З 1984 до 1994 року був муніципальним радником з освіти та культури берлінського району Темпельгоф. 1995 року обраний до міського парламенту Берліна, ставши заступником голови фракції СДПН. 1999 року був переобраний і став головою міської парламентської фракції СДПН.
З 2001 до 2002 року був головою бундесрату, з цим періодом діяльності пов'язаний скандал про прийняття закону про імміграцію. Активно підтримує ініціативи руху за права сексуальних меншин.
У німецькій пресі іноді згадувався як майбутній потенційний кандидат від СДПН на посаду канцлера Німеччини[2].
Клаус Воверайт відкрито заявив про свою гомосексуальну орієнтацію в ході виборів 2001 року. Його фраза «Я гей, і це добре!» (нім.Ich bin schwul und das ist auch gut so) стала в Німеччині крилатою.[3][4] У пресі зустрічались також і інші варіанти перекладу цієї фрази — «Я гей, і добре, що це так» і «Я гей, ну й добре!».[5][6]
Воверайт також є автором характеристики Берліна як «бідний, але сексуальний» (нім.Arm, aber sexy).
26 серпня2014 року Воверайт оголосив про вихід у відставку. На пресконференції у Берліні він сказав, що залишить посаду бургомістра 11 грудня2014 року[7] .
З 1993 року живе з нейрохірургом Йорном Кубіцьким (нім.Jörn Kubicki).