Клаус Тевеляйт

Клаус Тевеляйт
нім. Klaus Theweleit
Народився7 лютого 1942(1942-02-07)[1][2][…] (82 роки)
Нестеров, Калінінградська область[1]
Країна Німеччина[4]
Діяльністьісторик Нового часу, соціолог, викладач університету, філософ, літературознавець, письменник, культуролог, філолог, педагог
Сфера роботигендерні дослідження
ЗакладФрайбурзький університет
ЧленствоPEN Centre Germanyd[1]
Нагороди
Сайт: klaus-theweleit.de
CMNS: Клаус Тевеляйт у Вікісховищі

Кла́ус Те́веляйт (нім. Klaus Theweleit; 4 лютого 1942 року, Ебенроде, Східна Пруссія) — німецький літературознавець, культуролог, письменник.

Біографія

Тевеляйт народився у східно-прусському містечку Ебенроде (сьогодні Нестеров, Росія) в родині залізничника. Після втечі родини зі Східної Пруссії ріс у Шлезвіг-Гольштинії.[5][6] Вивчав германістику та англістику в Кільському та Фрайбурзькому університетах. Під час навчання підробляв на будівництві, працював на верфі, а також водієм вантажівки.[5] З 1969 до 1972 року співпрацював з телерадіокомпанією Südwestfunk.[7] Як член Соціалістичної німецької студентської спілки брав участь в лівій позапарламентській опозиції.[8] Ця діяльність мала значний вплив на його творчість, зокрема на літературні методи, теми та політичні цілі.[9]

1976 року Тевеляйт захистив докторську дисертацію на тему «Література фрайкору: Про німецький повоєнний час 1918—1923» (Freikorpsliteratur: Vom deutschen Nachkrieg 1918−1923).[10][5] Докторська дисертація стала основою для написання двотомної праці «Чоловічі фантазії» (Männerphantasien).

Після захисту Тевеляйту не дозволили викладати у Фрайбурзькому університеті через його «нестримну інтелектуальність» (вислів професора германістики Герхарда Кайзера).[11][10] Пізніше у Фрайбурзькому університеті Тевеляйт викладав соціологію, а також вів семінар в Німецькій академії фільму та телебачення в Берліні.[12]. З 1998 до 2008 року Тевеляйт був професором Державної академії мистецтв у Карлсруе.

Тевеляйт живе у Фрайбурзі. З 1972 року він одружений з Монікою Тевеляйт-Кубале, яка працює психоаналітичкою. Подружжя має двох синів.[13]

Твори

Ліцензійне кишенькове видання у видавництві Rowohlt 1983—1994, dtv 1995, Piper 2000.

    • Т. 1 Жінки, Потоки, Тіла, Історія / Bd. 1: Frauen, Fluten, Körper, Geschichte, 1977; NA: dtv 30461 München 1995, ISBN 3-423-30461-8.
    • Т. 2 Чоловічі тіла. До психоаналізу білого терору / Bd. 2: Männerkörper. Zur Psychoanalyse des Weißen Terrors, 1978; NA: dtv 30462, München 1995, ISBN 3-423-30462-6.
  • K. Th., mit Martin Langbein: Bruch, Verlag Roter Stern/Stroemfeld, Basel 1980. Beiheft zu Art Spiegelman: Breakdowns.
  • Книга королів / Buch der Könige (auf 4 Bände angelegt)
    • Band 1: Orpheus und Eurydike, Stroemfeld, Frankfurt am Main / Basel 1988 ISBN 3-87877-265-3.
    • Band 2 x: Orpheus am Machtpol, Stroemfeld, Frankfurt am Main / Basel 1994, ISBN 3-87877-305-6.
    • Band 2 y: Recording angels' mysteries: zweiter Versuch im Schreiben ungebetener Biographien, Kriminalroman, Fallbericht und Aufmerksamkeit , Stroemfeld, Frankfurt am Main / Basel 1994, ISBN 3-87877-307-2.
  • Вибір об'єкта / Objektwahl (All You Need Is Love …). Über Paarbildungsstrategien & Bruchstück einer Freudbiographie, Stroemfeld, Frankfurt am Main / Basel 1990, ISBN 3-87877-321-8.
  • One + One. Rede für Jean-Luc Godard, Brinkmann & Bose 1995
  • Країна, що зветься закордон / Das Land, das Ausland heißt. Essays, Reden, Interviews zu Politik und Kunst, dtv, München 1995, ISBN 3-423-30449-9.
  • Гайнер Мюллер. Текст сну / Heiner Müller. Traumtext, Stroemfeld, Frankfurt am Main / Basel 1996, ISBN 3-87877-579-2.
  • Привиди. Три злегка некоректні лекції / Ghosts: drei leicht inkorrekte Vorträge. Stroemfeld, Frankfurt am Main / Basel 1998, ISBN 3-87877-744-2.
  • Комплекс Покахонтас / Der Pocahontas Komplex (auf 4 Bände angelegt)
    • PO: Pocahontas in Wonderland. Shakespeare on Tour. Stroemfeld, Frankfurt am Main / Basel 1999, ISBN 3-87877-751-5.
    • CA: Buch der Königstöchter. Von Göttermännern und Menschenfrauen. Mythenbildung vorhomerisch, amerikanisch. Stroemfeld, Frankfurt am Main / Basel 2013, ISBN 978-3-87877-752-6.
    • HON: Import. Export. Kolonialismustheorien, oder Warum ‚Cortes‘ wirklich siegte. Stroemfeld, Frankfurt am Main / Basel ISBN 978-3-87877-753-3.
    • TAS: «You give me fever». Arno Schmidt. Seelandschaften mit Pocahontas. Die Sexualität schreiben nach WW II. Stroemfeld, Frankfurt am Main / Basel 1999, ISBN 3-87877-754-X.
  • Не напирати. Тричі постукати. / Nicht drängeln! Dreimal anklopfen. In: Elisabeth Schweeger, Eberhard Witt (Hrsg.): Ach Deutschland! Belville, München 2000, ISBN 3-933510-67-8, S. 45–57.
  • Вибух / Der Knall: 11. September, das Verschwinden der Realität und ein Kriegsmodell. Stroemfeld, Frankfurt am Main / Basel 2002, ISBN 3-87877-870-8.
  • Фільми про Німеччину / Deutschlandfilme. Godard. Hitchcock. Pasolini. Filmdenken & Gewalt. Stroemfeld, Frankfurt am Main / Basel 2003, ISBN 3-87877-827-9.
  • Ворота до світу / Tor zur Welt: Fußball als Realitätsmodell. Kiepenheuer & Witsch, Köln 2004, ISBN 3-462-03393-X.
  • Дружній вогонь / Friendly Fire: Deadline Texte. Stroemfeld, Frankfurt am Main / Basel 2005, ISBN 3-87877-940-2.
  • Абсолют (но) Зигмунд Фройд / Absolute(ly) Sigmund Freud. Songbook. Orange-Press, Freiburg im Breisgau 2006, ISBN 3-936086-21-4.
  • mit Rainer Höltschl: Jimi Hendrix. Eine Biographie. Rowohlt, Berlin 2008, ISBN 978-3-87134-614-9.
  • Сміх злочинців / Das Lachen der Täter: Breivik u. a. Psychogramm der Tötungslust. Residenz Verlag, St. Pölten 2015, ISBN 978-3-7017-1637-1[14]

Примітки

  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #122732650 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Filmportal.de — 2005.
  3. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  4. ↑ Catalog of the German National Library
  5. ↑ а б в Klaus Theweleit [Архівовано 6 Лютого 2020 у Wayback Machine.]. In: Munzinger-Archiv. Abgerufen am 1. Oktober 2012.
  6. ↑ Klaus Theweleit: Männerphantasien: Frauen, Fluten, Körper, Geschichte. Roter Stern/Stroemfeld, Frankfurt a. M. 1977, ISBN 978-3-87877-111-1, S. 7–8.
  7. ↑ Theweleit, Klaus [Архівовано 6 Лютого 2020 у Wayback Machine.]. In: Bayerischer Rundfunk. Abgerufen am 1. Oktober 2012.
  8. ↑ taz 2. 7. 2005
  9. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 Лютого 2020. Процитовано 11 Вересня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  10. ↑ а б Sven Reichardt: Klaus Theweleits «Männerphantasien» — ein Erfolgsbuch der 1970er Jahre [Архівовано 6 Лютого 2020 у Wayback Machine.]. In: [Zeithistorische Forschungen/Studies in Contemporary History, Online Ausgabe 3 (2006), Heft 3.
  11. ↑ Rudolf Augstein: Frauen fließen, Männer schießen [Архівовано 23 Серпня 2020 у Wayback Machine.]. In: Der Spiegel, 19. Dezember 1977. Abgerufen am 1. Oktober 2012.
  12. ↑ DFF - Deutsches Filminstitut & Filmmuseum (8 грудня 2014). Lecture & Film: Pier Paolo Pasolini - DIE 120 TAGE VON SODOM - Vortrag von Klaus Theweleit (нім.). Youtube.
  13. ↑ Kulturwissenschaftler Klaus Theweleit ist 65. dieStandard.at, 7. Februar 2007. Архів оригіналу за 2 Квітня 2015. Процитовано 11 Вересня 2019.
  14. ↑ Rezension von Julia Encke, F.A.Z., veröffentlicht am 24. März 2015. Архів оригіналу за 26 Квітня 2019. Процитовано 9 Вересня 2019.

Література

  • Kevin S. Amidon und Dan Krier: On Rereading Klaus Theweleit's Male Fantasies. In: Men and Masculinities. 11, Nr. 4, 2009, S. 488—496. doi:10.1177/1097184X08322611
  • Lutz Niethammer: Male Fantasies: an argument for and with an important new study in history and psychoanalysis. In: History Workshop Journal. 7, Nr. 1, 1979, S. 176—186. doi:10.1093/hwj/7.1.176
  • Klaus Theweleit: Alles muß man so machen, daß jeder, der es sieht, ausrufen kann, das kann ich auch. In: Uwe Nettelbeck (Hrsg.): Die Republik. Nr. 18–26, 30. April 1978, S. 464—603. Auch zu Theweleits Ablehnung durch die Universität.
  • Gerd Dembowski: Vertheweleitet. Vermeidbare Romantisierungen einer Männerfantasie. In: Ders.: Fußball vs. Countrymusik. Essays, Satiren, Antifolk. Papyrossa, Köln 2006, ISBN 3-89438-369-0, S. 80–84.

Посилання