліктом, викликали серйозні проблеми в Колімі, які спричинили великі розбіжності в поглядах без формального вирішення, а також вплинули на економічне становище штату^[1].

Текстильне виробництво, яке розпочалося у 19 столітті, припинило свою діяльність до середини XX-го ст., хоча фермери продовжували вирощувати бавовну для постачання до Гвадалахари. У 1940-х роках, в долині Текомане стали вирощувати лайм, створюючи нове джерело доходу для штату, що привело до відродження агропромислового комплексу^[1].

У 1942 році було засновано Колімський Університет Народів^[1].

У 1980-х роках почав діяти план президента Мігуеля де-ла-Мадріда, за яким розпочалося прокладання траси Манзанільо-Гвадалахара-Тампіко. Завдяки цьому відчувся зріст економіки у туристичному секторі. В останніх десятиліттях XXI ст. почала спостерігатися нова хвиля будівництва бізнесових центрів такі як Cementos Apasco, Citrojugo, Brun Foods, Embotelladora de Tecomán, Consorcio Minero Benito Juárez-Peña Colorada, Grupo Agroindustrial de Occidente, AMTEX та ін^[4].

У першій половині XXI ст. боротьба мексиканського уряду з наркоторгівлею та незаконним постачання наркотиків із-за Тихого океану, не дала змоги штату отримати повноцінний розвиток у економіці. У першому кварталі 2011 року в країні було зареєстровано 52 вбивства, які пов'язані з організованою злочинністю наркобізнесу. Це значно вищий показник, ніж у попередні роки, коли більшість із злочинів скоювалося поодиноко в Колімі, Вілла-де-Альваресі та Мансанільо^[5].