PROFILPELAJAR.COM

Камінь-Каширський район
	ліквідована адміністративно-територіальна одиниця
Герб	Прапор
	Колишній район на карті Волинська область
Основні дані
Країна:	СРСР ( УСРР), ; Україна
Область:	Волинська область
Код КОАТУУ:	0721400000
Утворений:	1940
Ліквідований:	17 липня 2020 р.
Населення:	▬ 64040 (на 1.1.2019)
Площа:	1747 км²
Густота:	36.7 осіб/км²
Тел. код:	+380-3257
Поштові індекси:	44500—44581
Населені пункти та ради
Районний центр:	м. Камінь-Каширський
Міські ради:	1
Сільські ради:	31
Міста:	1
Села:	64
	Мапа району
Районна влада
Вебсторінка:	Камінь-Каширська РДА
Адреса:	44500, Волинська обл., Камінь-Каширський район, м. Камінь-Каширський, вул. Воля, 2
Мапа
	Камінь-Каширський район у Вікісховищі

Ця стаття про колишній Камінь-Каширський район. Про сучасний район див. Камінь-Каширський район.

Ка́мінь-Каши́рський райо́н — колишня територіально-адміністративна одиниця на півночі Волинської області України, з районним центром в м. Камінь-Каширський, у субрегіоні Полісся. Утворений радянським режимом 1940 р. на українських землях, які входили до складу Другої Польської Республіки. З 1941 по 1943 — у складі Райхскомісаріату Україна, 1943—1944 — територія партизанської республіки під контролем УПА. 1944 формально поновлений як район у складі СРСР, але реальна радянська влада запроваджена не раніше 1946. Без змін увійшов до складу держави Україна. Населення — понад 62 000 осіб.

На терені району 1 міська рада і 31 сільська рада, яким підпорядковується 64 населені пункти.

Географія

	Любешівський район	Любешівський район
Ратнівський район		Любешівський район
Старовижівський район	Ковельський район	Маневицький район

Площа 1 747 км² (2-е місце у Волинській області). Головні річки — Стохід, Турія, Цир. Торф'яні болота. У районі понад двадцять озер. Серед них озеро Заболоцьке, що біля села Сошичне — карстового походження.

Природно-заповідний фонд

Ландшафтні заказники

На р. Стохід 1998 створений ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Стохід».

Бузаки, Качинський, Королівка, Мішеч, Свято-Бузаківський, Сірче, Стохід (загальнодержавного значення), Хотешівський.

Лісові заказники

Діброва, Карпилівський, Новочервищанський, Поступельський, Силікатний.

Ботанічні пам'ятки природи

Берізка, Дуб звичайний (Нуйнівське лісництво), Дуб звичайний (с. Підріччя), Смерека, Соснина.

Гідрологічні пам'ятки природи

Озеро Добре (загальнодержавного значення).

Зоологічні пам'ятки природи

Поселення бобрів, Чапля, Чорний бусел.

Історія

Територія району належить до південно-західного Полісся. До 1569 — у складі Великого князівства Литовського, з 1648 — ліквідовано владу Речі Посполитої і запроваджено контроль у Козацької держави Богдана Хмельницького. 1667 — за умовами Андрусівської змови остаточно повернуто до складу Речі Посполитої. 1793 — анексія на користь Російської імперії. 1917—1920 — у складі УНР. 1920—1939 — у складі Польщі.

Камінь-Каширський район у роки Другої світової війни став базою УПА на Поліссі. За офіційним адміністративним поділом німецької окупаційної влади район входив до Камінь-Каширської округи, у структурі українського повстанського руху — належав до Ковельського округу групи «Північ» поліської зони. Основна ударна група розташувалася в районі села Хотешів. Головну роль у формуванні тут загонів УПА відіграли священик Олександр Білецький та стрілець Петро Маковецький («Вовчок»). Саме вони згуртували навколо себе камінь-каширську молодь, проводили велику пропагандистську роботу.

У Камінь-Каширському районі цивільні органи управління ОУН діяли в 60-70 % населених пунктів^[2].

5 лютого 1965 Указом Президії Верховної ради Української РСР передано Видертську, Ворокомлівську, Пнівненську та Тоболівську сільради Любешівського району Волинської області до складу Камінь-Каширського району.^[3]

Адміністративний устрій

Докладніше: Адміністративний устрій Камінь-Каширського району

Район поділяється на 1 міську і 31 сільську раду, що об'єднують 65 населених пунктів. Адміністративний центр — місто Камінь-Каширський^[4].

Економіка

Станом на 1 квітня 2010 року в районі зареєстровано 1919 суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі 109 малих підприємства, 1810 фізичних осіб-підприємців, а також 30 фермерських господарств. Функціонує два потужних лісогосподарських підприємства — державний і міжгосподарський лісгоспи, на яких зайнято більш як тисяча працівників. Глибока промислова криза, безробіття.

Транспорт

Територією району проходять такі автошляхи: Р14, Т 0308 та Т 0311.

У районі є чотири зупинни пункти: Запруддя, Нуйно-Нове, Нуйно-Старе, Сосичне.

Населення

Розподіл населення за віком та статтю (2001)^[5]

Стать

Всього

До 15 років

15-24

25-44

45-64

65-85

Понад 85

Чоловіки

30 190

7739

5221

8904

5281

2932

113

Жінки

31 954

7387

5003

7714

5884

5654

312

Статево-вікова піраміда
Чоловіки	Вік	Жінки
113	85 +	312
187	80-84	413
553	75-79	1359
1064	70-74	1957
1128	65-69	1925
1165	60-64	1612
978	55-59	1105
1501	50-54	1578
1637	45-49	1589
2247	40-44	1971
2043	35-39	1761
2103	30-34	1785
2511	25-29	2197
2567	20-24	2476
2654	15-20	2527
2718	10-14	2586
2591	5-9	2456
2430	0-4	2345

Політика

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Камінь-Каширського району була створена 61 виборча дільниця. Явка на виборах складала — 72,68 % (проголосували 31 958 із 43 968 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 45,42 % (14 516 виборців); Юлія Тимошенко — 24,90 % (7 958 виборців), Олег Ляшко — 16,41 % (5 244 виборців), Анатолій Гриценко — 3,63 % (1 159 виборців), Сергій Тігіпко — 2,15 % (686 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,98 %.^[6]

Персоналії

У селі Запруддя на початку ХХ ст. проживала одна з гілок славетної родини Косачів — О. Тесленко-Приходько, тітка Лесі Українки. Тут бувала сама поетеса, а її мати Олена Пчілка зібрала багато фольклорного матеріалу. Також знаний уродженець Камінь-Каширського району — Григорій Рафальський із села Нуйно. У першій половині XIX століття митрополит Новгородський і Санкт-Петербурзький.

Гончарук Іван Савич — вояк УПА.

Пам'ятки

Примітки

↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
↑ Олійник Ю. В., Завальнюк О. М. Нацистський окупаційний режим в генеральній окрузі "Волинь-Поділля" (1941–1944 рр.) / Міжнародна громадська організація "Міжнародний фонд "Взаєморозуміння і толерантність"; Державний архів Хмельницької області; Кам янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка. — Хмельницький : Поліграфіст-2, 2012. — С. 49. — ISBN 978-966-1502-55-9.
↑ Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року "Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР". rada.gov.ua. Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 3 листопада 2016.
↑ Адміністративно-територіальний устрій Волинської області [Архівовано 12 лютого 2014 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради України
↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Волинська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 7 березня 2016.

Література

Камінь-Каширський район // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.246-270, 257