За часів Київської Русі за гавань Києву правило гирлорічкиПочайна, яка тоді протікала поруч зі Старокиївською горою паралельно Дніпру, відокремлювалася від нього піщаною косою, і зливалася з Дніпром нижче урочища Хрещатик.
У гирлі Почайни було влаштовано дерев'яні кліті, до яких причалювали («притикали») баржі, тому це місце називали «Притика». Пристань була однією з найважливіших на водному шляху «з варяг у греки».
Близько 1712 року в косі між Почайною та Дніпром прямо до «Притики» було прокопано судноплавний канал, що мав скоротити шлях суден навкруги цієї коси. Згодом цей канал розмило, і піщану косу врешті-решт було знесено Дніпром під час повені1829 року.
За радянських часів почалося розширення Гавані в бік Оболоні. Було підсипано та укріплено береги Рибальського острова. Наприкінці 1930-х років було реконструйовано верфі заводу «Кузня на Рибальському» (тодішня назва — «Ленінська кузня»).
23 вересня1963 року через Гавань було відкрито Рибальський вантовий міст, котрий забезпечив прямий автомобільний і пішохідний рух між Рибальським островом і Подолом. Через аварійний стан конструкцій цього мосту на початку 1990-х років ним було припинено автомобільний рух, а 2 лютого2009 року Рибальський вантовий міст було взагалі закрито.