Кизил-Ординська область[3] (каз.Қызылорда облысы; рос.Кызылординская область) — адміністративна одиниця Казахстану, центр — місто Кизил-Орда. Утворена 15 січня 1938 року. Розташована в південній частині Казахстану. На заході області Аральське море.
Природа
Область розташована на схід від Аральського моря в нижній течії річки Сирдар'ї, переважно в межах Туранської низовини (висота 50-200 м). По лівобережжю Сирдар'ї — широкі простори горбисто-пасмових пісків Кизилкумів, що прорізаються сухими руслами Жанадар'ї і Куандар'ї; по правобережжю зустрічаються височини (Егизкара, 288 м), ділянки пісків (Ариськум тощо), неглибокі улоговини, зайняті солончаками. На півночі — масиви горбистих пісків (Малі Борсуки і Приаральські Каракуми). На крайньому південному сході в межах Кизилордінськой області заходять північно-західні відроги хребта Каратау (висота до 1419 м).
Клімат різко континентальний і украй посушливий з тривалим спекотним і сухим літом і з порівняно теплою, короткою і малосніжною зимою. Середня температура липня на північному заході 25,9 °С, на південному сході 28,2 °С, січня відповідно — 3,5 °С і — 19,8 °С. Кількість опадів на північному заході біля берегів Аральського моря близько 100 мм (найменше в Казахстані), на південному сході в передгір'ях Каратау до 175 мм.
В межі Кизилординської області входить північно-східна половина Аральського моря. Єдина велика річка — Сирдар'я, що протікає через центральну частину області з південного сходу на північний захід впродовж близько 1 тис. км, з сильно звивистим руслом, безліччю проток і рукавів і широкою заболоченою дельтою. Для захисту від паводків уздовж берегів річки побудовані греблі; у 1956 на річці Сирдар'я споруджена Кизил-Ординська гребля; у 1958 по руслу Жанадар'ї пропущені води річки для зрошування полів і обводнення пасовищ. Багато солоних озер (Жакси-Килиш, Камислибас, Арись і ін.); у озерах Купек і Тереськен — лікувальні грязі. На північному сході в межі Кизилординської області заходять пониззя річки Сарису.
Значна частина території зайнята пісками, майже позбавленими рослинності; на закріплених пісках полинно-тіпчакова, солянкова рослинність, а навесні і ефемерова на бурих і сіроземних супіщаних і солонцюватих ґрунтах; у пониззі серед пісків виростають астрагали, джузгуни, види пирію. Горбисті піски закріплені білим саксаулом, тамариксом, тереськеном, біюргуном, полином. У заплаві Сирдар'ї — алювіально-лукові, часто засолені ґрунти, покриті луковою рослинністю з рідкими тугайними лісами й чагарниками (верби, туранга і лох), в дельті й уздовж берегів — просторі чагарники очерету. У пустелі багато хижих (лис корсак, вовк тощо) і копитних (сайгак) тварин, а також гризунів, птиць (рябки та ін.) в дельті Сирдар'ї акліматизована ондатра.
