З 1792 по 1797 рік служив в армії принца Конде, а потім — в російській.
З 1801 року жив у Великій Британії — то в Лондоні, то в Шотландії; вступив у морганатичний шлюб з молодою англійкою. Від цього шлюбу, не визнаного королем Людовиком XVIII, герцог Беррійський мав двох дочок, які згодом вийшли заміж за маркіза де Шаретт та принца де Фосіньї.
У 1815 році після отримання звісток про втечу Наполеона з острова Ельби та висадці його у Франції, герцог Беррійський був призначений головнокомандувачем французької армії та паризького гарнізону. У міру просування Наполеона до Парижу війська переходили на бік імператора, і герцог був змушений залишити Францію. Під час Ста днів перебував у Генті.
13 лютого 1820 року при виході з оперного театру, супроводжуючи дружину з опери до екіпажу, був смертельно поранений робітником Луї Лувелем (ножова рана) та помер наступного дня.
Після вбивства герцога Беррійського, який залишив лише дочка Луїзу (1819–1864; згодом дружина герцога Карла III Пармского), як розраховував Лувель, старша лінія династії Бурбонів здавалася приреченою на вимирання. Однак 29 вересня 1820 року герцогиня-вдова народила посмертного сина, Генріха, герцога Бордоського, згодом відомого як граф де Шамбор та який претендував на французький престол у 1830 і 1873 роках.
Герцог Беррійський мав також кілька коханок та позашлюбних дітей. Зокрема, два позашлюбних сина, як і законний син Генріх, народилися після його смерті.
Крім них, у Шарля-Фердинанда були позашлюбні нащадки:
з Марі Булгорн, шотландською актрисою:
Марія де ла Булайе (1807 – ?), вийшла заміж за Анрі-Луї Берара. Дітей не було.
з Емі Браун Фрімен (чиї доньки є єдиними позашлюбними нащадками, яких Шарль визнав на смертному одрі):
Шарлотта Марія Августин де Бурбон, графиня д'Ісуден (13 липня 1808 – 13 липня 1886), вийшла заміж у 1823 році за Фердинанда де Фосіньї-Люсінге, принца де Люсінга. Мала 5 дітей.
Луїза Марія Шарлотта де Бурбон, графиня де В'єрзон (29 грудня 1809 – 26 грудня 1891), одружена в 1827 році з Шарлем-Атанасом де Шареттом, бароном де ла Контрі. Її син Атанас-Шарль-Марі Шаретт де ла Контрі був воєначальником і став генералом Франції.
з Ежені Віргінією Орелі (1795 – 1875):
Шарль Луї Огюст Орелі де Кар’єре (4 березня 1815 – 30 серпня 1858), одружений у 1846 році на Елізабет Юган, від якої він мав сина Шарля, дітей не мав.
Фердинанд Ореле де Кар’єре (10 жовтня 1820 – 27 грудня 1876), одружений у 1860 році на Луїзі Ежені Ансель, від якої він мав доньку Леоні, яка одружилася і мала кількох дітей.
з Марією Софією де Ла Рош (1795 – 1883):
Фердинанд де Ла Рош (24 серпня 1817 – 24 грудня 1908), одружений у 1849 році на Клодін Габріель Клер де Баше де Мезіріак. Дітей не мав.
Шарль де Ла Рош (30 березня 1820 – 12 січня 1901), одружений у 1840 році на Жюлі Доле, з якою мав чотирьох дітей.
з Луїзою Мелані Тіріфок (? – 1887):
Луїза Шарлотта Антуанетта Аглае Тіріфок (15 жовтня 1819 — 25 травня 1843), одружена в 1839 році з Гастоном дю Шарроном, графом дю Портей.
з Люсі Коснефруа де Сент-Анж (1797 – 1870):
Алікс Мелані Коснефруа де Сент-Анж (16 вересня 1820 – 11 червня 1892).
Michel Popoff et préface d'Hervé Pinoteau, Armorial de l'ordre du Saint-Esprit: d'après l'œuvre du père Anselme et ses continuateurs, Paris, Le Léopard d'or, 1996, 204 p. ISBN 2-86377-140-X
Christophe Brun, Descendance inédite du duc de Berry: documents et commentaires, Paris, L'Intermédiaire des chercheurs et curieux, 1998, ISBN 2-908003-06-6
,_duc_de_Berry.jpg)
.svg){kind=small}
_by_Maurice_Quentin_de_La_Tour.png)
.jpg)
