Після початку Першої світової війни 10 серпня 1914 року вступив добровольцем в 7-й польовий артилерійський полк. 3 січня 1916 року перейшов у ВМФ, пройшов підготовку льотчика морської авіації. У травні-вересні 1918 року — льотчик-спостерігач на авіаматці «Ансвальд». 22 листопада 1919 року звільнений з армії.
1 березня 1933 року вступив в люфтваффе. З 15 грудня 1934 року — командир роти 16-го авіаційного (морського) батальйону в Гольтенау, з 1 серпня 1936 року — командир ескадрильї 136-ї винищувальної групи, з 1 липня 1938 року — командир групи 136-ї винищувальної ескадри, з 1 квітня 1939 року — 2-ї групи 333-ї винищувальної ескадри (з 1 травня — 77-ї винищувальної ескадри). З 12 грудня 1939 року — командир 1-ї винищувальної ескадри, одночасно з 1 серпня 1940 року — командир винищувальної авіації в Німецькій бухті. Учасник Норвезької і Французької кампаній. З 1 серпня 1941 року — командир винищувальної авіації у Норвегії; керував боротьбою з британською авіацією у повітряному просторі Північного моря. 1 травня 1943 року відряджений до Румунії, де йому було доручено керувати підготовкою льотчиків Королівських ПС Румунії. У квітні-вересні 1944 року — член штабу 11-ї авіаційної області (Гамбург). 30 січня 1945 року Шумахер, який вважався у військових колах переконаним нацистом, був призначений начальником штабу націонал-соціалістичного керівництва люфтваффе. 8 травня 1945 року взятий в полон американськими військами. 1 квітня 1947 року звільнений.
Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688
Fellgiebel W.P.Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
