PROFILPELAJAR.COM

Слуга Божий
о. Йосиф Яримович
Слуга Божий; о. Йосиф Яримович
Яримович Йосиф Лукич
Народився	9 червня 1882; Новосілка, Підгаєцький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер	30 червня 1946 (64 роки); Херсон, Українська РСР, СРСР
Країна	Австро-Угорщина; ЗУНР; Польська Республіка; Українська РСР
Національність	українець
Місце проживання	с. Настасів
Діяльність	священник
Alma mater	Львівська духовна семінарія, Львівський університет, Віденський університет
Посада	парох с. Настасів
Термін	1926 —1945
Попередник	о. Євстахій Цурковський
Конфесія	Українська греко-католицька церква
Рід	Яримовичі
Батько	о. Лука
Мати	Елеонора Онишкевич
У шлюбі з	Марія Зафійовська
Діти	Ярослава
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Яримович.

Йосиф Яримович (ім'я також Йосип; 9 червня 1882, Новосілка кут^[a] — 30 червня 1946, Херсон) — український греко-католицький священник, довголітній парох с. Настасів, жертва радянських репресій. Слуга Божий.

Життєпис

Йосиф Яримович народився 9 червня 1882 року в селі Новосілка кут Підгаєцького повіту (нині с. Новосілка Підгаєцького району Тернопільської області) в сім'ї місцевого священника Луки Яримовича (1848—1930) і його дружини Елеонори, дочки о. Йосифа Онишкевича, пароха с. Сарники горішні на Рогатинщині. Навчався у народній школі в рідному селі і Бережанській гімназії (упродовж 1892^[1]—1900 років; іспит зрілості склав 29 травня 1900^[2]). Восени 1900 року вступив до Львівської духовної семінарії і розпочав навчання на Богословському факультеті Львівського університету. Наступного року у зв'язку із сецесією українських студентів Львівського університету перейшов на богословський факультет Віденського університету (там закінчив 2-й рік богослов'я^[3]). У 1902 році повернувся до Львова і в 1904 році завершив богословські студії. Одружився з Марією дочкою о. Івана Зафійовського, пароха с. Бариш на Бучаччині^[4]. Виховували четверо дітей.

Ієрейське рукоположення отримав 31 січня 1909 року^[2]. Першим місцем душпастирської праці була парафія в селі Ушковичі на Перемишлянщині, де з 8 лютого 1909 року до 15 січня 1911 року він був сотрудником. Потім працював у місті Скалат на Тернопільщині (з 16 січня 1911 року) — був адміністратором парафії і катехитом в народних школах та приватній реальній гімназії^[2]. З 1914 до 1918 року був адміністратором парафії в селі Біле Перемишлянського повіту, а в 1918—1926 роках — парохом у селі Насташине Рогатинського повіту^[5]. З 1926 року останньою парохією отця Йосифа Яримовича було с. Настасів на Тернопільщині. З приходом на нову парафію з усією енергією взявся за благоустрій парафіяльної садиби і розпис церкви Вознесіння Господнього. Церква була побудована ще 1902 року, проте через брак коштів і воєнні події Першої світової війни так і не була розмальована. Розписом займався спочатку Дем'ян Горняткевич з Андрієм Наконечним і Михайлом Зорієм, а після недовгої перерви завершував Северин Борачок. На парафії організував Братство Найсвятіших Тайн, яке на початок 1936 року було одним із найбільших в деканаті (302 особи). Був діяльним у кооперативі «Єдність». У 1930 році завдяки о. Яримовичу в селі не були розквартировані польські улани і таким чином вдалося уникнути пацифікації^[6].

З приходом радянських військ на Галичину у вересні 1939 році розпочалися арешти. Арештований 26 грудня 1939 року, проте після 40 днів^[7] утримування в Тернопільській тюрмі за браком конкретних доказів був відпущений на волю. Вдруге заарештований 30 жовтня 1945 року і відправлений в камеру попереднього ув'язнення в Микулинцях, а згодом у тюрму м. Чорткова. 26 січня 1946 року військовий трибунал НКВС Тернопільської області засудив його до 7 років ув'язнення за ст. 54-2 і 54-3 Кримінального кодексу УРСР^[8]. Помер 30 червня 1946 року в Херсонській виправно-трудовій колонії МВС № 13.

Реабілітований 12 травня 1992 року.

Беатифікаційний процес

Від 2001 року триває беатифікаційний процес прилучення о. Йосифа Яримовича до лику блаженних^[9].

Зауваги

↑ Дата і місце народження подається за: ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 5, спр. 455: Анкети, характеристики, листи та інші документи священиків з прізвищами на літеру «Я». — арк. 42 — Анкета о. Йосифа Яримовича.

Примітки

↑ У 1892/1893 навчальному році навчався в Іб класі Бережанської гімназії: Sprawozdanie Dyrekcyi c. k. Gimnazyum w Brzeżanach za rok szkolny 1893. — Brzeżany 1893. — S. 63. [Архівовано 7 червня 2020 у Wayback Machine.]
↑ ^а ^б ^в ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 5, спр. 455: Анкети, характеристики, листи та інші документи священиків з прізвищами на літеру «Я». — арк. 42 — Анкета о. Йосифа Яримовича.
↑ Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983), AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — P. 275. (англ.)
↑ ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 5, спр. 455: Анкети, характеристики, листи та інші документи священиків з прізвищами на літеру «Я». — арк. 42зв — Анкета о. Йосифа Яримовича.
↑ Jarymovyč Josyf // Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — Т. 2 : Духовенство і релігійні згромадження. — С. 173. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
↑ Головин Б. Яримович Йосип Лукич… — С. 761.
↑ Українські гекатомби | Збруч. zbruc.eu (укр.). Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 7 червня 2020.
↑ Місія Постуляційний Центр беатифікації УГКЦ: Життєписи Слуг Божих. Місія Постуляційний Центр беатифікації УГКЦ. Архів оригіналу за 13 травня 2020. Процитовано 7 червня 2020.
↑ “Маю моральну певність, що усі ці люди дійсно потерпіли за віру”. risu.org.ua (англ.). Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 7 червня 2020.

Джерела

Головин Б. Яримович Йосип Лукич // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 761. — ISBN 978-966-528-318-8.
Яримович Йосип Лукич [Архівовано 11 січня 2020 у Wayback Machine.] // Реабілітовані історією. Тернопільська область. Книга п'ята / упор. О. Г. Бажан, Є. О. Гасай, П. З. Гуцал. — Тернопіль: ТзОВ «Тернограф», 2018. — С. 239—240.
Лабінська-Снігур К. Вірні до кінця. Мученики й ісповідники віри ХХ століття. — Львів: Свічадо, 2017. — 176 с. — ISBN 978-966-938-021-0
Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)