Клаус Воверайт

Клаус Воверайт
нім. Klaus Wowereit
Клаус Воверайт
Клаус Воверайт
Бургомістр Берліна
16 червня 2001 — 11 грудня 2014
ПопередникКурт Бек
НаступникМіхаель Мюллер
Голова Бундесрату
1 листопада 2001 — 31 жовтня 2002

Народився1 жовтня 1953(1953-10-01) (71 рік)
Західний Берлін
Відомий якполітик, автобіограф, письменник-документаліст, адвокат, ЛГБТ-активіст
ГромадянствоНімеччина Німеччина
Alma materВільний університет Берліна
Політична партіяСоціал-демократична партія Німеччини
У шлюбі зЙорн Кубіцкі
Професіяполітик
Релігіякатолицька церква
Нагороди
Підпис
klaus-wowereit.de

Клаус Воверайт (нім. Klaus Wowereit; нар. 1 жовтня 1953(19531001), Західний Берлін) — німецький політик, бургомістр Берліна з 2001 до 2014 року, голова бундесрату в 20012002 роках, після відставки Курта Бека був керівником федеральної землі, який найдовше перебував на посаді, відкритий гей.

Біографія

Народився в берлінському районі Темпельгоф в простій сім'ї прусськів литовців вихідців зі Східної Пруссії, молодший із п'ятьох дітей, ріс без батька. Прізвище Воверайт балтійського (давньопрусського) походження і означає «білченя».[1]

1973 року закінчив школу імені Ульріха фон Гуттена (нім. Ulrich-von-Hutten-Oberschule), потім вивчав право у Вільному університеті Берліна. Тоді ж вступив до лав Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН). 1979 року склав юридичний державний іспит, після чого почав роботу при сенаторі внутрішніх справ у Берліні. 1981 року склав другий державний іспит.

Політична кар'єра

З 1984 до 1994 року був муніципальним радником з освіти та культури берлінського району Темпельгоф. 1995 року обраний до міського парламенту Берліна, ставши заступником голови фракції СДПН. 1999 року був переобраний і став головою міської парламентської фракції СДПН.

16 червня 2001 обраний бургомістром Берліна. Переобраний 2006 року. На цій посаді Клаус Воверайт активно працював у галузі культури і туризму (зокрема над проведенням Чемпіонату світу з футболу 2006 року і Берлінського кінофестивалю). Унаслідок цього Берлін став третім за відвідуваністю туристами європейським містом після Парижа і Лондона. Водночас за період його правління економічні показники міста погіршилися.

З 2001 до 2002 року був головою бундесрату, з цим періодом діяльності пов'язаний скандал про прийняття закону про імміграцію. Активно підтримує ініціативи руху за права сексуальних меншин.

У німецькій пресі іноді згадувався як майбутній потенційний кандидат від СДПН на посаду канцлера Німеччини[2].

Клаус Воверайт відкрито заявив про свою гомосексуальну орієнтацію в ході виборів 2001 року. Його фраза «Я гей, і це добре!» (нім. Ich bin schwul und das ist auch gut so) стала в Німеччині крилатою.[3][4] У пресі зустрічались також і інші варіанти перекладу цієї фрази — «Я гей, і добре, що це так» і «Я гей, ну й добре!».[5][6]

Воверайт також є автором характеристики Берліна як «бідний, але сексуальний» (нім. Arm, aber sexy).

26 серпня 2014 року Воверайт оголосив про вихід у відставку. На пресконференції у Берліні він сказав, що залишить посаду бургомістра 11 грудня 2014 року[7] .

З 1993 року живе з нейрохірургом Йорном Кубіцьким (нім. Jörn Kubicki).

Нагороди

Кавалер Великого хреста ордена За заслуги перед Італійською Республікою (2006).

Посилання

Примітки

  1. Klaus Wowereit: Der «und-das-ist-auch-gut-so»-Mann [Архівовано 3 Вересня 2014 у Wayback Machine.] // Stern, 06.10.2007 (нім.)
  2. У Німеччині вже називають 5 можливих наступників Меркель. Тиждень.ua. 2011-09-02. Архів оригіналу за 11 Вересня 2014. Процитовано 11 вересня 2014.
  3. Мэр — гей и это хорошо [Архівовано 21 листопада 2011 у Wayback Machine.] // КВИР, #8, март 2004
  4. «Маленькая гирька» для Германии [Архівовано 3 вересня 2014 у Wayback Machine.] // Эхо планеты, 29.10.2009
  5. Мэр Берлина выступил в поддержку петербургских геев [Архівовано 29 Вересня 2013 у Wayback Machine.] // GAZETA СПб, 25.08.2010
  6. Правящий бургомистр Берлина Клаус Воверайт: 10 лет успеха [Архівовано 28 Січня 2012 у Wayback Machine.] // Deutsche Welle, 17.06.2011
  7. Правящий бургомистр Берлина Воверайт объявил об уходе в отставку. DW.DE. 2014-08-14. Процитовано 11 вересня 2014.