PROFILPELAJAR.COM

	Кавказький відділ
Дата створення / заснування	1876
Країна	Російська імперія
Столиця	Кавказька (станиця)
Адміністративна одиниця	Південно-Східна область РРФСР ; Кубано-Чорноморська область ; Кубанська область

45°27′00″ пн. ш. 40°41′00″ сх. д. / 45.45° пн. ш. 40.683333333333° сх. д. / 45.45; 40.683333333333

Кавказький відділ — адміністративна одиниця у складі Кубанської області Російської імперії та Кубано-Чорноморської області РРФСР, що існувала в 1876–1924 роках. Адміністративний центр — Станиця Кавказька.

Географія

Відділ займав північно-східну частину Кубанської області та межував на сході з областю Війська Донського та Ставропольською губернією.

Сучасний стан

На території колишнього Кавказького відділу Кубанської області зараз розташовуються частини Брюховецького, Виселківського, Кавказького, Коренівського, Новопокровського, Тбіліського, Тимашевського, Тихорєцького, районів Краснодарського краю.

Історія

Утворений в 1876 як Кавказький повіт у складі Кубанської області з центром в селі Армавір з частини територій Баталпашинського, Катеринодарського і Майкопського повітів.
У 1888 році Кавказький повіт був перетворений на Кавказький відділ, з частини території було виділено Лабинський відділ із центром у селі Армавір. Центром Кавказького відділу формально призначено станицю Тихорєцьку, фактично була станиця Кавказька.
1902 року станиця Кавказька офіційно стала центром відділу.
Після встановлення Радянської влади на Кубані у березні 1920 року Кавказький відділ увійшов до складу новоствореної Кубано-Чорноморської області.
2 червня 1924 року було ліквідовано Кубано-Чорноморська область і всі відділи, що входили до неї. На території Кавказького відділу були утворені 4 райони (Кропоткінський, Новопокровський, Петропавлівський, Тихорєцький) Південно-Східної області.

Адміністративний устрій

У 1913 року до складу відділу входило 2 волосних правління та 25 станиць^[1]:

Волосні правління :
- Ваннівське — селище Ванновське,
- Семенівське — селище Семенівське,
Станиці:

1914 року у відділі було

Станиці

Станом на 26 січня 1923 року до складу відділу входило заштатне місто Тихорєцьк та 21 волость:

Населені пункти

Найбільші населені пункти (населення^[2], кінець XIX століття):

х. Романівський (10 222)
ст-ця Новопокровська (9 136)
ст-ця Медведівська (8 888)
ст-ця Кавказька (8 293)
ст-ца Коренівська (7 348)
ст-ця Платніровська (7 275)
ст-ця Казанська (6 546)
ст-ца Новомалоросійська (6 298)
ст-ця Тихорецька (5 000)
ст-ца Брюховецька (4 575)
ст-ця Архангельська (4 546)
ст-ця Новодонецька (4 318)
ст-ця Тернівська (4 000)
ст-ця Переясловська (3 608)
ст-ця Новокорсунська (3 426)
ст-ця Березанська (3 118)

Населення

Національний склад відділу в 1897 році:

Національність	Чисельність^[3], осіб	Частка від усього населення, %
великороси	127 385	51,1
українці	114 037	45,8
німці	3 972	1,6
інші	3788	1,5
Разом:	249 182	100,00

Розподіл населення за статевою ознакою^[3]:

чоловіки — 126 540 (50,8 %)
жінки — 122 642 (49,2 %)

Посилання

↑ Волостныя, станичныя, сельскія, гминныя правленія и управленія, а также полицейскіе станы всей Россіи съ обозначеніем мѣста ихъ нахожденія. — Кіевъ : Изд-во Т-ва Л. М. Фишъ, 1913. Архівовано з джерела 16 червня 2017
↑ ЭСБЕ
↑ ^а ^б Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам Российской Империи. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 листопада 2009.

Література

Основные административно-территориальные преобразования на Кубани (1793—1985 гг.) / Сост.: А. С. Азаренкова, И. Ю. Бондарь, Н.С. Вертышева. — Краснодар : Краснодарское кн. изд-во, 1986. — 394 с.